Тигр, пантера тигр (Panthera tigris) — великий ссавець родини котових, один із сучасних п'ятьох видів роду пантер (Panthera). Слово «тигр» походить від , яке своєю чергою походить із індоіранських мов, пов'язано з ав. t̰igri — «стріла», натякаючи на стрімкість тигра . Еволюційним центром походження і сучасного ареалу є Східна та Південно-Східна Азія. Як найбільший у світі представник родини котячих, тигр у всіх екосистемах є верхівкою харчової піраміди. Згідно з палеонтологічними даними, розмір сучасних тигрів приблизно дорівнює найбільшим із викопних представників родини.
Найчисельнішим із підвидів тигра є бенгальський тигр (номінативний підвид), чисельність якого становить близько 80 % загальної кількості виду. Він розповсюджений на території Індії, Бангладеш, М'янми, Бутану та Непалу.
Тигр — це вид, який перебуває під загрозою вимирання. Нині кількість цих тварин у неволі більша, ніж у природі.
За способом життя тигр є одинаком. Він є видом виразно територіальним, що взагалі характерне для котячих. Звичним для тигра ландшафтом є середньо- та щільнозарослі лісові ділянки, хоча інколи його можна зустріти й на відкритій місцевості.
Як і в більшості інших котячих, основним способом полювання є підкрадання або вичікування в засідці зі швидким, але коротким фінальним кидком. Більша частина здобичі становить середні та великі копитні, але тигр може полювати й на зовсім дрібних тварин, аж до пацюків.
Самці помітно більші за самиць, і мають більшу територію. Також виразні розмірні розбіжності спостерігаються між дев'ятьма підвидами цього виду, які збереглися до історичних часів.
Фізичні характеристики
Тигр — найважча із сучасних диких кішок, але різні його підвиди сильно різняться вагою. Великі самці амурського тигра можуть досягати 3,5 метрів завдовжки без хвоста та важити більше ніж 300 кілограмів. Проте в середньому самці тигра амурського підвиду без хвоста завдовжки досягають 190—220 сантиметрів при середній вазі 227 кілограмів (хвіст тигра зазвичай завдовжки 60–110 см). Найважчий бенгальський тигр, вага якого була достеменно науково встановлена, важив 389 кг. Самиці звичайно помітно менші за самців, в амурського та бенгальського підвидів вони важать 100—181 кг. Острівні підвиди тигрів менші за материкові, наприклад, суматранський тигр в середньому значно менший за номінативний бенгальський підвид: середня його вага 100—140 кг у самців та 75–110 кг у самиць. Зниклий балійський тигр був ще меншим: вага самців 90–100 кг, самиць — 65–80 кг.
Основний тон забарвлення тигрів коливається від іржаво-червоного до іржаво-коричневого, черево, груди та внутрішня поверхня лап світлі. Також світлі плями є на тильній поверхні вух. Тіло вкрите смугами, колір яких змінюється від коричневого до повністю чорного. Форма та щільність цих смуг різна в підвидів, але загалом більшість тигрів має більше ніж 100 смуг. Розташування смуг є унікальним у кожної окремої тварини, і, таким чином, може бути використане для ідентифікації окремих особин, аналогічне відбиткам пальців у людей; але це не широко розповсюджений та усталений метод ідентифікації в природі, з огляду на важкість отримання більш-менш повного опису смуг на тілі дикого тигра. Основною функцією смуг є камуфляжна, себто допомога маскуванню цього хижака від потенційних жертв. Смугастий малюнок хутра присутній також і на шкірі тигра, і, якщо його поголити, на темних смугах відростає темна шерсть, тож малюнок повністю відновлюється.
За деякими даними, тиграм частково притаманний кольоровий зір (вони здатні розрізняти деякі яскраві кольори).
У виду тигр є відома мутація, яка призводить до виявлення суцільно-білого забарвлення. Таке забарвлення дуже рідко зустрічається серед диких тварин, але є відносно розповсюдженим у популяції, яка утримується в неволі, з огляду на її популярність серед загалу. Також існують підтверджені дані про існування мутацій, які надають тиграм димчастого або повністю чорного забарвлення (меланісти).
