Кусумото Іне (, 31 травня 1827 – 27 серпня 1903; при народженні Сіймото Іне ) — японська лікарка. Перша жінка-лікарка західної медицини в Японії.

Також була відома як О-Іне й пізніше в взяла ім'я Ітоку (). Японською її часто називають Оранда О-Іне («Нідерландська О-Іне») за її асоціацію з Дедзімою та її нідерландомовну західну освіту.

Репутація Іне виросла, коли вона стала лікаркою західної медицини, й вона здобула патронаж даймьо Дате Муненарі. Оселилась у Токіо після того, як країна завершила свою самоізоляцію, й брала участь в прийнятті пологів однієї з коханок імператора Мейдзі 1873 року. Після смерті Іне стала суб'єктом багатьох романів, театральних вистав, коміксів та мюзиклів у Японії.

Життя та кар'єра

Раннє життя

Сіймото Іне народилась 31 травня 1827 року у місті Наґасакі. Прізвище Сіймото походить від японського представлення прізвища її німецького батька, лікаря Філіпа Франца фон Зібольда, що жив на Дедзімі, штучному острові поблизу Наґасакі, яким було обмежено торгівлю з іншими країнами в часи двостролітньої майже повної самоізоляції Японії від світу. Там він відігравав роль у впровадженні навичок західної медицини в Японії. Матір'ю Іне була Кусумото Такі, Юдзьо надіслано у 16 років з району задоволення Маруяма Наґасакі бути коханкою Зібольда 1823 року.

Іне жила з батьками на Дедзімі, поки батьку не було заборонено перебувати в Японії 22 жовтня 1829 за ніби-то експортування інформації з обмеженим доступом, незаконно отриманої від географа . Його було звинувачено в контрабанді об'єктів, таких як мапи, що, як вірилось, могли потрапити до рук ворогів Японії, як-то Росії, що становила загрозу для північних кордонів Японії. Матері та дворічній Іне не було дозволено покинути Японію; вони попрощались з ним з маленького човна в гавані при відбутті його корабля. Мати незадовго після цього одружилася з чоловіком на ім'я Васабуро.

Багатий батько залишив матір та Іне з запасами дорогого цукру для забезпечення їх потреб та організував нагляд своїх товаришів за ними. Він надіслав Іне книжки з нідерландської граматики, важливі для Західознавства тодішньої Японії, а його студенти докладались до її освіти. Історія сумнівної правдивості каже про те, що у віці 14 чи 15 років Іне втекала з одним з них, , щоб вивчати медицину до володіння Увадзіма, де її було поміщено під домашній арешт за причетність до справи батька.

Освіта та рання кар'єра Медична підготовка Іне офіційно розпочалась 1845 року, коли вона почала вивчати акушерство у володінні Окаяма під наставництвом іншого учня батька, , через знайомство Ніномія Кейсаку. Вона обірвала своє навчання в Сьокеном 1851, коли він призвів до її вагітності. Вона повернулась до Наґасакі, де 1852 року народила дочку, яку назвала , що означає «вільна», що символізує, що небеса подарували їй цю дитину «безкоштовно». Розповідь Тади про життя її матері входить до числа тих, що свідчать, що вагітність Іне була результатом зґвалтування її Сьокеном. Іне мусила відбиватись від спроб Сьокена втрутитись у життя Тади. Вона ніколи не одружувалася.

Іне продовжила навчання в Наґасакі під керівництвом Абе Роана. У 1854 вона лишила Таду зі своєю матір'ю й разом з Ніномія Кейсаку вирушила навчатись під наставництвом Кейсаку до Увадзімі, даймьо якого, Дате Муненарі, з ентузіазмом просував заходознавство. Після інсульту останнього 1856 року, Кейсаку повернувся до Наґасакі разом Іне та Сюдзо.

1854 року самоізоляція Японії скінчилась й 1859 Наґасакі було відкрито як договірний порт, а нідерландці покинули Дедзіму й перемістились у консульство в Едо (сучасне Токіо). Батько Іне отримав помилування й повернувся до Наґасакі 4 серпня того року з тринадцятирічним сином Александром від свого німецького шлюбу. Сюдзо став студентом батька, перекладачем, особистим помічником та вчителем японської Александра. Іне спершу жила в будинку батька, але їх стосунки були напруженими, частково через її володіння нідерландською, а частково через те, що батько зробив вагітною покоївку; Незабаром Іне відселилась. Вона тісно співпрацювала з Сюдзо, що допомагав її спілкуванню завдяки його високому рівню володіння нідерландською. Репутація її батька допомогла їй отримати власних пацієнтів. У квітні 1862 батька знову змусили повернутись до Європи, й він більш не повертався до Японії.

