Джон Сноу (,  — ) — англійський лікар та лідер упровадження анестезії та медичної гігієни. Його вважають одним із батьків сучасної епідеміології, переважно завдяки класичній роботі по виявленню джерела спалаху холери у Сохо (Лондон) 1854 року. Його висновки спричинили кардинальні зміни у системі водопостачання та каналізації Лондону, які зумовили до подібних змін в інших містах та значного покращення громадського здоров'я у світі загалом.

Ранні роки та освіта Сноу народився 15 березня 1813 року в Йорку, Англія. Він був першою дитиною у дев'ятидітній сім'ї Вільяма та Френсіс Сноу, що жили в будинку на Північній вулиці. Його район був одним з найбідніших в місті і завжди знаходиться під загрозою затоплення через свою близькість до річки Уз. Його батько був чорноробомWedding Record of William Snow and Frances Empson, Huntington All Saints, 24/05/1812, який можливо працював на місцевому вугільному дворі біля Уз, що ймовірно постійно поповнювався баржами за рахунок Йоркширського вугільного басейну. Пізніше він став фермером у малому селі на північ від ЙоркуCensus 1841. Сноу хрестили у Йорку, у .

Сноу вчився у Йорку до 14 років, коли його віддали в науку до , хірурга з Ньюкаслу-на-Тайні. Саме там у 1831 році він уперше зіткнувся з холерою, яка потрапила в Ньюкасл через морський порт Сандерленд і спустошила місто. З 1833 по 1836 рік Сноу працював помічником хірурга вугільної шахти, спочатку у , графстві Дарем, а потім у , . У жовтні 1836 він поступив до на у ЛондоніThomas, KB. .

Кар'єра У 1837 році Сноу почав працювати у . Прийнятий у члени 2 травня 1838 року він закінчив Лондонський університет у грудні 1844 року і був прийнятий до у 1850 році. У 1850 році він став також одним із засновників , яке утворилось у відповідь на спалах холери у 1849 році.

У 1857 році Сноу зробив ранній внесок у епідеміологію, який часто не беруть до уваги, — брошуру «Щодо фальсифікації хліба як причини рахіту».

Анестезія Джон Сноу один з перших вивчав та розраховував дозування ефіру та хлороформу для анестезії при хірургічних та акушерських операціях . Він розробив апарат для безпечної подачі ефіру пацієнтам та маску для подачі хлороформуJohn Snow (1813–58) . sciencemuseum.org.uk. Він особисто подавав хлороформ Королеві Вікторії при народженні двох останніх з її дев'яти дітей, Леопольда у 1853 році та Біатріс у 1857 році, сприяючи більш широкому суспільному сприйняттю анестезії в акушерстві. Сноу написав статтю по ефіру у 1847 році під заголовком «Щодо інгаляції парів ефіру» ()Snow, John (1847) On the Inhalation of the Vapor of Ether . ph.ucla.edu. Довшу версію «Щодо хлороформу й інших анестетиків та їхньої дії й введення» () опублікували посмертно у 1858 роціSnow, John (1858) On Chloroform and Other Anaesthetics and Their Action and Administration..

Холера

Сноу відносився скептично щодо домінантної на той час , відповідно до якої такі хвороби як холера та бубонна чума були зумовлені забрудненням або шкідливою формою «поганого повітря». Мікробна теорія хвороб ще не була сформована, тому Сноу не розумів механізму передачі хвороби. Його спостереження сприяли його невірі в теорію поганого повітря. Він уперше опублікував свою теорію у 1849 у есе «Щодо способу зв'язку холери» (), з наступним виданням детальнішого трактату у 1855. Останній включав результати його дослідження ролі водопостачання у епідемії 1854 року у Сохо.

Спілкуючись з місцевими жителями (з допомогою ), він визначив джерело спалаху — насос комунального водопостачання на Брод-стріт (тепер ). Хоча хімічне та мікроскопічне дослідження Сноу зразків води з насоса на Брод-стріт (нині Бродвік-стріт, район Сохо) не довели переконливо його небезпеку, його аналіз схеми захворювання були достатньо переконливими для місцевої влади аби вимкнути помпу колодязя, видаливши ручку. Цьому приписується причина закінчення спалаху, але Сноу зазначив, що епідемія, можливо, вже на швидкому зниженні: Немає сумніву, що смертність значно знизилась, як я казав раніше, завдяки втечі населення, яка почалась незабаром після початку спалаху; але атаки настільки ослабли до того, як було зупинено використання води, що неможливо вирішити чи колодязь досі містить холерну отруту в активному стані, чи з певних причин вода звільнилась від неї.

Пізніше Сноу за допомогою точкової картограми проілюстрував випадки захворювання кластеру холери навколо помпи. Для ілюстрації зв'язку між якістю джерела води та випадками холери він також застосовував статистичні методи. Він також показав, що здійснювала забір води з ділянок Темзи, забруднених стічними водами. Це спричинило підвищення частоти випадків холери. Дослідження Сноу було найважливішою подією в історії громадського здоров'я та географії.

Сноу написав:

Дослідники пізніше виявили, що цей громадський колодязь було викопано лише за 3 фути (0,9 метра) від старої , з якої надходили фекальні бактерії. Над нею прали тканинні підгузники дитини з будинку 40 по Брод-стріт, яка заразилась холерою з іншого джерела. Оскільки відповідно до первинних записів немовля померло від діареї, а не від холери, то його смерть не було враховано.

провів подібне дослідження та використав точкову мапу при дослідженні холери у Ексетері, графстві Девон значно раніше Джона Сноу. Проте у ньому не було звернено увагу на проблему з водопостачанням.