Біологія та екологія
Спосіб життя Дорослі тигри — істоти територіальні, а тому суворо захищають свою територію. Розмір особистої території тигра сильно залежить від наявності здобичі, і, у випадку самців, наявності в цій місцевості самиць. Тигриця може мати територію розміром близько 20 км², водночас територія самців зазвичай значно більша — 60–100 км². Попри те, що тигриці час від часу виявляють агресію одна до одної, їхні ділянки можуть накладатися, і вони в цій ситуації мирно співіснують; самці ж у жодному разі не дозволяють іншим самцям постійно перебувати на їхній території, і не завжди — навіть одноразово пройти крізь неї. З огляду на агресивну територіальну поведінку самців тигра, сутички з приводу розподілу місцевості між ними часто призводять до серйозних травм, а то й до смерті одного із супротивників. Проте, більшість конфліктних ситуацій проміж дикими тиграми вирішуються без фізичної бійки, а лише із застосуванням погрозливих поз та звуків. Як і домашні коти, самці тигрів мітять територію, лишаючи подряпини на помітних деревах та збризкуючи їх сечею й екстрактом пахучих анальних залоз; окрім того, для маркування території можуть застосовуватись екскременти.
Самці тигрів можуть легко спілкуватися з тигрицями на їхній території й навіть ділитися здобиччю. Зоолог Джордж Шаллер спостерігав, як тигр-самець ділився здобиччю з двома тигрицями та чотирма їхніми кошенятами. Зазвичай тигриці намагаються відганяти самців від потомства, поки кошенята ще малі, але в цьому разі тигриці не виявляли такої поведінки. Можливо, це пояснювалося тим, що тигр був батьком цих тигренят. На відміну від левів, тигри-самці дозволяють тигрицям і тигренятам приступати до їжі першими. Тигриці також можуть ділитися своєю здобиччю, подекуди навіть частіше, ніж тигри; на відміну від самців, вони набагато лояльніше ставляться до поділу здобичі з особинами своєї статі.
Спостереження за тиграми в природі та їхній облік здійснюють досить великою кількістю принципово різних способів: відстежуванням слідів та зняттям з них гіпсових або пластикових відбитків, приманками з відеокамерою, з використанням ДНК, яка присутня в екскрементах, радіоспостереженням і таке інше.
Розмноження
Якщо самець відчуває за запахом сечових відміток самиці, що вона перебуває в репродуктивному стані, він виявляє специфічну поведінку — флемен, що виражається в характерній гримасі на морді.
Тигриця буває здатна до запліднення лише кілька днів, впродовж яких парування відбувається кілька разів на день, і супроводжується голосними звуками, як у звичайних кішок. Вагітність триває 103 дні, після чого звичайно народжуються 2–3 (від 1 до 7 дитинчат зареєстровано) тигреня вагою від 780 до 1600 грамів. Тигриця вирощує їх сама, захищаючи в перші пів року і від тигрів-самців: бродячі самці можуть вбивати тигренят. Очі відкриваються на 6–14 день після народження. У віці 8 тижнів тигренята стають здатними слідувати за матір'ю, і залишають лігво. Здатними до самостійного життя молоді тигри стають у віці приблизно 18 місяців, але звичайно залишаються з матір'ю 2–3 роки.
Після початку самостійного життя молоді самиці зазвичай лишаються неподалік від території своєї матері, водночас молоді самці відходять у пошуках власної території на великі відстані; здебільшого вони мають відвойовувати власну ділянку в інших самців, або, якщо в тій місцевості популяція тигрів нечисленна, займають порожні території.
Статевої зрілості тигри досягають у віці 3–4 років для самиць і 4–5 років для самців. Тигри добре розмножуються в неволі, і на початок двотисячних років кількість тигрів, яка утримуються в неволі тільки в США, перевищувала світову популяцію диких тигрів.
Ареал
Історичний ареал тигра (станом на XXI століття сильно розсічений на окремі, часом сильно віддалені одна від одної, популяції) міститься на території Далекого Сходу Російської федерації, Ірану, Афганістану, Китаю, Індії та країн Південно-Східної Азії, включаючи Зондський архіпелаг (Індонезійські острови). Зараз тигри займають менше 7 % свого історичного ареалу, зі зменшенням на 7 % з 1 049 430 км² у 2001 році до 978 293 км² у 2020 році .
