Рю́ген, Руян (, , , Janisław Osięgłowski, Wyspa słowiańskich bogów, Książka i Wiedza, Warszawa 1971, s. 30., , ) — острів в Балтійському морі, найбільший острів на території Німеччини. Входить до складу федеральної землі Мекленбург-Передня Померанія. Східне узбережжя острова виходить в західну частину Поморської бухти. Острів дуже фрагментований і має у своєму складі багато мисів, кіс і півостровів. Має у своєму складі острови Уманз () і Гіддензе ().

Географія Рюген розташований недалеко від північно-східного узбережжя Німеччини в Балтійському морі.

Міст Рюгендам (), який перетинає протоку Штрелазунд, з'єднує острів автомобільним і залізничним сполученням з материком (містом Штральзунд).

Площа острова 926,4 км² або 974 км² якщо включені всі сусідні маленькі острови, а максимальний діаметр становить 51,4 ​​км з півночі на південь, і 42,8 км зі сходу на захід.. Із загальної 574 -кілометрової берегової лінії, 56 км становлять піщані пляжі Балтійського моря, і 2,8 км піщаних пляжів заток; найвищі точки знаходяться на півострові Ясмунд: Piekberg (161 м) і Königsstuhl (117 м).

Ядро острова складає масив суші під назвою Мутланд (), оточений кількома півостровами, що лежать на північ: півострови Віттов і Ясмунд, пов'язаних один з одним косою Шаб (), а з Мутландом — косою Шмаль-Гайде () як мостом в пункті Літцов (). Північні півострови відокремлені від Мутланда кількома затоками, найбільшими з яких є і .

Основні півострови на півдні є Зудар (Zudar) і Менґгут (, ) (на південному сході), які омиваються водами затоки Грайфсвальд (). Дрібнішими півостровами є: Дріг () на південному заході.

На заході — півострів: Лішов ()

На півночі в склад острова входить півострів Віттов з мисом Аркона і Ясмунд.

Острови: Лібітц (), Heuwiese, Bock, Уманз (), Гіддензе (), Вільм (), Денгольм ()

На острові Рюген знаходяться два німецьких національних парки:  — на Заході (в тому числі Гіддензе), і , в тому числі маленький парк, знаменитий крейдяними скелями — .

Існує також заповідник , що складається з півостровів південного-сходу.

Геологія На узбережжі Балтійського моря — від острова Рюгена до Західної Двіни — здавна видобували бурштин.Клочко Л. Бурштинові шляхи за скіфських часів // Геолог України. Науковий журнал . — 2011, № 3-4 Острів відомий покладами високоякісної крейди.

Клімат Клімат помірний морський. Зими особливо не холодні з середніми температурами в січні і лютому 0.0 °C і літо прохолодне з середньою температурою в серпні 16.3 °C. Середня кількість опадів 520—560 мм і приблизно 1800—1870 годин сонячного світла щорічно.

Історія

Острів мав слов'янську назву Руян. У середньовіччі — це територія західнослов'янського племені руян, з релігійним центром в Арконі (північний півострів Віттов). У 1130 р. острів був захоплений Болеславом Кривоустим. Руяни без бою визнали верховенство князя Болеслава.Edmund Kosiarz, «Wojny na Bałtyku X—XIX w.», Wydawnictwo Morskie, Gdańsk 1978, str. 38. Згодом, у 1168 році території Рюгена були захоплені данцями. Це стало початком утворення Ругійського князівства. У 1325, після смерті князя Віслава III, територія перейшла під владу князів Померанії, і в кінцевому підсумку стала частиною Німецької імперії.

На острові Рюген було останнє язичницьке святилище в Західній Європі. Це був храм Святовита, спалений за наказом данського короля Вальдемара I 12 червня 1168 року.

Адміністрування Острів Рюген і прилеглі острови адміністративно підпорядковується району Передня Померанія-Рюген в північно-східній частині землі Мекленбург-Передня Померанія.

Територія острова поділена між 45 громадами, чотири з яких мають статус міста Берген (), Гарц (), Путбус () і Зассніц ()

Міста Берген Зассніц Путбус Гарц Бінц Зеллін

Транспорт Рюген зв'язаний мостом, де є автомобільна дорога і залізниця, з містом Штральзунд.

Курорти

Пороми

Панорама

Див. також

Аркона Руяни Князівство Руян Штрелазунд Штральзунд Буян (острів) 21074 Рюґен — астероїд, названий на честь острова.

Примітки

Джерела Афанасьев А. Н. // «Языческие предания об Острове-Буяне», Временник Императорского московского общества истории и древностей российских, г. Москва, 1851 г., Кн. 9

Посилання

Офіційна сторінка Космография Герарда Меркатора