Даліда

Йоланда Крістіна Джильйотті, відома як Далі́да́ (; 17 січня 1933 — 3 травня 1987) — співачка, акторка, танцюристка і модель італійського походження, що виросла у Єгипті та збудувала кар'єру у Франції.

Біографія

Єгипет Йоланда Крістіна Джильйотті народилася 17 січня 1933 року в Каїрі. Батьки її були італійцями. Коли Йоланді було 4 роки, їй зробили операцію на очах. Через лікарську помилку в неї з'явилася косоокість.

У 1951 році вона взяла участь в конкурсі «Міс Ундіна», в якому зайняла друге місце, а у 1954 році перемогла на конкурсі «Міс Єгипет».

Через сварку в родині Йоланда йде з дому і влаштовується в агентство «Донна» моделлю. У 1953 році вона робить другу операцію на очах, щоб позбутися косоокості.

Після перемоги на конкурсі «Міс Єгипет» Йоланді запропонували зніматися в кіно. Тоді вона бере псевдонім «Даліла» на честь героїні біблійної притчі «Самсон і Даліла». У 1954 році знімається в невеликих ролях у фільмах «Маска Тутанхамона» і «Склянка та цигарка». Для фільму «Склянка та цигарка» записує свою першу пісню «Чорний місяць» (La luna negra).

24 грудня 1954 переїздить до Парижа.

Париж У Парижі у Джильйотті з'явилися проблеми з роботою, до того ж, вона ще не досить добре володіла французькою мовою. Незабаром вона вирішила зайнятися співом і брати уроки вокалу у Ролана Берже. Перші виступи проходили в клубі «Вілла д'Есте», де вона виконувала пісні італійською, французькою та іспанською мовами. Там познайомилася з письменником і сценаристом Альбером Машаро, який і запропонував їй змінити букву «л» на «д» в останньому складі її псевдоніма, в результаті Даліла стала Далідою.

На конкурсі «Номер один завтрашнього дня», де вона виконувала пісню Глорії Лассо «Незнайомка в раю» (L'inconnue au paradis), її помітили директор радіостанції «Європа 1» Люсьєн Моріс і власник звукозаписної фірми Едді Барклай. Однак її перша платівка «Мадона» (Madona) з іспанськими піснями Глорії Лассо не мала успіху.

В 1956 Даліда записала свій перший хіт «Бамбіно» (Bambino) і підписала контракт із фірмою «Барклай». До 1957 року продано 300 000 копій платівок із піснею «Бамбіно», і Даліда отримала перший Золотий диск. Далі з'явилися її хіти «Гондольєр» (Gondolier), «Як колись» (Come prima), «Прощай, прощай, Крихітко» (Ciao, ciao Bambina). Даліда отримує незліченні музичні нагороди, а її ім'я та фото не сходять з обкладинок журналів. Вона здійснює турне всією Францією, а потім і Європою. У 1958 році Даліда вперше виступає в Америці, де імпресаріо Елли Фіцджеральд запропонував зробити їй блискучу кар'єру в США, але вона відмовилася. В 1959 році вона з тріумфом повертається в Каїр.

8 квітня 1961 Джильйотті одружилася з Люсьєном Морісом після 5 років роману. Під час гастролей Даліда познайомилася в Каннах з молодим художником Жаном Собескі і розлучилася з чоловіком.

У грудні 1961 року Даліда вперше виступає в «Олімпії» як зірка, після чого вирушає в турне у Гонконг та В'єтнам. Влітку 1962 року Даліда придбала дім на Монмартрі з чудовим краєвидом, тут вона мешкала до кінця життя. За право купити цей дім Даліда конкурувала із Жаном-Полем Бельмондо.

Поруч із її домом є ресторан «Да Ґраціано», де досі зберігся улюблений столик Даліди. Вона часто заходила туди на обід і вечерю.

У жовтні 1966 року Даліда знайомиться і починає зустрічатись з Луїджі Тенко. На фестивалі в Сан-Ремо в 1967 році Даліда з Луїджі виконують його пісню «Прощай, любове, прощай» (Ciao amore ciao), але публіка не прийняла кумира італійської молоді, пісня не пройшла в фінал. У той же вечір Луїджі застрелився у своєму номері в готелі.

Даліда першою виявила його тіло. Це послужило причиною її першої спроби самогубства. У паризькому готелі «Принц де Ґаль» (Prince de Galles) вона прийняла смертельну дозу барбітуратів. Проте її врятували. Вона провела в комі 90 годин у реанімації шпиталю Фернанд-Відаль. На деякий час Даліда втратила голос, і через некроз на руках перенесла кілька операцій з пересадки шкіри. Було скасовано її концерти й виступи.

У 1968 році Даліда отримала медаль міста Парижа, а Шарль де Ґолль вручив їй Медаль Президента Республіки.

