Ю́рій Па́влович Винничу́к ( , Станіслав), іноді друкується під іменем Юрко́ Винничу́к — український письменник, журналіст, редакторПсихологізм та феєричність у творах Юрія Винничука // Укладач: В. В. Потуремець. Полтава: Обласна бібліотека для юнацтва ім. Олеся Гончара, 2016. 12 стор.Інфотека Буквоїда: Юрій Винничук — Буквоїд.
Розпочав літературну діяльність у 1970-х роках з написання поетичних творів. Загалом вийшло дві поетичні збірки Винничука — «Відображення» (1990) та «Передчуття осені» (2010), однак усі вірші автора написано до 1993 року. У 1970-х також було видано поему «Арканум» та оповідання «Ги-ги-ги», які висміювали радянську владу. У 1980—1990 роках Винничук видав низку літературних містифікацій, серед яких переклад віршів давньоірландського поета Ріанґабара, акровірш «Пісня світова» Анни Любовичівни, щоденники Роксолани «Житіє гаремноє» тощо. Режисер естрадного театру «Не журись» (1987—1991) та засновник «Кабарету Юрця і Стефця» (1990).
Серед найвідоміших художніх творів Винничука романи «Діви ночі» (1991), «Танґо смерті» (2012), «Аптекар» (2015), «Цензор снів» (2016), «Лютеція» (2017) та «Нічний репортер» (2019). Серед творів для дітей — повість «Місце для дракона» (1990) та ціла низка казок: «Цукровий півник», «Метелик вивчає життя», казки про друзів Чеберяйчиків. Винничук також відомий як упорядник краєзнавчих книг «Легенди Львова» (1999), «Кнайпи Львова» (2000), «Таємниці львівської кави» (2001), а також численних збірок та антологій української літератури. Зокрема, Винничук є упорядником антології української фантастики XIX століття «Огн́енний змій» (1989), збірки української літературної казки XIX століття «Срібна книга казок» (1993), збірки українських літературних казок «Зачароване місце» (2006) тощо. Крім того, у період 2001—2010 років у видавництві «Піраміда» вийшло 12 книжок різних авторів під брендом «Юрій Винничук презентує». Твори Винничука перекладено англійською, німецькою, французькою, хорватською, польською, чеською, болгарською, білоруською, сербською, російською, японською, китайською, есперантоВіктор Паюк переклав мовою есперанто оповідання «Вишиваний світ» (La Espero (Швеція), 10, 2005) та «Острів Зиз» (La Kancerkliniko (Франція), 119, 2006), та іншими мовами.
Віце-президент Асоціації українських письменників.
Життєпис
Ранні роки та освіта Народився 18 березня 1952 року в місті Станіславі. Батьки письменника волиняни: батько родом із села Бережанка на Лановеччині, мати — із села Малі Фільварки (зараз Підлісне) неподалік Кременця. Під час Другої світової війни батько входив до загону мельниківця Андрія Яворенка. Згодом до цього ж загону приєднався й дідусь Юрія з материного боку Лук'ян Сапіга, якого мельниківці визволили з Кременецької в'язниці.
Письменника назвали на честь його дядька Юрія Сапіги — члена молодіжної ОУН, якого 1941 року вбили чекістиМаємо пам'ятати: 75 років жахливому злочинові СРСР // uainfo.org, 29.09.2016.
Освіту здобув в Івано-Франківському педагогічному інституті, філологічний факультет (1969—1973 роки, вчитель української мови й літератури).
Після закінчення вишу почав працювати в газеті «Прикарпатська правда». Водночас ним зацікавилося КДБ і 4 квітня 1974 року провело обшук у помешканні письменника, сподіваючись знайти антирадянські твориЮрій Винничук: «Кожна нація творить свої міфи»// Телекритика, 02.10.2009 (передрук з видання Ostro.org ). 1974-го переїхав до Львова, де весь час ходив із валізою власних рукописних творів, через що отримав прізвисько «Юрко-чемодан». Працював вантажником, художником-оформлювачем, а згодом також займався фарцуванням та свого роду сутенерством, супроводжуючи повій, які йшли «на діло», щоб у такий спосіб вивчити їхній побут.
У 25-річному віці проходив військову службу в армії — у штабі. 1978 року написав поему «Арканум» та оповідання «Ги-ги-ги», знову ж таки привернувши увагу працівників КДБ.
