Францішек Клееберг (; 1 лютого 1888 — 5 квітня 1941) — польський військовик, бригадний генерал збройних сил Другої Польської Республіки.
Життєпис
Дитинство і юність Був сином Еміліана, січневого повстанця і офіцера кавалерії австро-угорської армії, та Жозефіни Куше (, ), а також старшим братом бригадного генерала доби Другої Польської Республіки Юліуша Клееберга. За сімейною традицією Клееберги виводили свій рід від шведського солдата, який забрів у Польщу з ворожою армією в XVII столітті, потрапив у полон, спольщився і кінець кінцем став засновником лицарського роду.
Після закінчення реальної школи в Границе і отримання атестату зрілості в 1905 році у Відні продовжив навчання у Військово-технічній академії у Медлінгу. 1911 року закінчив артилерійське училище в селі Гаймашкер (медьє Веспрем). Двома роками пізніше вступив до школи Генерального штабу у Відні, яку не закінчив через початок Першої світової війни.
Перша світова війна У травні 1915 його приділили у Польські легіони. У тому ж році призначили на посаду начальника штабу Другої бригади Польських легіонів, яку він займав місяць. Далі кілька місяців був заступником начальника штабу, а тимчасово і начальником штабу командування Польських легіонів. У червні 1916 року обійняв посаду начальника штабу Третьої бригади Польських легіонів. У проміжку з лютого по липень 1917 року, під час вишколу Польських легіонів, який проводила Німецька імперія в Царстві Польському, був, зокрема, заступником командира Першого полку легкої артилерії Легіонів у Гурі-Кальварії і одночасно начальником Об'єднаних артилерійських шкіл, після чого до кінця 1917 року служив в Інспекції вишколу Польської Сили Збройної — військового формування Королівства Польща. До квітня 1918 року обіймав посаду начальника курсів підготовки артилеристів у Гарволіні. У зв'язку з проханням про зміну австрійського громадянства на польське покараний у червні 1918 переведенням в армію Австро-Угорщини і призначенням у штаб 54-ї піхотної бригади.
Польсько-більшовицька війна У грудні 1918 року прийнятий до новоутвореного польського війська, діставши призначення у Генеральний штаб. Потім до березня 1919 року був начальником штабу очолюваного генералом Тадеушом Розвадовським Головного командування польських військ у Східній Галичині «Схід». У квітні 1919 обійняв посаду начальника організаційного відділу, два місяці потому — заступника начальника Першого (мобілізаційно-організаційного) департаменту Міністерства військових справ Другої Польської Республіки. 10 березня 1920, після реорганізації міністерства, дістав призначення помічником начальника Першого (мобілізаційно-організаційного) відділу штабу Міністерства військових справDziennik Personalny M.S.Wojsk. Nr 11 z 27 marca 1920 r.. У липні 1920 року став начальником штабу 1-ї армії збройних сил Польської Республіки, а 15 серпня — начальником штабу оперативної групи генерала Казімежа Рашевського.
Міжвоєнне двадцятиріччя 7 жовтня 1920 року Клееберга призначено на посаду начальника штабу генерального округу «Познань» у ПознаніDziennik Personalny M.S.Wojsk. Nr 40 z 20 października 1920 r. (пізніше Познанського округу корпусу № 7), яку займав до жовтня 1922. До травня 1924 виконував обов'язки командира 14-ї Великопольської піхотної дивізії. У той же час пройшов курси вищого командного складу. 6 жовтня 1922 призначається членом наглядової ради Оптової бази солдатських кооперативів Познанського округу корпусу № 7. З червня 1924 року по жовтень 1925 перебував у Франції, де навчався у Вищій школі війни () і центрі підготовки піхоти у Версалі та в центрі підготовки артилеристів у Меці. Після повернення на батьківщину був заступником директора з навчальної роботи Варшавської військової академії. Під час перевороту в травні 1926 року став на сторону законної владиStanisław Haller, Wypadki warszawskie od 12 do 15 maja 1926 r., Kraków 1926, s. 23.. 1927 року повернувся на дійсну службу, приймаючи командування 29-ї піхотної дивізії, що дислокувалася в Гродно.
1 січня 1928 Президент Польської Республіки Ігнацій Мосцицький присвоїв йому чергове звання — бригадного генерала, піднявши його в ієрархії польських генералів на 12 місцеZarządzenie Prezydenta RP z dnia 1 stycznia 1928 r. w: Dziennik Personalny MSWojsk. Nr 1 z 2 stycznia 1928 r., s. 1. Незважаючи на розлогі знання і досвід, це було його останнє підвищення по службі.
Дружив із Владиславом Сікорським.
