Методи вивчення змісту медіа-комунікацій — сукупність методів соціологічних досліджень, які спрямовані на інтерпретацію змісту документу у мас-медіа.
Згідно з теоретичною демаркацією, методи поділяються на кількісні описові дослідження відкритого значення і якісні інтерпретативні дослідження. Окремо виділяють методи, що спрямовані на вивчення «медійних мов» та візуальні образи та звуки. Мак-Квейл, Д. Теорія масової комунікації // Деніс Мак-Квейл [перекл. з англ. О. Возьна, Г. Сташків]. —Львів: Літопис, 2010;— С. 301—328.
Якісні методи Виділяють наступні якісні методи дослідження змісту медіа-комунікацій: Традиційні методи аналізу Феноменологічний аналіз Дискурс-аналіз
Традиційні методи аналізу
Традиційними методами аналізу є сукупність операцій, яка дозволяє інтерпретувати документ згідно з метою дослідника. Інтерпретація тексту в таких умовах дозволяє дослідити сутність документу, мотивацію та наміри комунікатора, особливості створення документу, очікуваний ефект та вплив повідомлення тощо. Традиційні методи відрізняються від формалізованих тим, що вони є суб'єктивними та залежать від установок дослідника по відношенню до опрацювання матеріалу та інтерпретації тексту. Висновки щодо одного і того ж документу, який проінтерпретований різними дослідниками, можуть різнитись. Костенко Н., Іванов В. Досвід контент-аналізу. Моделі та практики. / Наталія Костенко, Валерій Іванов. — К.: Центр вільної преси, 2003. — Розділ 2. —С. 25.
Що стосується переваг традиційних методів аналізу, то вони можуть бути використані на базі одного чи кількох документів, тоді як контент-аналіз потребує великої кількості матеріалу. При традиційних методах аналізу документ не втрачає оригінальність та інші особливі риси. Вдале використання цих методів є тоді, коли документ є унікальним.
Виділяють зовнішній та внутрішній аналізи. Зовнішній аналіз допомагає перевірити надійність та достовірність документа, дає зрозуміти його мотиви і те, у яких історичних обставинах документ створено. Внутрішній аналіз полягає у аналізі змісту, а саме сприяє вивченню співвідношень різних елементів тексту, модальності, ставлення автора до тема та інше.
Поширеними традиційними методами аналізу документів є журналістський, біографічний, історичний, літературний та багато інших. Костенко Н., Іванов В. Досвід контент-аналізу. Моделі та практики. / Наталія Костенко, Валерій Іванов. — К.: Центр вільної преси, 2003. — Розділ 2. —С. 26.
Журналістський аналіз полягає в виявленні характеристик (тема, ідея, образний орієнтир) тексту та їх оцінці за визначеними критеріями.
Біографічний метод досліджує розвиток суспільства та життя людини на прикладі конкретних біографій.
Історичний метод перевіряє дійсність тексту за матеріальними ознаками (папір, почерк, стиль, словник автора), допомагає з'ясувати мотиви складання документа, висвітлює історичні обставини, за яких документ був створений, та досліджують нові історичні аспекти.
Літературний метод вивчає стиль, тон, словник автора, композицію твору.
Феноменологічний аналіз
Феноменологічний аналіз ідентифікує базові структури суб'єктивного досвіду, а саме духовних намірів та особистісних смислів, дозволяє вивчити емоційно-ціннісний арсенал переживань особистісних смислів. Карпенко З. Суб'єкт. Вчинок. Філософсько-психологічні студії /За заг. ред. В. О. Татенка. — К.: Либідь, 2006. — С. 157—175.
Дискурс-аналіз
Дискурс — система пов'язаних між собою символів, які є посиланням на досвід; вираження суспільних практик через символи. Іванов О. В. Лекція до теми № 10 з курсу «Соціологія масових комунікацій»
Виділяють два підходи до визначення поняття «дискурс». Згідно з першим підходом, дискурс — це форма вираження, в яку може бути вкладено потрібний зміст. Цей підхід використовується при вивченні дискурсу як інструменту маніпуляції словом. Шевченко А. И. Сборник научных трудов «Теория коммуникации & прикладная коммуникация». Вестник Российской коммуникативной ассоциации, выпуск 1 / Под общей редакцией И. Н. Розиной. — Ростов н/Д: ИУБиП, 2002. — 200 с. C. 185—192.
