Бранко Іванкович (, 28 лютого 1954, Чаковець) — югославський футболіст. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.
Ігрова кар'єра У дорослому футболі дебютував 1979 року виступами за команду клубу «Вартекс», кольори якої і захищав протягом усієї своєї кар'єри гравця, що тривала дванадцять років. Більшість часу, проведеного у складі «Вартекса», був основним гравцем команди.
Кар'єра тренера
Початок роботи Після завершення ігрової кар'єри Бранко продовжив працювати в «Вартексі», спочатку на посаді секретаря, а потім і як тренер. Іванкович очолював вараждинський клуб з 1991 по 1995 рік.
Далі він пропрацював один сезон головним тренером «Сегести», а потім очолив «Рієку» у сезоні 1996/97.
З 1997 року Іванкович був асистентом Мирослава Блажевича, головного тренера збірної Хорватії на чемпіонаті світу 1998 року, коли хорвати сенсаційно взяли бронзу світової першості, що проходила у Франції.
У сезоні 1999/2000 Іванкович тренував німецький клуб «Ганновер 96», що в той час виступав у Другій Бундеслізі. Потім він ненадовго повернувся в збірну Хорватії, працюючи помічником Мірко Йозича у відбірковому турнірі до чемпіонату світу 2002 року, перш ніж знову повернутись до роботи асистентом Мирослава Блажевича, що тренував збірну Ірану. А після його уходу Іванкович став головним тренером іранців.
Збірна Ірану Під керівництвом Іванковича олімпійська збірна Ірану виграла футбольний турнір на Азіатських іграх 2002 року, що проходили у корейському Пусані. Він продовжував очолювати національну збірну Ірану до кінця 2002 року, коли був замінений на Хомаюна Шахрохі. До цього часу Іванкович отримав популярність в Ірані і місцева громадськість вимагала продовження з ним контракту, але Федерація футболу Ірану неохоче вела з Іванковичем переговори. Нарешті, 3 жовтня 2003 року він повернувся на посаду головного тренера збірної Ірану. Разом з нею Іванкович виграв бронзу Кубка Азії 2004 року. На цьому турнірі його підопічні поступилися лише китайцям, господарям турніру, і то з пенальті та в дуже спірному по суддівським рішенням матчі. Іванкович також зумів вивести збірну Ірану на Чемпіонат світу з футболу 2006 року, що стало для неї всього третьою появою на світовій першості (після турнірів 1978 і 1998 років). Незважаючи на всі ці успіхи іранське керівництво бажало замінити Іванковича на місцевого тренера. Так, Міністерство з фізичної культури Ірану намагалося змінити наставника національної збірної перед чемпіонатом світу 2006 року, але зустріло опір з боку Федерації футболу Ірану і збірну на світову першість повіз Іванкович.
На світовій першості збірна Ірану програла перші 2 гри мексиканцям і португальцям з однаковим рахунком 0:2, втративши перед останнім туром навіть теоретичні шанси на вихід з групи. У своїй заключній грі на світовій першості іранці розійшлися миром із збірною Анголи (1:1) і посіли останнє місце в своїй групі. Після чемпіонату світу Іванкович був звільнений з посади головного тренера збірної Ірану..
«Динамо» 6 листопада 2006 року Іванкович змінив Йосипа Куже на посаді головного тренера загребського «Динамо». Під його керівництвом клуб зробив золотий дубль у 2007 році, не програвши в обох турнірах жодного матчу. 14 січня 2008 року Іванкович подав у відставку, багато в чому через розбіжності з виконавчим віцепрезидент клубу Здравко Мамичем. Іванкович повернувся на посаду тренера «Динамо» 21 травня 2008 року, відразу ж після того, як команда, підготовку якої здійснював Звонимир Сольдо, зробила свій черговий золотий дубль. У липні 2009 голи Іванкович отримав пропозицію очолити іранський клуб «Персеполіс», але відхилив його.
Робота в Азії 17 грудня 2009 року Іванкович став головним тренером китайського клубу «Шаньдун Лунен». У першому ж сезоні він привів цю команду до титулу чемпіона Китаю та кваліфікації в Лігу чемпіонів АФК 2011. Але в головному клубному турнірі Азії «Шаньдун Лунен» під його керівництвом не зміг подолати груповий етап. Іванкович був звільнений 10 травня 2011 року за 7 днів до вирішального матчу з японською командою «Сересо Осака», що закінчився розгромом китайців (0:4).
