Скотті Моріс Піппен ( 25 вересня 1965) — американський професійний баскетболіст, який грав у Національній баскетбольній асоціації. Мав прізвисько «Піп». Найбільше його пам'ятають за грою в складі Чикаго Буллз, з якими він виграв шість титулів НБА. Поряд з Майклом Джорданом, зіграв важливу роль у перетворенні «Биків» на чемпіонську команду, а також у популяризації НБА в 1990-х роках в усьому світі.
Його вважають одним із найкращих малих форвардів усіх часів. Вісім разів поспіль потрапляв до збірної всіх зірок захисту НБА, тричі до першої команди Всіх зірок НБА. Був семиразовим учасником матчу всіх зірок НБА і 1994 року був визнаний MVP цього матчу. У сезоні 1996-97 його обрали до списку 50 найвидатніших гравців в історії НБА. Є одним з чотирьох гравців, чий номер «Чикаго Буллз» вивели з гри (інші троє — , Боб Лав і Майкл Джордан). Відігравав ключову роль у чемпіонських командах як так і , які було обрано як дві найвидатніші команди в історії НБА. Його біографія на сайті баскетбольної зали слави Нейсміт стверджує, що «багатовимірний Піппен бігав по майданчику як розігрувальний, атакував кільце як важкий форвард і потрапляв у кошик без торкання кільця як атакувальний захисник.» Під час своєї 17-річної кар'єри він зіграв 12 сезонів за биків, один за Х'юстон Рокетс і чотири за Портленд Трейл-Блейзерс, потрапивши до плей-оф шістнадцять разів поспіль.
Піппен також є єдиним гравцем, який двічі в одному сезоні виграв титул чемпіона НБА і золоту медаль Олімпійських ігор (1992, 1996). Входив до складу (команди мрії) — олімпійської збірної США з баскетболу 1992 року, яка обігрувала своїх опонентів з різницею в середньому 44 очки. Піппен був ключовою фігурою олімпійської збірної 1996, разом з колишніми учасниками Dream Team, Карлом Мелоуном, Джоном Стоктоном і Чарльзом Барклі, а також новими обличчями, такими як Анферні "Пенні" Хардевей і Грант Гілл. На обох Олімпіадах носив майку з восьмим номером.
13 серпня 2010 року введений до Баскетбольної зали слави у двох номінаціях — за особисту кар'єру і як член «команди мрії». 8 листопада 2005 року Чикаго Буллз вивели з гри його № 33, а його коледж, 21 січня 2010 року також вивів з гри його номер № 33.
Раннє життя Скотті Піппен народився 25 вересня 1965 року в Гамбурзі (штат Арканзас). Наймолодший з 12 дітей у родині Етель і Престона Піппенів (9 червня 1920 — 10 травня 1990). Його мати мала зріст 6 футів, а батько — 6'1"; всі їхні діти були високими, а Скотті найвищим з них. Його батьки не могли собі дозволити відправити решту своїх дітей у коледж. Батько працював на паперовій фабриці, допоки інсульт не паралізував його правий бік, зробивши його нездатним ходити і позначившись на його мовленні.
Піппен навчався у . Грав там на позиції розігрувального і привів свою команду до плей-оф штату. Жодний коледж не запропонував йому стипендії. Почав свою кар'єру в коледжі граючи за у місті Конвей після того, як його виявив тодішній Дон Дайер як 6'1" . Він не здобув великого визнання в коледжі, оскільки команда грала в . Зрештою його зріст різко збільшився до 6'8", а його результативність 23,6 очка, 10 підбирань, 4,3 передачі в середньому за гру та близько 60 відсотків зробили його домінантним гравцем міжвузівської конференції Арканзасу і привернули до нього увагу скаутів НБА.
