Дмитро Тимофійович Бурченко (, містечко Новгородка, тепер смт. Новгородківського району Кіровоградської області — , місто Київ) — український радянський партійний діяч, секретар Вінницького підпільного обкому КП(б)У, комісар Вінницького партизанського з'єднання, голова Вінницького облвиконкому. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання.

Біографія Народився в родині робітника. З 1913 до 1918 року наймитував у заможних селян. З 1918 до 1919 року — учень ремісничої школи в Новгородці.

З 1920 до 1922 року працював підручним слюсаря газо-генераторного млина (ремонтних майстерень) у містечку Новгородка. У 1920 році вступив до комсомолу, перебував на комсомольській роботі.

У 1922—1924 роках — політичний керівник допризовної підготовки в Інгуло-Кам'янці.

У 1924—1925 роках — голова Новгородської районної Спілки роботземлісу (профспілки робітників землі та лісу).

З 1925 до 1927 року — курсант Одеської радянської партійної школи.

Член ВКП(б) з 1926 року.

У 1927 році працював інструктором Ленінського районного комітету КП(б)У міста Одеси.

З 1927 до 1928 року — червоноармієць піхотної школи в Одесі.

У 1928—1931 роках — студент Ленінградського комуністичного університету імені Крупської. У 1931—1933 роках — секретар партійного комітету Ленінградського комуністичного університету імені Крупської.

З 1933 до 1937 року працював начальником політичного відділу свинорадгоспу в місті Літині Вінницької області.

У 1937—1938 роках — 1-й секретар Літинського районного комітету КП(б)У Вінницької області.

29 травня 1938 — травень 1939 року — 3-й секретар Вінницького обласного комітету КП(б)У.

У травні 1939 — 1939 (оф. лютому 1940) року — секретар Вінницького обласного комітету КП(б)У із кадрів.

У 1939 (оф. лютому 1940) — липні 1941 року — 2-й секретар Вінницького обласного комітету КП(б)У.

У 1941—1942 роках — заступник начальника Політичного управління Народного комісаріату радгоспів Російської РРФСР.

Учасник німецько-радянської війни. У грудні 1942 року затверджений уповноважений ЦК КП(б)У по Вінницькій області (1-м секретарем Вінницького підпільного обкому КП(б)У), в квітні 1943 року направлений у німецький тил. З травня 1943 року був комісаром Вінницького партизанського з'єднання, яке з боями пройшло частину Білорусі, Сумську, Кам'янець-Подільську області та з січня 1944 року діяло на території Вінницької області. У 1944 році — начальник Вінницького обласного Штабу партизанського руху.

У квітні 1944 — травні 1945 року — 2-й секретар Вінницького обласного комітету КП(б)У.

З травня по липень 1945 року — 1-й секретар Вінницького обласного комітету КП(б)У.

У липні 1945 — квітні 1948 року — голова виконавчого комітету Вінницької обласної ради депутатів трудящих.

У 1949 — січні 1950 року — завідувач Кам'янець-Подільського обласного млинарського тресту.

11 січня 1950 — 23 грудня 1953 року — голова виконавчого комітету Проскурівської міської ради депутатів трудящих Кам'янець-Подільської області.

25 лютого 1954 — 1958 року — заступник голови виконавчого комітету Кам'янець-Подільської (Хмельницької) обласної ради депутатів трудящих — завідувач обласного відділу соціального забезпечення.

У 1958 — 27 грудня 1967 року — голова партійної комісії Вінницького обласного комітету КПУ (у січні 1963 — грудні 1964 року — Вінницького сільського обласного комітету КПУ).

З грудня 1967 року — персональний пенсіонер. Член Комісії у справах колишніх партизанів Великої вітчизняної війни 1941—1945 років при Президії Верховної Ради Української РСР. Помер у Києві у вересні 1987 року.

Автор книги спогадів «Рейд к Южному Бугу».

Нагороди два ордени Леніна орден Трудового Червоного Прапора (26.02.1958) орден Червоного Прапора (2.05.1945) орден Богдана Хмельницького 1-го ст. орден Вітчизняної війни 2-го ст. медалі Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (18.05.1964)

Джерела Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898—1991