Патріа́рх Лукіян (, у світі Лазарь Богданович ; 10 травня 1867, Байя, Угорське королівство, Австро-Угорщина — 1 вересня 1913, Бад-Гастайн, Австро-Угорщина) — православний сербський єпископ, останній Карловацький патріарх.
Життєпис Батько Олександр був торговцем і утримував власну крамницю. Мати Милиця була родичкою патріарха Георгія (Бранковича).
Освіту отримав у Байї, Сремських Карловцях та Егері.
16 липня 1891 прийняв чернецтво з іменем Лукіян і скоро став архімандритом монастиря Піднесення Христова у Беочині.
У грудні 1897 обраний єпископом Будимським.
13 березня 1898 – хіротонія в єпископа.
22 вересня 1908 із третьої спроби був обраний патріархом. Перший собор обрав єпископа Вршацького Гавриїла (Змеяновича), але ця кандидатура не була схвалена угорським прем’єр-міністром Шандором Векерле. Другий собор обрав єпископа Бачського Митрофана (Шевича), але він відмовився зайняти катедру. 25 вересня 1908 відбулася інтронізація патріарха Лукіяна (Богдановича).Đ. Slijepčević, Istorija Srpske Pravoslavne Crkve, t. II, JRJ, Beograd 2002, с. 187-188.
1913, прем’єр-міністром Угорщини став Тиса Іштван, що проводив мілітаристичну політику, що погіршило стан сербської церкви.
1 вересня 1913 патріарх Лукіян щез на австрійському курорті Бад-Гастайн, де проходив курс лікування. Його голе тіло без голови було знайдене у річці у жовтні. Убивць патріарха не було знайдено.Đ. Slijepčević, Istorija Srpske Pravoslavne Crkve, t. II, JRJ, Beograd 2002, с. 195-196
Примітки
Посилання Мистерија око нестанка патријарха Лукијана Богдановића (Српске народне новине, Будимпешта)