22 липня 2011 року Іванкович підписав річний контракт з саудівським клубом «Аль-Іттіфак», який грав у Лізі чемпіонів АФК 2012.Branko Ivanković becomes head coach of Saudi Al-Itifaq FC Він був звільнений 1 травня 2012 року, після того, як «Аль-Іттіфак» фінішував 4-м у чемпіонаті Саудівської Аравії 2011/12 .
У травні 2012 року Іванкович підписав дворічний контракт з еміратським клубом «Аль-Вахда» (Абу-Дабі), але він був розірваний 28 квітня 2013 року після поразки (3:4) від «Аджмана». До цього часу «Аль-Вахда» займала 7-ме місце, показавши гарні результати на старті сезону 2012/13.
Повернення до «Динамо» 2 вересня 2013 року Іванкович повернувся в загребське «Динамо», але був звільнений 21 жовтня після всього 5 ігор як наставника.
«Персеполіс» 5 квітня 2015 року Іванкович був призначений головним тренером «Персеполіса», підписавши 1,5-річний контракт з цим іранським клубом . Після хороших виступів з клубом, який закінчив сезон на другому місці, Іванкович продовжив контракт з «Персеполісом» у квітні 2016 року до завершення сезону 2017/18. Згодом контракт було знову подовжено і тренер працював з іранською командою до червня 2019 року.
«Аль-Аглі» (Джидда) 18 червня 2019 року був представлений як новий очільник саудівського «Аль-Аглі» (Джидда). Працював із цією командою менше трьох місяців, вже 16 вересня того ж року був звільнений через невдалий старт сезону .
Збірна Оману 19 січня 2020 року змінив нідерландського спеціаліста Ервіна Кумана на посаді головного тренера національної збірної Оману .
Статистика
КраїнаКлубЗПоСтатистика ігорІВНП%ВЗГПГ+/-«Вартекс»липень 1991червень 1995116443438 37.93 % 153130+23Рієка199619973013710 43.33 % 4432+23Ганновер 96липень 1999лютий 20003412814 35.24 % 5656 0Іранлютий 2002вересень 200214482 28.50 % 1612+4Іран (олімп.)вересень 2002жовтень 20026420 66.60 % 162+14Іранжовтень 2003липень 2006422877 66.60 % 10140+61Динамо (Загреб)листопад 2006січень 2008333021 90.90 % 8422+62Шаньдун Лунен квітень 2010 липень 20113621105 58.30 % 6742+25«Аль-Іттіфак» липень 2011 квітень 201242181212 42.85 % 6852+16«Аль-Вахда» липень 2012 квітень 20133418313 52.94 % 6349+14Динамо (Загреб)вересень 2013жовтень 20135212 40.00 % 37-4Персеполісквітень 2015June 2019 ||249||126||+123«Аль-Аглі»червень 2019вересень 2019 ||7||8||–1Омансічень 2020досі ||0||0||0Разом64334315015053.341,059670+389
Досягнення
Як помічник головного тренера Збірна Хорватії Бронзовий призер чемпіонату світу (1): 1998
Збірна Ірану Бронзовий призер Чемпіонату Федерації футболу Західної Азії (1): 2002
Як головний тренер Олімпійська збірна Ірану Переможець Азійських ігор (1): 2002
Збірна Ірану Бронзовий призер Кубку Азії (1): 2004 Чемпіон Федерації футболу Західної Азії (1): 2004 Володар Кубка виклику АФК/ОФК (1): 2003
Динамо (Загреб) Чемпіон Хорватії (1): 2006/07 Володар Кубку Хорватії (1): 2006/07 Володар Суперкубка Хорватії (1): 2006
Шаньдун Лунен Чемпіон Китаю (1): 2010
Аль-Іттіфак Фіналіст Кубка наслідного принца Саудівської Аравії (1): 2011/12
Персеполіс Чемпіон Ірану (3): 2016/17, 2017/18, 2018/19 Володар Кубка Ірану (1): 2018/19 Володар Суперкубка Ірану (3): 2017, 2018, 2019
Індивідуальні Хорватський тренер року (2): 2007, 2008 Тренер року Китайської футбольної асоціації (1): 2010 Найкращий менеджер сезону Navad (1): 2015/16 Найкращий менеджер сезону в Ірані: 2015/16
Примітки
Посилання