Отто Базіль (; 24 грудня 1901, Відень — 19 лютого 1983, Відень; до жовтня 1935 носив реальне ім'я Отто Адам Франц Базіль; і псевдоніми Маркус Нерманн, Каміль Шмаль) — австрійський письменник, публіцист і журналіст.
Біографія Перші кроки Після закінчення торгової академії у Відні, Базіль вивчав германістику та палеонтологію у Відні та Мюнхені. Після цього він займався різноманітною професійною діяльністю: працював журналістом і редакційним лектором, піаністом в барі і клерком в промисловості (з 1927 у майстерні Белера). Також працював як драматург, і як публіцист в журналах культури. На початку 1920-х років він був одним з редакторів журналу Слово. Крім того, у середині 1920-х років писав статті для Празького вечірнього аркушуhttp://anno.onb.ac.at/cgi-content/anno?aid=pab.В 1938 році, після приєднання Австрії до Німеччини Базілю було заборонено писати, він був заарештований гестапо за «насмішки над фюрером». В його визволенні взяв участь Йозеф Вайнхебер (Josef Weinheber)http://www.purkersdorf-online.at/bibliothek/josef-weinheber-dichterfrst-und-nspoet.php. Після Другої світової війни, до 1947 року, Базіль працював прес-секретарем і драматургом у Віденському народному театрі під керівництвом Гюнтера Хенеля (Günther Haenel), і організовував з Ганелем і Густавом Манкером в коридорах народного театру виставки сучасних художників сюрреалістів, таких як Едгар Єне. Гюнтер Хенель керував театром відповідно сучасності, і поставив багато тих п'єс, бачити які за часи фашистської системи публіка не могла. Отто Базіль писав: «Це був будинок сили, який нагадував про дикі дні експресіонізму.» ПЛАН (PLAN) З 1948 року Базіль поновив видавницьку діяльність, і почав видавати авангардистський літературно — художній журнал ПЛАН (PLAN), в примірниках якого публікував артиклі багатьох сучасних австрійських письменників, музикантів і вчених. Частково на базі підготовлених вже до 1937 року статей продовжував він у наступні роки заходи для популяризації нової післявоєнної австрійської літератури і звернув увагу на такі імена, як Бертольт Брехт, Альбер Камю, Т. С. Еліот, Герман Брох, Гайміто фон Додерер, Пауль Целан, Еріх Фрід, Теодор Крамер, Йозеф Кальмер і Ернст Вальдінгер, Ільзе Айхінгер, Фрідеріке Майрекер. Робив огляд як до- так і післявоєнної європейської літератури. ПЛАН (PLAN) був суспільно-політичним антиподом Християнсько-консервативного журналу Вежа, який був профінансований з коштів Народної партії Австрії (ÖVP). Журнал Отто Базіля був безпартійний (не зважаючи на те, що Базіль короткочасно був членом Комуністичної партії Австрії(KPÖ) і спадкоємцем журналу Карла Крауса «Факел». ПЛАН (PLAN), відкрито представляв письменників різних напрямків і був, за словами Ганса Гейнца Ханла (Hans Heinz Hahnl), тим самим: «єдиним журналом, який об'єднував їх з особливої політичної і естетичної лінії лібералізму, дозволив, щоб відкрито встали одночасно Гуґо Гупперт і Ганс Вайґель, Йоганн Гунерт і Пауль Целан». В цьому журналі вперше з'явилися власні вірші Гупперта, та його переклади радянських поетів Володимира Маяковського і Бориса Пастернака. Завдяки участі в образотворчому мистецтві ПЛАН стояв біля публіцистичних зачатків фантастичного реалізму. З 1948 по 1964 роки Базіль був керівником центру культури Нової щоденної газети Австрії, де він писав про «час розкопок» — з оглядом на плани гри Віденського театру, але, з критичним судженням, «поганих і незручних сучасників: Брукнера, Брехта, Цукмайєра, Хорвата, Ксокора, Хохвельдера, з якими ми колись побутували в прохолодний склеп.» «Якщо б фюрер знав» У 1966 році вийшов роман Отто Базіля Якщо б фюрер знав (Wenn das der Führer wüßte!) — сатира на «третій Рейх», в якому він показує божевілля нацизму. Німецька імперія торжествує перемогу і продовжує провадити свої шалені ідеологічні помилки в дію в довгостроковій перспективі. Рейх будує країну, де жорстокість і презирство до людей закореніло жахливим чином у повсякденному житті і культурі; де дух і наука «расово орієнтовані», і в музеї демонструються опудала людей. В романі, згідно Базілю, пройшло 20 років після скидання першої атомної бомби , проте ця атомна бомба була скинута не на Хіросіму, а на Лондон, і нацисти виграли війну. До Рейху належать також Африка і США. Світ поділений на Схід і Захід. Захід - це німецька імперія, із своїми васалами і завойованими територіями в Америці. Схід - Японія. Рейх, після славної перемоги, потонув у міфах, забобонах та обожнюванні Німеччини. А хто не має щастя відповідати зображенню нордичних людей, істинним аріям, стає кріпаком, рабом панів. Папа Римський і Далай-лама схоплені у полон задля проходження операції в нейрохірургічній клініці, в Кельні. Від Ірландії до Уралу СС будують замки свого ордену, наприклад такі, як Вевельсбург, Вальхалле, займаються розведенням монстрів, будують табори для селекції людей. http://www.milena-verlag.at/index.php?item=revisited&show_details=139 Ці нацистські езотерики чи навряд з'явилися б в романі, якби їх не було в дійсності, ще до написання роману.