|style="text-align: left;"|1983–84 |style="text-align: left;"|Університет Центрального Арканзасу |20||||||.456||||.684||3.0||0.7||0.5||||4.3 |- |style="text-align: left;"|1984–85 |style="text-align: left;"|Університет Центрального Арканзасу |19||||||.564||||.676||9.2||1.6||1.5||||18.5 |- |style="text-align: left;"|1985–86 |style="text-align: left;"|Університет Центрального Арканзасу |29||||||.556||||.686||9.2||3.5||2.4||||19.8 |- |style="text-align: left;"|1986–87 |style="text-align: left;"|Університет Центрального Арканзасу |25||||||.592||.575||.719||10.0||4.3||4.2||||23.6 |- class="sortbottom" |style="text-align: left;"|Загалом за кар'єру |style="text-align: left;«| |93||||||.563||.575||.695||8.1||2.7||2.1||||17.2
Кар'єра в НБА
Початок кар'єри (1987-90) На драфті 1987 його обрав під п'ятим загальним номером Сіетл Суперсонікс, але обміняв у Чикаго Буллз на , а також майбутнє право вибору на драфті. Піппен увійшов до тандему молодих форвардів Чикаго разом з важким форвардом Горасом Грантом, чий зріст становив 6'10», хоча обидва під час своїх сезонів як новачків виходили з лави запасних заміняючи відповідно і Чарлза Оуклі відповідно. Дебют Скотті в НБА відбувся 7 листопада 1987 року, коли «Чикаго Буллз» у своїй першій грі сезону зіткнулася з Філадельфією Севенті-Сіксерс. Він закінчив гру набравши 10 очок, зробивши 2 перехоплення, 4 передачі та 1 підбирання за 23 хвилини гри. Бики виграли ту гру 104-94. Разом з товаришем по команді Майклом Джорданом як мотиваційним і навчальним наставником, Піппен покращив свої навички і поступово за кар'єру набув багатьох нових. Джордан і Піппен часто грали один на один поза командною практикою, щоб відшліфувати навички один одного в нападі та захисті. Піппен займав стартову позицію легкого форварда в плей-оф 1988, допомігши бикам, лідером яких був Джордан, вперше за десятиліття дістатися півфіналу Східної конференції. На рубежі десятиліття він став одним із найкращих молодих форвардів ліги , записуючи тоді свої найкращі за кар'єру показники в середньому за гру: 16,5 очка, 6,7 підбирання, 48.9 % влучень з гри, а також третій показник у НБА за перехопленнями (211). Ці здобутки забезпечили Піппенові його дебют у матчі всіх зірок НБА 1990. Піппен продовжував поліпшувати свою гру, допомігши бикам потрапити у фінал конференції в 1989 і 1990 роках. Однак, вони програли обидва фінали конференції Детройт Пістонс, а 1990 року Піппен страждав від тяжкої мігрені у 7-й грі, у якій бики поступились 93-74Great Scottie . Retrieved on August 10, 2010..
Перший три-піт Буллз (1991-93) У сезоні НБА 1990—1991 Піппен став основним захисником Буллз і універсальною загрозою у Філа Джексона. З допомогою Майкла Джордана Скотті продовжував удосконалювати свою гру. Перший свій тріпл-дабл зробив 23 листопада, коли «бики» зіткнулися з Лос-Анджелес Кліпперс, набравши 13 очок, віддавши 12 передач і зробивши 13 підбирань за 30 хвилин гри, яка закінчилась перемогою 105-97. Його другий тріпл-дабл відбувся 22 грудня, коли «бики» здолали Індіану Пейсерс 128—118. У тій грі Скотті набрав 18 очок, віддав 11 передач і зробив 10 підбирань за 41 хвилин на майданчику, на додачу до 1 перехоплення та 1 блок-шота, а відсоток влучень з гри становив 54,5. Свої рекордні за сезон 43 очки Скотті набрав 23 лютого, коли його команда здобула перемогу 129—108 проти Шарлотт Горнетс. Крім того, він також віддав 6 передач, зробив 4 підбирання і 6 перехоплень за 31 хвилину на майданчику. Влучив 16 із 17 кидків з гри і таким чином досягнув найвищого показника за кар'єру 94,1 %. Свій третій і останній тріпл-дабл у тому сезоні Піппен зробив 4 квітня проти Нью-Йорк Нікс, коли Бики виграли 101-91. Закінчив ту гру з показниками 20 очок, 12 передач і 10 підбирань, 4 перехоплення з 50 % влучень з гри, пробувши на майданчику 42 хвилини. «Буллз» закінчили сезон з різницею перемог до поразок 61-21. Вони посіли 1-ше місце в Центральному дивізіоні, перше місце в Східній конференції і друге в чемпіонаті загалом, поступившись першим місцем Портленд Трейл-Блейзерс. Піппен був другим в команді за очками за гру 17,8 і перехопленнями 2,4 після Майкла Джордана, а також другим за підбираннями 7,3 після Гораса Гранта. Був лідером команди за блокшотами 1,1 і передачами 6,2 за гру. Посів п'яте місце в НБА за перехопленнями. За свої заслуги в сезоні НБА 1990-91 Піппен був удостоєний потрапляння в другу команду всіх зірок захисту НБА. Буллз зрештою здобули чемпіонство, перемігши Лос-Анджелес Лейкерс у .