Тигри можуть жити в широкому спектрі ландшафтів, від вологих тропічних лісів і сухих саван до напівпустель, і від бореальної тайги до гімалайських листяних і вічнозелених лісів до висот ≈ 4500 метрів. Порівняно до левів, тигри, як правило віддають перевагу більш щільно зарослій місцевості, для перебування в якій пристосоване і їхнє камуфляжне забарвлення. Також, на відміну від левів, тигри ведуть поодинокий спосіб життя (за винятком самиць з молодими тигренятами). Тигр, разом з ягуаром, єдині два види великих котів, які здатні до тривалого плавання: часто спостерігають тигрів, які перепливають великі річки (навіть такі, як Ганг, Амур та Меконг), або просто перебувають на мілководді в озерах та болотах.
Харчування У дикій природі тигри переважно харчуються копитними великого та середнього розміру: для бенгальського тигра основною здобиччю є такі види як-от: олені самбар (Cervus unicolor), аксис (Axis axis), дикий кабан та нільгау (Boselaphus tragocamelus); для амурського тигра основними харчовими об'єктами є олень благородний, олень плямистий, сарна азійська, дикий кабан та кабарга; для суматранського тигра — олень самбар, дикий кабан та малайський (чепраковий) тапір. Також тигри можуть полювати на великих травоїдних, а саме: індійський буйвіл (Bubalus bubalis), бик гаур (Bos gaurus), та лось. Окрім того, час від часу тигри харчуються і нетиповою звіриною, як-от мавпами, фазанами, зайцями, і навіть рибою.
Відомо, що тигри можуть вбивати інших хижаків, а саме вовків, леопардів, удавів та іноді навіть крокодилів. Амурські тигри та бурі ведмеді становлять доволі серйозну небезпеку одне для одного; існують численні повідомлення про те, що тигри вбивають ведмежат, і навіть нападають на дорослих ведмедів. Загалом бурі та гімалайські ведмеді становлять 5–8 % харчового раціону амурського підвиду тигра (переважно їх вбивають дорослі самці). Малайський ведмідь, який є вельми агресивним, часом відганяє тигрів від здобичі, хоча частіше трапляється навпаки; а подекуди й малайські тигри цілеспрямовано полюють на цих ведмедів.
Дорослі індійські слони є недосяжною здобиччю для тигра, тому тигри зустрічі з ними намагаються уникати, але подекуди вони можуть вбивати молодих слоненят. Також відомий щонайменше один випадок, коли тигр вбив дорослу самицю індійського носорога.
Інколи тигри можуть полювати на свійських тварин, а саме собак, корів, коней та ослів. Старі або поранені тигри, які не спроможні полювати на копитних, подекуди нападають на людей, але звичайно тигра швидко вбивають після першого ж такого випадку. У мангрових болотах Сундарбанс у Бенгалії, де від тигрів гине найбільша кількість людей, на людину часом полюють цілком здорові тварини.
На всій території свого ареалу тигр є вершиною харчової піраміди, і майже не зазнає конкуренції з боку інших хижаків (часом таку конкуренцію можуть складати представники родини псових, які полюють великими зграями — наприклад, індійські дхоле (Cuon alpinus).
Способи полювання
Тигри полюють суто одноосібно, і, як і більшість інших котів, вичікують свою здобич у засідці, а при наближенні роблять швидкий ривок на коротку дистанцію. При цьому, навіть попри велику масу тіла, тигр може розвинути швидкість до 60 км/год практично на будь-якій місцевості.
Великих копитних тигр намагається вхопити за горло, а потім задушити, дати стекти кров'ю після проколу сонної артерії та/або яремної вени, або зламати шию. При полюванні на меншу здобич до способів забиття додається ламання хребта та кінцівок.
Тигр здатний стрибати на висоту до п'яти метрів, і на 9–10 метрів у довжину, що робить втечу на короткій відстані від нього практично неможливою.