Звуконаслі́дування — звуковідтворення, або ономатопея (грец. onomatopoieia — творення назв) — звук, імітація реальних явищ: намагання шляхом спеціального підбору та концентрації звуків мови — алітерацій чи асонансів — відтворити звуки, що існують у реальному навколишньому житті. Отже, звуконаслідування є зображальним прийомом на противагу виражальному — звукописові.
Визначення Умовне відтворення звуків природи, криків тварин тощо: ку-ку, гав-гав, му-у-у, тік-так, няв, ж-ж-ж, а також створення слів, звукові оболонки яких тією чи іншою мірою нагадують позначувані предмети:Звуконаслідування // Ганич Д. І., Олійник І. Словник лінгвістичних термінів. — К.: Вища шк., 1985. — 360 с. гавкати, цвірінькати, кувікати, кукурікати, нявчати.
В літературі:
Вигук Осн. стаття Вигук До вигуків близькими є звуконаслідувальні слова — умовні відтворення голосів, шумів і т. ін. Напр.: кукуріку, гав-гав, бух, ляп.Вигук // Єрмоленко С., Бибик С., Тодор О. Українська мова: Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / За ред. С. Єрмоленко. — К.: Либідь, 2001.
Див. також Ономатопея
Примітки
Посилання
Кучма З. В. http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/zrgf/2009_23/Articles/Kuchma%20RGF23.pdf Звуконаслідування у французькому пісенному тексті] // Записки з романо-германської філології: Збірник наукових праць, 2009, вип. 23 Ономатопея — Словник літературознавчих термінів