Піппен допоміг Бикам здобути свій перший три-піт, вигравши наступні два фінали в і роках. Він заробив 10 nods збірної всіх зірок захисту, в тому числі 8 у першу команду. 1992 року його викликали до оригінального складу Дрім Тім, збірної США, яка взяла участь у Олімпійських іграх в Барселоні (Іспанія). Завоювавши на тих змаганнях золоту медаль, Піппен і Джордан стали першими гравцями, які виграли в один і той самий рік і чемпіонат НБА і олімпійську золоту медаль.
Дрім Тім (1992) 21 вересня 1991 року, разом з дев'ятьма іншими гравцями (ще двох оберуть пізніше), Піппена обрано до складу олімпійської збірної США, для участі в літніх Олімпійських іграх 1992 року в Барселоні. Серед цих гравців був і одноклубник Піппена по Буллз Майкл Джордан. Родзинкою Піппена у грі за Дрім Тім був його захист проти Тоні Кукоча в матчі за золоті медалі проти Хорватії. Піппен і Джордан наполегливо шукали можливість агресивно зіграти в обороні проти хорватської зірки. Той незадовго до цього підписав контракт з Буллз за більші гроші, ніж Піппен. Втомившись слухати про талант Кукоча, Піппен і Джордан домовились, як Джордан пізніше заявив, «не… дозволяти цьому хлопцеві зробити хоч щось проти нас». Він сказав Джонсону перед першою грою проти Хорватії «я сьогодні налаштований серйозно». Маккаллум описав двох гравців Буллз як «скажених псів» проти недосвідченого хорвата. Хорватія поступилась Дрім Тім 103-70 у першій грі. Єдина команда крім Хорватії, що програла з різницею менш як 40 очок, була Пуерто-Рико, яка поступилась 77-115. Зрештою збірна США завоювала золоті медалі, перемігши всіх своїх суперників з різницею в середньому 44 очки. Піппен зіграв у всіх восьми іграх, вийшовши в стартовій п'ятірці в трьох із них. Він набирав 9 очок, робив 5,9 передачі і 2,1 підбору в середньому за гру. Головний тренер пізніше похвалив Піппена, сказавши: «я знаю, що Майкл кращий гравець, але Піппен був кращим у цій команді».
Піппен без Джордана (1993-95) Майкл Джордан покинув баскетбол перед сезоном 1993-94 через смерть батька , а за його відсутності Піппен вийшов з тіні. Того року він виграв звання MVP матчу всіх зірок і став провідним гравцем Буллз за очками, передачами та блок-шотами, а також другим у НБА за перехопленнями за гру. Його показники в середньому за гру становили: 22.0 очки, 8.7 підбирання, 5,6 передачі, 2.9 перехоплення і 0.8 блок-шоту, відсоток влучень з гри становив 49.1 %, а з-за 3-очкової лінії найкращі за кар'єру 32 %. Завдяки своїм зусиллям, він заробив своє перше з трьох поспіль потрапляння до першої збірної всіх зірок НБА, а також посів третє місце в голосуванні за MVP голосування. Буллз (з підсиленням у складі Тоні Кукоча, Стіва Керра і Люка Лонглі) завершили сезон з 55-ма перемогами, лише на дві менше, ніж за рік до того.
Однак, один із найбільш спірних моментів кар'єри Піппена стався у його перший рік без Джордана. У півфіналі Східної конференції Буллз зійшлися з Нью-Йорк Нікс, з якими Бики розправлялися на шляху до чемпіонства у всіх трьох попередніх сезонах. 13 травня 1994 в третій грі серії за рахунку 2-0 на користь суперників, тренер Буллз Філ Джексон зажадав видатної гри від своєї команди, щоб мати шанс потрапити у фінал конференції. За 1.8 секунди до закінчення основного часу рахунок був нічийний 102:102. Джексон доручив право останнього кидка новачкові Тоні Кукочу, а Піппен мав вводити м'яч у гру. Піппен, який був лідером Буллз протягом усього сезону за відсутності Джордана, настільки обурився рішенням Джексона, не дозволити тому виконати потенційно переможний кидок, що він відмовився покинути лавку і повторно вступити в гру, коли тайм-аут закінчився. Хоча Кукоч забив переможний кидок, 23-футовий разом з сиреною, але в таборі Буллз не було особливого святкування, телевізійні камери зловили похмурого Філа Джексона, який сам не свій покидав майданчик. «Скотті попросив вийти з гри», — сказав Джексон журналістам у післяматчевій інтерв'ю.