Те́рлиця — С. 256. або те́рниця — ручне знаряддя, призначене для м'яття льону або конопель.
Назва
Слово «терниця» (варіант «терлиця» пізніший) пов'язане з дієсловом терти — оскільки тіпання льону і конопель також називали «тертям». Інші назви: бите́льня бите́льниця м'ялка м'я́лиця мядлиця гваджениця гладжениця.
Терлиця з широкою щілиною для мечика називалася битка.
Опис Складається терлиця з таких деталей: ніжок (що звалися «сохами»), прикріплених до двох поздовжніх паралельних дощок («ребер» або «стегон»). Між дошками залишається щілина («жоліб»), у якому поміщається рухома деталь терлиці — мечик. На одному кінці він має ручку («фіст»), другим він кріпиться між дощок за допомогою кілка («чопика»). На верхніх крайках дощок і нижній частині мечика могли бути трикутні зубці.
Стебла льону чи конопель кладуть зверху терлиці поперек верхніх дощок, потім мнуть і ламають їх, з силою вдаряючи по них мечиком. Цей процес називається «м'яттям». Далі стебла звільняють від костриці — ця операція називається «тіпанням» або «тертям». Для остаточної обробки волокна розчісують на чесалках, приготовляючи кужіль .
Льон могли м'яти і без терлиці — за допомогою ціпаГобелен в сучасному інтер'єрі.
У культурі «Суха, як терниця» — казали про сухоребру жінку Терлиця також символізує балакучість: «Чого принесло цю терлицю?»Терлиця // Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 593. За народним повір'ям, на мечиках терлиць відьми літали на Лису Гору. Звідси й вираз, що вживається щодо надто швидкого повертання: «Ти, мабуть, на мечику літав».
У літературі У «Тінях забутих предків» М. М. Коцюбинського згадується про «доїння» терниці відьмою: «Не один присягався, що бачив, як вона терницю доїть: заб'є у неї чотири кілки, неначе дійки, — і надоїть повну дійницю»М. М. Коцюбинський. «Тіні забутих предків».
У геральдиці Терлиця використовується у ряді європейських гербів як негеральдична фігура.
Примітки
Бібліографія