Поховання Отто Базіль до своєї смерті в 1983 році був вільним письменником і членом ПЕН-клубу у Відні. Базіль похований в почесний освяченій могилі на Віденському центральному кладовищі (група 40, № 153). Нагороди 1965: Премія міста Відня за публіцистику /Preis der Stadt Wien für Publizistik 1981: Австрійська державна премія в області публіцистики і культури /Österreichischer Staatspreis für Kulturpublizistik Праці Літературна спадщина Базіля складається в основному з віршів та оповідань, одного роману та двох фундаментальних монографій про Георга Тракля (1965) і Йохана Нестроя (1967). Збірку з його театральних рецензій за період 1947-1966 р.р. зібрав у 1981, році у єдиному виданні Похвала і осуд (Lob und Tadel) Пауль Віммер. У поетичній творчості Отто Базіля відчувається вплив Райнер Марія Рільке, а також французького та сучасного експресіонізму. Літератуним прикладом для нього був Карл Краус.
Твори німецькою мовою Sternbild der Waage. Gedichte aus zwei Zyklen. Müller Verlag, Wien 1945. Johann Nestroy. Mit Selbstzeugnissen und Bilddokumenten dargestellt. Rowohlt, Reinbek 2001, ISBN 3-499-50132-5 (Nachdr. d. Ausg. Reinbek 1967). Apokalyptischer Vers. Müller Verlag, Wien 1947. Georg Trakl. Mit Selbstzeugnissen und Bilddokumenten dargestellt. 18. Aufl. Rowohlt, Reinbek 2003, ISBN 3-499-50106-6 (Nachdr. d. Ausg. Reinbek 1965). Ein wilder Garten ist dein Leib. Die Frau um die Jahrhundertwende, Forum Verlag, Wien 1968. mit Herbert Eisenreich und Ivar Ivask: Das große Erbe. Aufsätze zur österreichischen Literatur; Panorama vom Untergang Kakaniens. Verlag Stiasny, Graz/Wien 1962. Wenn das der Führer wüsste! Roman Milena-Verlag, Wien 2011, ISBN 978-3-85286-197-5 (Nachdr. d. Ausg. Wien 1966). Schon sind wir Mund und Urne. Ausgewählte Gedichte. Rimbaud Presse, Aachen 2008, ISBN 978-3-89086-565-2. Твори російською мовою Отто Базиль - Георг Тракль. Сам о себе, в трактовке Отто Базиля. Видавництво: Урал ЛТД, 2000, серія: Биографические ландшафты, ISBN 5-8029-0138-1, 3-499-50106-6
Джерела http://www.literaturhaus.at/index.php?id=3897&L=-1%2F' http://verlagsgeschichte.murrayhall.com/?option=com_content&view=article&id=103&Itemid=114 https://germanistik.univie.ac.at/personen/schmidt-dengler-wendelin/publikationen/ https://www.livelib.ru/book/1000456334-georg-trakl-sam-o-sebe-v-traktovke-otto-bazilya-otto-bazil http://www.milena-verlag.at/index.php?item=revisited&show_details=139 Посилання Каталог німецької національної бібліотеки, пошуковий формуляр 116076747 Австрійський форум - AEIOU - Отто Базіль Бібліографія Отто Базіля у міжнародній електронній базі фантастики Internet Speculative Fiction Database Сайт видавництва Milena
Примітки