Театральна творчість 1987—1991 — режисер Львівського естрадного театру «Не журись!», для якого писав сценарії вистав та пісенні тексти. Окрім того, брав участь у театрі «Не журись!» і як комедійний актор. У 1990 покинув театр і разом зі Стефком Оробцем створив «Кабарет Юрця і Стефця». Також кабаретні замальовки Винничука ставилися на сцені молодіжного фестивалю «Вивих», що проходив двічі — у 1990 та 1992 рокахВивих, фестиваль. 1990. Львів (white). rockhouse.com.ua, 1990.
2012 року Юрій Винничук взяв участь у бурлескному проєкті Ореста Лютого «Лагідна українізація». Під час одного з виступів письменник піднявся із зали на сцену і почав читати свій вірш під назвою «Колискова», який розповідає про сни політиків. За рік до початку Євромайдану часопис «Український тиждень» замовив у Винничука невеличкий сатиричний текст, і автор написав трагікомічну п'єсу на одну дію — «Останній Бункер» (2013), що розповідає про втечу Януковича та захоплення народом Межигір'я, його резиденціїОстанній бункер Януковича, газета «Експрес», 01.04.2013.
Журналістська творчість У 1991—1994 роках займав посаду редактора відділу містики та сенсацій у газеті «Post-Поступ». Зокрема, 1993 року на сторінках газети «Post-Поступ» Винничук розкритикував новий журнал «Літературно-Науковий Вісник» за привласнення назви «ЛНВ» — часопису, що виходив у 1898—1932 роках. Згодом Степан Пінчук, головний редактор журналу, подав на Винничука до суду, звинувативши його в тому, що стаття мала згубний вплив на подальшу долю журналу, публікацію якого довелося призупинити. Суд ухвалив рішення на користь позивача та змусив Винничука виплачувати моральне відшкодування.
У 1995—1998 роках Винничук працював головним редактором еротичної газети «Гульвіса» (Львів), а у 1998—1999 роках займав посаду редактора відділу в газеті «Поступ», де, зокрема, почав використовувати псевдонім Юзьо Обсерватор, аби надалі уникнути можливих судових процесів. З 2006 року — головний редактор відновленої газети «Post-Поступ».
Письменницька творчість 1997 року став членом Асоціації українських письменників, а 2004 року — віцепрезидентом цього об'єднання.
Поезія 1990 року видав свою дебютну збірку поезій «Відображення», яка налічувала близько двадцяти сторінок. Наступна поетична збірка письменника — «Передчуття осені» — побачила світ аж 2010 року і мала повніший характер . Усі вірші автора написано до 1993 року, оскільки, на переконання самого Винничука, «поезія належить молодості, а хто пише після 35 — той впадає у глибокий маразм».
Окрім того, в 2011 році окремі вірші Юрія Винничука ввійшли до збірки «Ніч еротичної поезії», а 2012 року також і до перевидання — «Ніч еротичної поезії non-stop». 14 вересня 2012 року на сцені львівського театру «Вознесіння» відбулася «ніч еротичної поезії», де Винничук та інші автори протягом двох годин декламували свої твори перед публікоюУ Львові в ніч еротичної поезії публіку брутально «любили». GalInfo, 15 вересня 2012.
Книжки для дітей Для дитячої аудиторії Юрій Винничук зазвичай творить у жанрі літературної казки, однак дещо модифікованої, поєднаної з іншими жанрамиОлена Красуля. «Жанрова специфіка дитячої прози Ю. Винничука». // Матеріали студентських наукових читань. Кривий Ріг: КДПУ. — 131 с. — С. 63-69. ISBN 978—966–177–095–8. Серед найвідоміших дитячих книжок письменника: повість-казка «Місце для дракона» (1990), яка розповідає про травоїдного дракона Грицька, що зображений не жорстоким хижаком, а мрійником та романтикомЮрій Винничук — Місце для дракона. Фоліо, 2015; фантастична казка «Літопис від равлика» про добровільне перевтілення одного з персонажів на молюскаТамара Бакіна. Код равлика в соціокультурному контексті. // Сучасні літературознавчі студії. Топос тварин як антропологічне дзеркало. К.: Видавництво центр КНЛУ, Вип. 8 (2011). — С. 7-17.; низка казок про двох друзів Чеберяйчиків, приміром казка «Метелик вивчає життя», яка знайомить нас із чарівною країною Вирій, де обоє друзів зустрічають метелика-одноденка, який має лиш одну добу, аби пізнати життя.