Другий підхід орієнтується на внутрішню організацію елементів тексту. Тоді дискурс постає як повноцінний текст; діалог; група висловлювань, які пов'язані одним смислом; одиниця висловлювання в глобальному сенсі. Цей підхід є ефективним для опису методики проведення дискурс-аналізу, проведення дискурсивного аналізу та, в першу чергу, виділення одиниці аналізу. Одиницею аналізу може слугувати висловлювання, яке має інтригу, незалежно від того, чи є воно послідовністю слів чи речень.
Методика дискурсивного аналізу медіа-текстів була запропонована Т.А. ван Дейком. Дискурс-аналіз варто розпочинати з вивчення структури тексту, ієрархічна схема якого складається з заголовку, короткого огляду, основних тез, контексту та історії подій. Такий структурний аналіз не лише полягає в лінгвістичному описанні семантичних структур ізольованих слів, словосполучень, речень. Він також має на меті характеризувати складні властивості тексту (зв'язність між реченнями, тематична структура, стилістичні та риторичні параметри). Таким чином, тексти піддаються комплексному описанню за умови, що кожна компонента аналізується у ході дискурс-аналізу.
Особливість дискурс-аналізу полягає в тому, що він описує текст у термінах теорій, які розроблені для деяких рівнів дискурсу. Класична лінгвістична семіотика орієнтується на форму і значення як складову знаку, а згідно з дискурс-аналізом текст представлений як складне утворення, яке потребує окремого дослідження фонетичних, графічних, морфологічних, синтаксичних, мікро- і макросемантичних, стилістичних, риторичних, прагматичних, інтеракціоністських та інших структур та стратегій.
Кількісні методи
Кількісними методами змісту медіа-комунікацій є аналіз природної мови, текст-майнінг та контент-аналіз.
Аналіз природної мови
Аналіз природної мови охоплює методики обчислюваної лінгвістики та теорії штучного інтелекту. Іванов О. В. Класичний контент-аналіз та аналіз тексту: термінологічні та методологічні відмінності / О. В. Іванов // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, Харків: Видавничий центр ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2013. — № 1045. — С. 69-74.
Аналіз природної мови є набір комп'ютеризованих технік та методик для аналізу текстів. Згідно з дослідницею Елізабет Лідді, текст може бути написаний будь-якою мовою, в будь-якому жанрі, він може бути усний чи письмовий. Важливо, щоб текст був мовою, яка використовується індивідами для спілкування. Liddy E. Natural Language Processing / Elizabeth Liddy. — Syracuse: Center for Natural Language Processing, 2001. — 15 с. Основне завдання полягає у взаємодії людських комунікативних актів (вербальних та невербальних) та комп'ютерних систем. Прикладами інших задач є класифікація, кластеризація колекцій документів, глибинний аналіз текстів, переклад документів з однієї мови на іншу та інші. Диковицкий В. В., Шишаев М. Г. Обработка текстов естественного языка в моделях поисковых систем // Сборник научных трудов. — 2010. — С.30
Базою для аналізу природної мови є формальні теорії мови. Об'єктом аналізу є не лише писемний текст, а також звуки, відео-файли та інші засоби, що передають інформацію (жести, дотики).
Текст-майнінг
Текст-майнінг — міждисциплінарний напрямок досліджень; налічує набір технік, які можуть виявити в тексті нетривіальні тенденції; охоплює методики обробки інформації, машинного навчання, статистичної класифікації, роботи з базами даних, які можна застосувати до тексту.
Текст майнінг передбачає два етапи: Зміна тексту (text refining) у проміжну форму. Виокремлення знання (knowledge distillation), що означає визначення патернів у проміжній формі.
Проміжні форми — структуровані чи напівструктуровані. Одиниці аналізу — документи чи концепти. Базою для текст-майнінгу є теорії обчислюваної лінгвістики та галузі інформатики. Об'єктом аналізу є текстові дані, які містять змістовну інформацію. Текст-майнінг та аналіз природної мови широко використовуються у контент-аналізі.
