Олекса́ндр Васи́льович Ко́белєв  — київський архітектор, педагог, член .

Біографічні відомості Народився року в Царському Селі (тепер м. Пушкін, Санкт-Петербург, Росія) у родині дворянина, офіцера. Згідно з легендою, йому дали ім'я на честь Олександра II, який був його хрещеним батьком. Первинну освіту здобув у 3-й військовій гімназії в Санкт-Петербурзі.

У 1887 році закінчив Петербурзький інститут цивільних інженерів, після чого був зарахований у Технічно-будівельний комітет, який направив його до Управління Південно-Західної Залізниці, що розташовувалося в КиєвіГ. В. Барановский. Юбилейный сборник сведений о деятельности бывших воспитанников Института гражданских инженеров (Строительного училища) 1842-1892. (Вып. 1). — СПб.: Типо-литогр. К. Л. Пентковского, 1893 (з 1896 року завідував архітектурним відділом технічного відділення шляхової служби).

У 1899 році за проєктом Кобелєва посилено фундамент будинку Управління Південно-Західної залізниці.

Упродовж 1890-х років звів численні об'єкти Залізничної колонії, ряд споруд сільськогосподарської виставки 1897 року (не збереглися). У 1898 році виборов друге місце на закритому конкурсі проєктів комплексу Політехнічного інституту (КПІ), а у 1900 році успішно замінив переможця конкурсу Ієроніма Кітнера у керуванні будівництвом цього важливого об'єкта.

Кобєлєв напрочуд вдало інтерпретував у своїх будівлях різноманітні історичні стилі. Зокрема, приміщення контори Державного банку (1902–1905) він проєктував (у співавторстві з Олександром Вербицьким) у стилі італійського ренесансу; будівлю Дворянського та Селянського банків (1911) оздоблено у неоросійському стилі; споруди Вищих жіночих курсів та Київського відділення Російського технічного товариства (обидві 1914) — у стилі неокласики (у Технічному товаристві Кобєлєв очолював архітектурний відділ). У 1913–1915 роках Кобєлєв реконструював корпуси Комерційного інституту. Звів також кілька приватних прибуткових будинків, каплицю в Кирилівській лікарні (1902).

Також Олександр Кобєлєв був і визначним педагогом, автором численних наукових статей та доповідей. З 1899 року викладав у КПІ, де в 1912 році став професором. З 1901 року завідував школою десятників у будівній та шляховій справі, був її почесним опікуном. З 1912 року — декан інженерно-будівного відділення Київських політехнічних курсів.

Після революції, незважаючи на свій похилий вік, спроєктував і збудував немало великих споруд, в основному у галузі промислової архітектури.

Помер 30 вересня 1942 року в Києві, похований на Лук'янівському кладовищі (ділянка № 21, ряд 11, місце 8). На могилі до 10 вересня 2002 року була табличка на огорожі. Коштом Головного управління архітектури встановлено пам'ятник у вигляді прямокутної стели, на якій вигравійовано портрет архітектора і хрест.

Пам'ять Іменем Олександра Кобелєва названа одна з вулиць Києва (місцевість Солом'янка, Залізнична колонія).

Споруди Кобелєва Будівля Національного банку України Будівля Київського політехнічного інституту Керував будівництвом Міського театру за проєктом Віктора Шретера (1897–1901)

Інші роботи в Києві Будівля притулку на Залізничній колонії, вул. 6-та та 7-ма Лінії, нині вулиця Архітектора Кобелєва № 1/5 (1899–1900) Хіміко-технічна лабораторія на Залізничній колонії, вул. 6-та та 7-ма Лінії, нині вулиця Архітектора Кобелєва № 3/8 (1899–1901) Селянський поземельний та Дво­рянський земельний банкиМихайло Кальницький, Володимир Ясієвич. Селянський поземельний та Дво­рянський земельний банки , вул. Володимирська, № 10 (1910–1911) Комерційний інститут на розі Бібіковського бульвару і вул. Нестерівської. Тепер – центральний корпус НПУ імені Драгоманова (1906–1915, співавтор Всеволод Обремський) Шоста чоловіча гімназія на вул. Великій Дорогожицькій / пізніше Мельникова № 81-а (1912–1913, співавтор П. Жуков); Вищі жіночі курси в Києві на Мало-Володимирській вулиці № 55-а (1914); Київське відділення Російського Технічного товариства на Мало-Володимирській вулиці № 55-б (1911–1914), яке разом з попередньою спорудою завдяки ідентичним формам в дусі ампіру створювали ансамбльСергій Білокінь, Лариса Гаврилюк, Михайло Кальницький, , Володимир Хромченков. Будинок 1911-1914 рр. Київського відділення Російського технічного товариства де містилися навчальні заклади, інститути Академії наук УРСР Київська казенна палата на Львівській пл. № 14 (1913–1914, будував В. Безсмертний); Вальцьовий млин у садибі І. Бліндера на вул. Нижній Вал № 19-21 (1900); Гімназія О. Плетньової на розі вулиць Різницької № 2 і Московської № 34 (1903), знесений 2008 року. Прибутковий будинок Г. де-Метца на вул. Мало-Володимирській № 44 (1911–1912).

Роботи в Україні та за її межами Збудував залізничний вокзал у Козятині (1888–1890, проєкт В. Куликовського); Комплекс з житлових будинків, споруди для електричних машин, паровозного депо, школи, водогінна вежа та інші споруди у Козятині (1888–1889), Розширення залізничного вокзалу в Козятині, Залізничний вокзал у Сарнах (1897), Залізничний вокзал у Бендерах (1899), Розширення залізничного вокзалу у Попелюхах, Залізнична лікарня у Жмеринці, Залізнична лікарня у Києві (1891) В Одесі спорудив приймальний покой на станції Одеса-товарна, паровозозбиральню, механічну пральню, У Вінниці — елеватор на станції, На станції Роздільна I — однокласну школу, На станції Граєво — перевантажну контору для імпортних товарів при митниці Залізничний вокзал у Коростені (1905), Російський земельний банк в Полтаві (1906–1909, співавтор С. Носов), Дворянсько-селянський банк, в Полтаві (1911), Реконструкція електростанції у Вінниці (1930–1932).

Твори Общая гражданская архитектура. — К. : Изд. Я. Апте, 1907. Зерноподъемникї в г. Виннице // Зодчий. — 1891. — С. 56–57. Станція Казатинъ Юго-Западной железной дороги // Зодчий. — 1892. — С. 48–49.

Примітки

Джерела Лазанська Т. І. Кобелєв Олександр Васильович // Тимофієнко В. І., Ковалинський В. В. Кобелєв Олександр Васильович // Жадько В. О. Український некрополь. — К., 2005. — С. 197. Пантеон зодчих Лук'янівського некрополю. Біографічний довідник. — Київ : «З-Медіа», 2008. — С. 104. — ISBN 966-96254-2-4. Київ. Історична енциклопедія. З найдавніших часів до 1917 року  — С. 300. Довідник Наукових Товариств Росії]

Володимир Тимофієнко. Зодчі України Кобелєв Олександр Васильович // Архітектурна Вінниця: час, простір, особистості / Подільські джерела : альманах — Вінниця : ПП «ПРАДА АРТ», 2012. — С. 120.