У вересні 1970 року застрелився її перший чоловік Люсьєн Моріс, що страждав від важкої хвороби. Даліда повністю змінює репертуар і стиль. У 1973 році з Аленом Делоном записує знаменитий дует «Слова, слова» (Paroles paroles). Через кілька тижнів «Слова, слова» посідає першу сходинку хіт-парадів у Франції, Італії, Бельгії, Швейцарії та Японії. Наступні пісні мали грандіозний успіх не тільки у Франції, але й у всьому світі.

У 1972 році Даліда познайомилася з художником і авантюристом Рішаром Шамфре, також відомим під псевдонімом Граф Сен-Жермен, з ним прожила 9 років.

У 1977 році записує відому народну єгипетську пісню Salma ya Salama. Синґл посів перші місця в 17 країнах світу. Пісню записано 4-ма мовами — арабською, французькою, німецькою й італійською. У 1978 році з програмою «Salma ya Salama» Даліда дає великі концерти на всьому Близькому Сході, де її чекає величезний успіх.

У березні 1981 року вона представляє в «Олімпії» свою постанову, створену 1980 року. У день прем'єри вона отримує діамантовий диск за 80 мільйонів проданих дисків у всьому світі.

На початку 1982 року Йоланда Джильйотті підтримала на президентських виборах свого давнього друга Франсуа Міттерана, за що отримала прізвисько «Рожева пантера». Критики й політичні діячі суворо критикували Даліду за цей учинок.

Згідно з опитуванням 1982 року, проведеним «Paris Match» про найвпливовіших жінок-сучасниць, Даліда посіла 2-ге місце, після Даніель Міттеран, першої леді Французької Республіки.

20 липня 1983 року партнера Даліли Рішара Шамфре знайдено мертвим у його машині в Сен-Тропе. Ця подія серйозно похитнула душевну рівновагу співачки. У пресі її стали називати «чорною вдовою». Восени 1985 року Даліда перенесла ще дві болісні операції на очах, бо яскраве світло прожекторів стало завдавати їй нестерпного болю, і вона не могла виступати на сцені. У цей період вона стала рідше виступати і записувати пісні.

Смерть

Від початку 1987 року Даліда перебувала в постійній депресії, однак не припиняла творчу діяльність: вона була присутня на премії «Сезар», зрідка з'являлася на телебаченні, а у кінці квітня дала останній концерт в Анталії, що пройшов з аншлагом; провела традиційну зустріч зі своїм фан-клубом, розглядала сценарій мюзиклу «Клеопатра», де їй відводили головну роль. Зовні для шанувальників нічого не віщувало трагедії.

«Я чимало прожила і багато досягла. Але в моєму житті щось не спрацювало», — сказала якось співачка. В ніч з 2 на 3 травня 1987 Даліда прийняла велику дозу снодійного та запила його віскі. На столі залишила записку: "La vie m'est insupportable. Pardonnez-moi" («Життя для мене стало нестерпним. Пробачте мені»). Її серце зупинилося 3 травня близько 11:00 ранку. 7 травня відспівування і похорон співачки на кладовищі Монмартр набули національного масштабу: попрощатися з легендою прийшов майже весь Париж.

Пам'ять Даліда стала третьою жінкою після Жанни д'Арк та Сари Бернар, якій у Парижі встановлено пам'ятник (1997 року). Іменем Даліди названо площу в районі Монмартру французької столиці, у тому кварталі, де вона прожила довгі роки. У травні 1997 року з нагоди десятої річниці з дня смерті Даліди в Парижі пройшли численні заходи присвячені пам'яті співачки: публікації книг, випуск повного зібрання пісень, спеціальні передачі на радіо і телебаченні, статті в пресі, відкриття площі на Монмартрі, названої на її честь. На честь співачки була випущена поштова марка з її зображенням. До річниці смерті співачки в 2007 році в мерії Парижа було організовано протягом кількох місяців виставку нарядів співачки, її особистих речей, світлин. Виставка викликала настільки жвавий інтерес французів і туристів, що було прийнято рішення продовжити її ще на місяць. Для вистави «Служниці» Романа Віктюка значну частину матеріалу для музичного оформлення постановки взято із творчості Даліди: композиції Je suis malade, Tico tico, Je me repose, Monsieur l'amour. У 2016 році вийшов фільм французької режисерки Лізи Азуелос про життя співачки, роль Даліди виконала в ньому італійська акторка Свева Альвіті.

Фільмографія «La masque de Toutankhamon» («Маска Тутанхамона») 1954 р. «Sigara wel Kass» («Склянка та цигарка») 1954 р. «Brigade des moeurs» («Поліція моралі») 1957 р. «Rapt au deuxieme bureau» («Викрадення у другому бюро») 1958 р. «Parlez moi d'amour» («Говори мені про кохання») 1960 р. «L'inconnue de Hong Kong» («Незнайомка з Гонконгу») 1963 р. «Menage a l'Italienne» («Сім'я по-італійськи») 1965 р. «Io ti amo» («Я тебе кохаю») 1968 р. «Comme sur des roulettes» («Як по маслу») 1977 р. «Le sixieme jour» («Шостий день») 1986 р.  — Кохання та пристрасть. Даліда / (Dalida)

Примітки

Посилання Російський фан-сайт Даліди