Іне продовжувала навчатись в нідерландських лікарів зі спільноти в Наґасакі, як то , котрий хвалив її навички з друку. Ван Меердервворт 1861 року за підтримки військового уряду створив перший госпіталь західної медицини та медичну школу в Японії, Наґасакі Йодзьосьо, у якому Іне навчалась у жіночому відділенні та асистувала при операціях. Вона стала першою жінкою-свідком розтину людського трупу Японії, що проводився Ван Меердервоортом.

Її репутація та зв'язки з західознавчою спільнотою здобули для Іне патронаж Дате Муненарі, чия прихильність також поширилась на її дочку, що тепер носила ім'я Такако. Оскільки змішана німецько-японська кров могла призвести до дискримінації, завдяки Муненарі вона змінила ім'я на Кусумото Ітоку. Він виписав скромну рисову стипендію Іне, й вона мала служити в жіночій частині замку; вона була одним з трьох присутніх лікарів при пологах дружини Муненарі, Йосіко, 1867 року. В Увадзімі в Іне була напружена практика, впродовж 1860-х вона часто їздила між Наґасакі та Увадзімою. Муненарі допоміг її батьку та Сюдзо коли їх було заарештовано 1861 року в Едо анти-іноземницькими силами. Сюдзо було відпущено 1865 року, він повернувся до Увадзіми, де 1866 року одружився з Такако.

Матір Іне померла 1869 року. Приблизно в цей час іно вивчала акушерство в Наґасакі з Антоніусом Бадуіном, піонером Оофоректомія там, та була взята до Національної медичної школи Токо в Токіо, яке нещодавно було перейменовано з Едо й куди переїхав імператор після його реставрації. Після інших переїздів Іно також оселилась в Токіо. Там вона познайомилась з однокровним братом Такако Ісій Кендо, сином Ісій Сьокена. У Токіо вона також підтримувала контакт зі своїм однокровним братом Александром, що працював на Британську дипломатичну місію, та іншим однокровним братом Хайнрізом, що працював перекладачем на Австро-Угорську дипломатичну місію з 1869 року.

Пізніша кар'єра та смерть

Кендо та Сюдзо успішно провели зустрічі в столиці, і 1873 року завдяки зв'язкам з Фукудзавою Юкіті та іншими західними дослідниками, вона опікувалась народженням дитини коханки імператора Мейдзі ; дитина народилась мертвою, а Міцуко померла через 4 дні по тому. Іне отримала значну суму в 100 єн за свої зусилля. 1876 року Сюдзо та Такако переїхали до Осаки, де Сюдзо працював у Осакському госпіталі. 1877 року він захворів та помер там. Такако завагітніла від знайомого й народила сина 1879 року, Іне усиновила його як свого спадкоємця й назвала Сюдзо. Такако одружилася з лікарем Ямавакі Тайсуке, з котрим вона мала ще трьох дітей перед своєю смертю 1886 року.

Іне повернулась до Нагасакі, де 1884 року вона отримала ліцензію повитухи. 1889 року вона повернулась до Токіо, а 1895 року припинила працювати, на цей час сім'я переїхала до будинку в західному стилі, який Гайнріх збудував у Адзабу. Вона померла там 27 серпня 1903 року після того як з'їла прісноводного вугра та кавуна, що вважається що призвели до харчового отруєння. Вона мала соціальну підтримку медичної та наукової спільноти західного стилю, високою повагою з боку її учнів та колег, а також фінансову підтримку її батька.

Уважається що Іне мала світлу шкіру, дещо кучеряве коричневе волосся та блакитні очі. Вона ніколи не була однуженою. У пізній частині життя вона надавала перевагу не розкривати своє змішане походження.

Спадок

Іне є головним персонажем романів (1972) Рьотаро Сіби та Вон Сіболд но мусуме Акіра Йосімури (1979; перекладена англійською 2016 року як Seibold's Daughter (2016)), телевізійних дорам («Іне з Голандії») 1970 року, 1977 року (на основі роману Сіби), а також О-Іне: Тіті но на ва Сіболд («О-Іне: Ім'я батька — Сіболд») у 2000. Мюзикли засновані на житті Іне включають: Бакумацу Ґару: Докутору О-Іне Моноґатарі («Дівчина Бакумацу: Розповідь про лікаря О-Іне»), що відкрито в Ехіме 2012 року.

Том написаний та ілюстрований Ніхон де Хадзімете но Дзьой: Кусумото Іне («Перша лікарка Японії: Кусумото Іне») вийшов 1992 року як частина («Біографія: Вчіться від людей») — серії біографій для молоді. Ілюстратор Макі Масакі адаптував історію Іне в форму коміксів Сіболд О-Іне 1995 року; Масакі зображує Іне з волоссям рудого відтінку та фокусує історію на силі волі Іне у спротиві випробуванням які їй довелось витримати як водночас жінці студенту-лікарю та ай но ко («дитині кохання»), принизливий термін для дітей змішаної раси.

Примітки

Джерела

Друковані роботи

Подальше читання

Посилання