2005 року видавництво «А-ба-ба-га-ла-ма-га» видало ілюстровану дитячу книгу письменника «Історія одного поросятка», а у вересні 2018 року у цьому ж видавництві вийшла ще одна книжка автора — віршована казка «Цукровий півник»Цукровий Півник (НОВЕ ВИДАННЯ). — К: «А-ба-ба-га-ла-ма-га», 2018.
Доросла проза
Писати Винничук почав іще студентом Івано-Франківського педінституту, на самому початку 1970-х, але перші книжкові публікації з'явилися лише двадцять років по тому. Перші надруковані прозові твори Винничука з'явилися на початку 90-х, зокрема, у 1990 році вийшла друком його перша збірка прози «Спалах» (1990), куди окрім іншого увійшли повісті «Місце для Дракона» (1990) та «Королевич-машкара» (1990). Наступна збірка прози автора під назвою «Вікна застиглого часу» вийшла лише через десять років у 2001 році.
У 1991 році з'являється перша повість для дорослих — кримінальний детектив «Діви ночі», спочатку 1991 року в журналі «Дзвін», а згодом у 1992 році окремою книгою в київському видавництві «Український письменник». У 1992 році також з'явилася повість-антиутопія «Ласкаво просимо в Щуроград», дія якої відбувається на фоні реалій тоталітарного радянського режиму. Наступною повістю Винничука було «Житіє гаремноє», яке вийшло у 1992 і нібито базувалося на «справжніх» щоденниках Роксолани.
Першим романом автора стала «Мальва Ланда» (2000 журнальна публікація, 2003 окремою книгою). У 2005 вийшов романи «Весняні ігри в осінніх садах»Яна Дубинянська. Юрій Винничук: «Кохання, потяг до самогубства, кохання, кохання і кохання!». Дзеркало тижня, 14 жовтня 2005, а в 2010 — роман «Груші в тісті». Хоча сюжетно ці два твори й не мають нічого спільного, їх поєднує інше — те, що обидва містять автобіографічні елементи з життя Винничука. У романі «Груші в тісті» Винничук також приділив особливу увагу богемному життю Львова у 1970–80-ті роки, тема яка до того була дуже куцо описана в українській літературі«Українська богема»: зустріч із Юрком Винничуком // zaxid.net, 21 жовтня 2011. У 2005 році за роман «Весняні ігри в осінніх садах» Винничук отримав свою першу літературну нагороду «Книга року Бі-Бі-Сі». 2012 року світ побачив роман «Танґо смерті», який приніс авторові другу літературну перемогу «Книгу року Бі-Бі-Сі»Переможцями «Книги року ВВС» стали Юрій Винничук і Леся Воронина. BBC українською, 18 грудня 2012Юрій Винничук — переможець конкурсу Бі-Бі-Сі — Бі-Бі-Сі Україна, 24 лютого 2006.
2015 року вийшов роман «Аптекар», події якого відбуваються у Львові XVII століття та, зокрема, детально описує катівське ремеслоВинничук: декому буде неприємно читати про тортури. BBC News українською, 19 листопада 2015. Роман отримав чимало схвальних відгуків, став фіналістом конкурсу Книга року Бі-Бі-Сі, проте поступився збірці оповідань Василя МахнаВВС Україна оголосила «Короткі списки» премій Книга року ВВС-2015 та Дитяча Книга року ВВС-2015. BBC News українською, 7 грудня 2015. У вересні 2018 року під час Форуму видавців 2018 було представлено продовження «Аптекаря» — роман «Сестри крові»«Смертельна» поезія, «Сестри крові» й багатогранний Андрухович. Високий замок, 25 вересня 2018.
2016 року вийшов авантюрний роман «Цензор снів», який розповідає «про польоти над Атлантикою і казино, красивими жінками і шпигунами, погонями і ранами, зрадою та любощами». 2017 року світ побачив роман «Лютеція», який описує деякі моменти з життя Івана Вагилевича.
2019 року була видана детективна повість під назвою «Нічний репортер», що розповідає про розслідування журналіста Марка Криловича у справі вбивства кандидата в президенти Львова у 1938 році.
Літературні містифікації (1980-ті — 1990-ті)