Політичні суперечки Після того, як епідемія холери вщухла, урядовці встановили назад ручку помпи з Брод-стріт. Вони відповіли тільки на нагальну загрози для населення і потім вони відкинули теорію Сноу. Прийняття цієї пропозиції означало б непряме прийняття фекально-орального шляху передачі захворювань, що було б надто неприємно для більшої частини громадськостіChapelle, Frank (2005) Wellsprings. .

Лише 1866 року Вільям Фарр, один з головних супротивників Сноу, зрозумів обґрунтованість його висновків під час розслідування іншого спалаху холери у . Він видав негайні вказівки не вживати некип'ячену воду.

Фарр заперечував пояснення Сноу про те, як саме холера поширювалась через забруднену воду, проте він погоджувався, що вода відіграє роль у поширенні захворювання. По суті, деякі статистичні дані, зібрані Фарром допомогли в просуванні поглядів Джона Сноу.

Службовці громадського здоров'я визнають політичну боротьбу, в яку часто стають уплутані реформаториDonaldson, L.J. and Donaldson, R.J. (2005) Essential Public Health. . Під час Щорічної лекції Ручки Помпи у Англії члени Товариства Джона Сноу видаляють та повертають назад ручку помпи, що символізує постійні виклики на шляху покращення у галузі громадського здоров'я.

Пізніше життя У 1830 році Сноу став членом , та на близько 10 років став вегетаріанцем та тітоталістом. У середині 1840-х його здоров'я погіршилось і він повернувся до споживання м'яса та вживання вина. Він продовжував пити чисту воду (очищену за допомогою кип'ятіння) протягом всього свого дорослого життя. Він так ніколи і не одруживсяSnow, Stephanie J. (2004) «Snow, John (1813—1858)» in Oxford Dictionary of Biography.

Сноу жив на у Лондоні на , 18 з 1852 до смерті у 1858 році.

Сноу переніс інсульт 10 червня 1858 року під час роботи у свому лондонському офісі. На той час йому було 45 роки. Як наслідок він помер 16 червня 1858 роуц. Його було поховано на Бромптонському цвинтарі.

Спадок та почесті

На Брод-стріт (тепер Бродвік-стріт) на місці оригінальної водяної помпи у пам'ять про Сноу та його дослідження 1854 року встановлено меморіальний знак. Його зроблено у вигляді водяної помпи з видаленою ручкою. Саме місце, де стояв насос вистелено червоним гранітом. Громадський будинок поруч назвали  «Джон Сноу» () на його честь . Товариство Джона Сноу, назване на його честь, регулярно зустрічається у пабі Джона Сноу. Керівники громадського здоров'я щорічно у вересні проводять Лекцію Ручки Помпи. На його могилі на Цвинтарі Бромптон у Лондоні встановлено надгробний пам'ятник. У Йорку Джона Сноу вшановує синя табличка у західній частині Park Inn, готелю на Північній вулиці. Разом з колегою — піонером анестезіології , Сноу є одним із щитотримачів . присуджує Нагороду Джона Сноу — стипендію для студентів студентів-медиків, що займаються дослідженнями в області анестезії. У 1978 році було засновано фірму з досліджень та консультування у галузі громадського здоров'я — John Snow, Inc. У 2001 році у Даремському університеті було засновано . У 2013 році The Lancet опублікував виправлення свого короткого некролога Сноу, спочатку опублікованого у 1858 році: «Журнал визнає, що деякі читачі читачі можуть помилково було зробити висновок, що Ланцет був не в змозі визнати видатні досягнення доктора Сноу в царині епідеміології та, зокрема, його далекоглядної роботи щодо визначення шляху передачі епідемічної холери». Незважаючи на повідомлення, що Сноу отримав нагороду Інституту Франції за його есе 1849 року щодо холери, лист 1950 року від Інституту вказує, що його було лише номіновано на неї. У 2016 році Катерина Тенслі () белетризовано описала діяльність Сноу у її історичному романі «Доктор із Брод-стріт» (), видавництво Troubadour Books.

Див. також Флоренс Найтінгейл Луї Пастер Філіппо Пачіні

Дональд Гендерсон Артур Гведел

Примітка

Джерела Hempel, Sandra (2006). The Medical Detective: John Snow, Cholera, and the Mystery of the Broad Street Pump. Granta Books. ISBN 1862078424 Johnson, Steven (2006). The Ghost Map: The Story of London's Most Terrifying Epidemic — and How it Changed Science, Cities and the Modern World. Riverhead Books. ISBN 1-59448-925-4 Körner, T. W. (1996). The Pleasures of Counting, chapter 1. Cambridge University Press. ISBN 0-521-56823-4 Morris, Robert D. (2007). The Blue Death. Harper Collins. ISBN 0-06-073089-7 Shapin, Steven (6 November 2006) [Electronic version]. « ». The New Yorker. Retrieved 10 November 2006 Tufte, Edward (1997). Visual Explanations, chapter 2. Graphics Press. ISBN 0-9613921-2-6 Vinten-Johansen, Peter, et al. (2003). Cholera, Chloroform, and the Science of Medicine: A Life of John Snow. Oxford University Press. ISBN 0-19-513544-X

Посилання Short narrative film about John Snow UCLA site devoted to the life of John Snow Myth and reality regarding the Broad Street pump John Snow Society Source for Snow's letter to the Editor of the Medical Times and Gazette Interactive version of the John Snow's Map of Board Street Cholera Outbreak John Snow's cholera analysis data in modern GIS formats