Ку́п'янськ (до кінця XVIII століття — Купенко, Купчінка, Купецкій, Купенск) — місто в Україні, адміністративний центр Куп'янського району Харківської області. Другий найбільший залізничний вузол Харківської області (після Харкова), що розташований за 40 км від кордону з Росією. Відстань до обласного центру становить понад 124 км і проходить автошляхом національного значення . У місті діє пункт контролю через державний кордон з Росією Куп'янськ — Валуйки.
Куп'янськ є вузлом залізничних та автомобільних доріг. Міськраді підпорядкована селищна рада з центром у Куп'янськ-Вузловому. У місті функціонують прикордонна застава, митниця, новий вокзальний комплекс (2009), 3 церкви, кілька тисяч підприємств й організацій, планується відкриття контейнерного перевантаження, овочесховища на 3 000 тонн. У цій точці перетинаються важливі торгові шляхи (Росія — Одеса, Харків — Луганськ тощо). Загальна чисельність мешканців населених пунктів Куп'янської міської ради — понад 58 000 осіб (2022 рік).
27 лютого 2022 року Куп'янськ був тимчасово окупований РФ. 10 вересня 2022 року Збройні сили України звільнили місто від російських окупантів.
30 вересня 2025 року Указом Президента України № 720/2025, з метою відзначення подвигу, масового героїзму та стійкості громадян, виявлених у захисті своїх міст під час відсічі збройній агресії Російської Федерації проти України Куп'нську присвоєно почесну відзнаку «Місто-герой України»
Назва Походження назви Куп'янськ остаточно не з’ясоване, однак наявні історичні джерела свідчать, що міська назва, найімовірніше, походить від гідроніма Куп'янка, тоді як популярна версія про походження від слова «купець» є народною етимологією і не спирається на мовні чи документальні дані.https://kupyansk.com.ua/istoriya-ta-geografiya-kup-yanska-pohodzhennya-nazvy-ta-jogo-roztashuvannya/
Географія Місто Куп'янськ розташоване на березі річки Оскіл (притоці Сіверського Дінця), в місці впадання в неї річки Куп'янка (права притока) та великої річки Черпалки, яка впродовж багатьох років набула вигляду ставка. Вище за течією за 1,5 км розташоване село Голубівка, нижче за течією примикає смт Куп'янськ-Вузловий.
До міста примикають села Кучерівка, Подоли та Радьківка, а вище за течією річки Куп'янка примикає село Московка.
Через місто проходять автомобільні дороги та . У місті розташований великий залізничний вузол, залізнична станція Куп'янськ-Південний та Заоскілля.
Клімат
Історія
Перші поселення та заснування Перші поселення на території, яку займає нинішнє місто, існували вже в давні часи. На околицях Куп'янська виявлені поселення епохи неоліту (V—IV тис. до н. е.), розкопані чотири кургани з похованням періоду бронзи (II тис. до н. е.), знайдені римські, арабські та візантійські монети (II, VIII і XI ст.)Короткі відомості Всеукраїнського археологічного комітету. К., 1927 . стор 10; Праці XII археологічного з'їзду, т. 1. М., 1905, стор. 62, 398, 688, 717—721.
Куп'янськ заснований у середині XVII століття, коли Слобідська Україна інтенсивно заселялася вихідцями з Правобережної України, які рятувалися від польського гніту. В документах значиться, що Купенко осажена, тобто заселена, у 1655 роціМатеріали для історії колонізації і побуту, т. 2, стор. 148. Споруда тут в 1662 р. церкви свідчить, що в цей час в Купенске жила значна кількість населенняІсторико-статистичний опис Харківської єпархії, від. 5, стор. 204.
XVII—XVIII століття 1679 року місто стало частиною Ізюмської оборонної лінії. В описі ряду слобідських поселень, складеному у 1683 році, населений пункт згадується як новозбудована слобода під назвою КупецкійМатеріали для історії колонізації і побуту, т. 1, стор. 126. У 1685 році Купецкій був переданий із Харківського до Ізюмського полку. Тоді вперше в царській грамоті на ім'я полковника Дінця Купецкій названо містом. Однак це була типова укріплена козацька слобода. Понад півстоліття над Купецким висіла постійна загроза нападу татарських орд, що і обумовлювало його військовий характер. Ще перші поселенці на високому крутому березі Осколу, між татарськими бродами — Осикові й Калиновим — побудували острог. Спочатку укріплення мали примітивний характер: дерев'яну огорожу завдовжки 83 сажнів з одними воротами, бастіони і земляні укріплення були відсутніТам само.