Завданнями є категоризація документів, пошук інформації, внесення змін до колекції текстів, створення засобів для представлення інформації. Survey of Text Mining I: Clustering, Classification, and Retrieval / Ed. by M. W. Berry. — 2004. — Springer, 2003. — 261 с. — ISBN 0387955631
Контент-аналіз
Контент-аналіз є найпопулярнішим методом дослідження. Існує велика кількість визначень цього поняття. Класичне визначення Барельсона наступне: «Контент-аналіз — це дослідницька техніка для об'єктивного, системного й кількісного опису наявного змісту комунікації, яка відповідає цілям дослідника». Бондар В. С. Розгляд методу контент-аналізу з погляду кількісно-якісних технік проведення/ В. С. Бондар, М. А. Допіра// Наукові записки НаУКМА. — К.: Національний університет «Києво-Могилянська академія», 2007. — Т. 70, «Соціологічні науки». — С. 17-26.
Визначення, яке передає усю сутність цього методу звучить таким чином «контент-аналіз є вимірюванням тексту чи іншого символьного матеріалу, що має методологічне підґрунтя і відповідає завданням соціальних наук». У контент-аналізі можливо робити загальні висновки, які стосуватимуться усього джерела. Ця ознака є відмінною рисою контент-аналізу від традиційного аналізу документів.
Об'єкт, предмет та завдання контент-аналізу базується на досліджуваному аспекті процесу масової комунікації. Далі у таблиці нижче.
Досліджуваний аспект процесу масової комунікації Завдання контент-аналізу Об'єкт контент-аналізу Предмет аналізуВідтворення об'єктивних подій і явищРеконструкція подій чи явищДенотативний зміст повідомленьОб'єктивні характеристикиВстановлення закономірності відтворення дійсності різними засобами МКТематична структура і семантичне значення повідомленьПозатектсові реальності засобів спілкування. Картина світу, яка створюється МКВираз цілей і характеристик суб'єкта виробникаВиявити соціальні завдання, комунікативні наміри і пропагандистські цілі діяльності комунікатораФункціональні характеристики повідомлень. Співвідношення пізнавальних, ціннісних і нормативних елементів у змісті повідомленьХарактеристики суб'єкта-виробника інформації і соціального інституту МК. Соціальні функції повідомленьВиявити соціальні й ідеологічні характеристики МКІдеологічний зміст повідомлень. Позатекстові характеристики джерелаВиявити характеристики комунікатораСмислова структура і прагматичні значення повідомленьЗадоволення комунікативних потреб сприймаючого суб'єктаВиявити особливості повідомлень до задоволення інформаційних потреб аудиторіїІнформаційна якість повідомленьВідповідність характеристик повідомлень інформаційним потребам аудиторії, інформаційні функції повідомленьВиявити можливості повідомлень до задоволення психологічних потреб аудиторіїКомунікативні якості повідомлень як психологічного стимулу чи джерела естетичної насолодиЗв'язок характеристики повідомлень з психологічним станом реципієнтів. Психологічні функції повідомленьВзаємодія соціальних суб'єктів (комунікатора й аудиторії)Прогнозувати чи пояснювати комунікативну ефективність впливуМова повідомлень, структура тексту, пропагандистські прийомиВідповідність комунікативних засобів цілям впливу комунікативному досвіду аудиторії. Потенційні ефекти комунікаціїПрогнозувати чи пояснювати соціальну ефективність впливуВибір об'єктів комунікацій, характери відбиття різних сфер діяльностіВідповідність змісту повідомлень соціальному досвіду і настановам груп. Потенційна ефективність комунікаційВиявити комунікаційні відношення між різними групамиСоціальні характеристики джерела й адресата. Характеристики взаємодіїВідповідність об'єктивованих відношень певним соціальним групам
Традиційна базова послідовність застосування техніки наступна: Обрати приклад контенту — комплекс чи окремий приклад; Встановити категорійні рамки зовнішніх референтів; Обрати з усього контенту «одиницю аналізу»; Зіставити контент із категорійними рамками, порахувати частоту посилань на одиниці контенту в межах категорійних рамок;