У понеділок 3 серпня 1936 року Президент Польської Республіки призначив його командувачем Гродненського округу корпусу № 3«Polska Zbrojna» Nr 212 z 4 sierpnia 1936 roku, s. 1.. Двома роками пізніше прийняв командування Берестейським округом корпусу № 9. Цю посаду займав до 8 вересня 1939 рокуGenerałowie II Rzeczypospolitej s. 92.
Вереснева кампанія
9 вересня 1939 Клееберг заходився організовувати бойові загони з підлеглих йому центрів резерву. В офіційному листуванні як і раніше залишався командувачем Берестейського округу корпусу № 9. 27 вересня видав розпорядження про реорганізацію підлеглих йому військ і встановив у Влодаві цивільно-адміністративну владу. З того дня почав діяти як командир Окремої оперативної групи «Полісся».
Під Яблонем і Мілянувом розбив передові колони частин Червоної Армії. 6 жовтня 1939 року, після чотириденних боїв із вермахтом під Коцьком, склав зброю як останній польський генерал. Залишився єдиним непереможеним командиром окремої оперативної групи — противника під Коцьком було розбито, а Клееберг був змушений підписати капітуляцію тільки через нестачу провізії і боєприпасів. Після битви захоплений німцями в полон. Перебував в «офлагу IV-B Кенігштайн» у фортеці Кенігштайн поблизу Дрездена. У неволі пробув півтора року. Серйозно захворів на серцеGenerałowie II Rzeczypospolitej s. 96 і 5 квітня 1941 року помер у військовому госпіталі у Вайсер-Гірш. Похований на кладовищі в Нойштадт.
Президент Польської Республіки на прохання Верховного Головнокомандувача 1 січня 1943 посмертно підвищив Клееберга у званні до генерал-майора. 1969 року прах генерала перевезено на батьківщину і поховано 6 жовтня на Воєнному кладовищі у Коцьку між полеглими вояками керованої ним окремої оперативної групи «Полісся».
Військові звання підпоручник — серпень 1908 поручник — травень 1913 капітан — 1 листопада 1915Generałowie II Rzeczypospolitej s. 91 майор — липень 1917 підполковник — грудень 1918 полковник — 1 червня 1919 генерал бригади — 1 січня 1928Dziennik Personalny Ministra Spraw Wojskowych nr 1 z 02.01.1928 генерал дивізії — січень 1943 (посмертно)
Особисте життя Був одруженим із Вандою Пашковською, мав сина Збігнєва Казімєжа.
Нагороди
Австро-Угорщина
Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) — нагороджений тричі (бронзова, бронзова з мечами і срібна з мечами) Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою і мечами
Польща
Virtuti Militari срібний хрест (17 квітня 1921) лицарський хрест (1947, посмертно) командорський хрест (1970, посмертно) Орден Відродження Польщі офіцерський хрест (2 травня 1923) командорський хрест (1937) великий хрест (1 жовтня 2009, посмертно) Пам'ятна медаль учаснику війни 1918-1921 років Медаль «Десятиліття здобутої незалежності» Хрест Хоробрих — нагороджений 4 рази. Золотий хрест Заслуги (Польща) (1937)
Інші країни
Залізний хрест 2-го класу (Королівство Пруссія) Орден Почесного легіону (Франція) кавалерський хрест (1921) командорський хрест Військовий орден Лачплесіса 3-го класу (Литва) Орден Білого орла (Сербія) 3-го класу (Королівство Югославія)
Увічнення пам'яті У 2007 році знято документальний фільм під назвою «Клееберг відійшов, клееберці залишились» режисера Мирослава Гроновського про бої генерала Клееберга та його окремої оперативної групи «Полісся» у вересневій кампанії.
На його честь постало також багато пам'ятників, а його ім'я прикрашає вулиці різних міст, в тому числі Білостока, Щеціна, Любліна, Сосновця, Кракова, Живця, Ченстохови, Пекарів-Шльонських і Нового Сонча.
Генерал Клееберг є патроном 19-ї бригади Збройних сил Польщі.
Примітки
Джерела Piotr Stawecki, Słownik biograficzny generałów Wojska Polskiego 1918—1939, Wydawnictwo Bellona, Warszawa 1994, Tadeusz Kryska-Karski i Stanisław Żurakowski, Generałowie Polski Niepodległej, Editions Spotkania, Warszawa 1991, wyd. II uzup. i poprawione Robert Primke, Maciej Szczerepa, «Kock 2–5 X 1939. Ostatnia bitwa Września i jej dowódca», Infort Editions, Zabrze 2011, Norbert Wójtowicz, Ostatni generał «polskiego września», «Nowe Życie», nr 9/2012, s. 10-12.
Особистий спогад про генерала Клееберга Mikołaj Falkowski: Franciszek Kleeberg