Наприкінці XVII століття на земляному валу були споруджені нові фортечні стіни з сімома бастіонами, обнесені ровом{Харківський облгосархів, ф. 24, оп. 3, буд. 7, л. 1. Поруч з фортецею розростався посад, жителі якого під час нападу татар рятувалися за кріпосними стінами. Поряд із несенням військової служби населення займалося землеробством, промислами, торгівлею.
На початку 1730-х роках, завдяки припиненню татарських набігів, господарський розвиток міста посилився. Серед різних промислів особливо розвинене було винокуріння. Горілку продавали не тільки в місцевих шинках, але й вивозили в інші міста і слободи. Отримав розвиток борошномельний промисел: на Осколі діяло кілька млинів. Частина населення виготовляла дьоготь, мило, свічки, глиняний посуд, сукно, полотно, одяг тощо. Розвиток торгівлі, промислів і землеробства сприяв зростанню населення міста. За даними перепису 1732 року, у ньому проживали майже півтори тисячі осібЦДІА УРСР у Києві, ф. 28, оп. 1, д. 57, л. 1043; Матеріали для історії колонізації і побуту, т. 1, стор. 251.
Соціальний склад населення був неоднорідним — старшин і козаків налічувалося 199 чоловік, підпомічників — 1073, робітних людей — 155. У 1765 році у зв'язку з ліквідацією полкового устрою козачі полки переформували в гусарські, козацька старшина була зрівняна в правах з російським дворянством. Незначну частину козаків, заможнішу, приписали до купецького і міщанського станів. Рядових козаків, підсусідків і підпомічників перевели на становище військових обивателів. У 1773 році у Куп'янську вже проживало 3806 чоловік. Більшість із них були військовими обивателями (3578 осіб), підданих налічувалося 19 осіб, однодворців — троє. Іншу частину жителів складали військовослужбовці, духовенство і купціМатеріали для історії колонізації і побуту, т. 2, стор. 375.
Подальший процес розвитку феодальних відносин, тяжкість рекрутчини, посилення гніту з боку адміністрації викликали невдоволення серед широких мас населення. У грудні 1765 року в місті з'явився солдат Брянського полку Петро Чернишов, який оголосив себе імператором Петром III. Варто було тільки йому заявити, що «ні подушного, ні Гусарщина, начальників і панів не треба, всі ви вільні, божі та мої», як навколо нього стали збиратися співчуваючі. Назрівав народний виступ, який тільки за допомогою загону солдатів був попередженийЖурн. «Глядач суспільного життя, літератури і спорту», 1863, № 7, стор. 203.
З ліквідацією слобідських полків Куп'янськ став центром комісарського правління Ізюмської провінції. Приписом Сепат з вересня 1779 року він офіційно став іменуватися повітовим містом Воронезького намісництва (з травня 1797 як центр повіту увійшов до Слобідсько-Української, а з 1835 року — до Харківської губернії)Повне зібрання законів Російської імперії, т. 20. СПб., 1830, стор. 868; Міські поселення в Російській імперії, т. 5, ч. 1, стор. 364—366. У державних актах кінця XVIII ст. місто почали іменувати Купенском, пізніше — Купяпском. У другій половині XVIII століття він перетворився на значний торговий центр. З 1767 року тут щороку відбувалося шість ярмарків. Сюди з'їжджалися купці з різних міст — Тули, Бєлгорода, Харкова, Чугуїва, а також жителі сусідніх слобід. Вони привозили хліб, лляне полотно, рибу, бахмутську і торську сіль, вино, м'ясо, шкіру, дьоготь, худобу та інше. Торгували на ярмарках сукном, юфтю, виготовленою в російських та слобідсько-українських містах. По понеділках і п'ятницях були базари, щовівторка і щосуботи в 12 крамницях купці та міщани торгували тканинами, галантереєю та іншими товарами. У першій половині XIX століття Куп'янськ розвивався значно повільніше інших міст Харківської губернії. В одному з офіційних звітів за 1837 рік відзначалося, що «місто Куп'янськ не на великий проїзній дорозі, торгівля в ньому досить незначна, а тому він протягом багатьох років все майже в одному стані знаходиться»Харківський облгосархів, ф. 51, оп. 1, д. 1, л. 198.
Населення займалося переважно землеробством, тваринництвом, бджільництвом. Ремесла і торгівля не отримали значного розвитку. Комерційний оборот чотирьох невеликих ярмарків склав у 1837 році всього 35 000 крб. Торгували тут у кількох невеликих крамницях. Чисельність населення в порівнянні з 80-ми роками XVIII століття зменшилася. Так, якщо в 1785 р. в Куп'янську жило 4703 людини, то в 1837 році — 2710Там само, ф. 24, оп. 3, буд 7, л. 1; ф. 51, оп. 1, д. 1, л. 196, у тому числі дворян — 81, міщан- 481.
У 1780 році Куп'янськ увійшов до складу Воронезького намісництва, і указом Катерини II у 1781 році був туди прийнятий.
У 1662 року була побудована дерев'яна Покровська церква. Куп'янський соборний храм Покрови Пресвятої Богородиці освячений у 1822 році (тоді ж закінчено будівництво), у 1930 році його зруйнували. Дерев'яна Миколаївська церква побудована у 1705 році, новий кам'яний храм св. Миколая — у 1852 році за рахунок коштів, що пожертвували прихожани і поміщик Ананьїн.
У 1797 році Куп'янськ був повернений до складу Слобідсько-Української губернії з центром у місті Харків. Наприкінці XVIII століття у Куп'янську мешкало 3500 жителів, налічувало близько 3500 карбованців сріблом щорічного доходу і три ярмарки. Основну частину населення становили військові обивателі. Основним заняттям для більшості сільського і міського населення служило землеробство, за ним торгівля, ремесла і кустарні промисли. З місцевих товарів, які поставлялися на російський ринок, крім хлібних і зернових продуктів, ввозилися рослинна олія, макуха, кошики та інші вироби з лози.
Біля Миколаївської церкви перебувала Базарна площа. Дві основні вулиці підіймалися з неї — це Дворянська (на сьогоднішній день — вулиця Леніна) і Бєлгородська (вулиця 1 Травня), вони були викладені бруківкою і освітлені. Часто вулиці отримували свою назву на честь жителів міста — Калантаєвська, Охтирська, Загреблянська, Домолєєвська, Сізовська, Горянська, Заоскільна.
Початок XIX — початок XX століття
У 1807 році відкрилося Куп'янське освітнє училище, у 1872 році, на базі жіночого відділення цієї установи — Куп'янська жіноча гімназія. Наприкінці XIX століття у відомості Куп'янського земства було 43 навчальних заклади, 37 народних вчителя і 2 вчительки. У 1819 році було відкрито Куп'янське духовне училище, 1886 року — Куп'янське Олександрівське ремісниче училище, основною метою якого було практичне навчання слюсарно-токарному і слюсарно-ковальському ремеслу. Промисловість міста Куп'янськ у 1871 році була представлена маслоробним, свічко-сальним і трьома цегляними заводами.
Згідно з першим загальним переписом населення в Куп'янську склало 6893 чоловік. Грамотність в місті — 36,5 %. За соціальним складом в місті проживало: містян — 2609, селян — 3504, дворян — 417, духовенство — 159, купців — 72. Основне віросповідання — православне.
У 1895 році поблизу Куп'янська пройшла залізнична лінія Балашов-Куп'янськ-Харків, Харків-Лисичанськ. У 7 верстах від міста почав будуватися залізничний вузол. На місці хутору Лактіоновка виросло селище залізничників — Куп'янськ-Вузловий. У 1911 році поблизу станції Куп'янськ-Вузловий був побудований силікатний завод, у 1904 році в південно-східній частині міста заснований вапняний завод, у 1905 році приватними підприємцями — Куп'янський пивзавод.
На початку двадцятого століття промисловість Куп'янська була представлена вісьмома фабриками і заводами напівкустарного типу, на яких було зайнято 150 робітників. На залізничному вузлу працювало понад 600 осіб. Широке поширення набуло ремісниче виробництво.Про Куп'янськ
Революційні події 1905 року в Куп'янську відбилися страйком залізничників, що був швидко пригнічений.
За статистикою 1913 року, у Куп'янську налічувалося 33 види ремесел, працювало 3572 майстри, 1311 підмайстрів, 741 учень.
Українські визвольні змагання