Іва́не-Пу́сте — село в Україні, у Іване-Пустенській сільській громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на півдні району, на висоті 300 м над рівнем моря і є найвищою точкою Борщівського району. До 2020 центр Івано-Пустенської сільської ради. Від 2020 центр Іване-Пустенської сільської громади. Населення — 1868 осіб (2014), 1636 осіб (2025).
Географія Село розташоване на відстані 371 км від Києва, 109 км — від обласного центру міста Тернополя та 20 км від міста Борщів (відстань напряму, не шляхами).
Село Іване-Пусте лежить на Волино-Подільському плоскогір'ї на висоті 245—294 м над рівнем моря у межиріччі Дністра і Збруча. Село знаходиться на віддалі 25 км від районного центру — м. Борщева та на віддалі 140 км від обласного центру — м. Тернополя.
У західній частині села розміщена залізнична станція, яка є кінцевою станцією на залізничній вітці Вигнанка — Іване-Пусте. Залізнична колія була прокладена до села ще в роки панування тут Австро-Угорщини в 1898 році, приблизно в цей же час було побудовано вокзал.
Станція «» є тупиковою, до 13 травня 2019 року двічі на добу ходив дизель-поїзд Тернопіль — Іване-Пусте.
Тернопільщина — древній край поселень праслов'ян. Східні слов'яни, які заселяли сучасну територію України, в IV столітті н. е. утворили велике об'єднання племен, відоме під назвою антів. Пам'ятки даного періоду у селі вивчали під-час розкопок у 1960—1985 роках представники Київського історичного музею (керівник експедиції Ганіна Оксана Давидівна). Виявлено стоянки трипільських поселень. Внаслідок розкопок, проведених даною експедицією у 1960—1985 рр., знайдено ряд жіночих бронзових прикрас, багато глиняного посуду, бронзові наконечники стріл. Крім пам'яток, залишених нам від скіфських племен, знайдено також зразки посуду та сільськогосподарських знарядь праці археологічної культури шнурової кераміки і так званого фракійського гальштату, яку датують ХІ-VIII ст. до н. е., тобто передскіфським періодом ранньої залізної доби.
Є відомості, що археологічні дослідження проводилися в даному регіоні значно раніше. Так, наприклад, у 1877 році проводила розкопки на теренах села польська археологічна експедиція під керівництвом Кіркора. В результаті даних досліджень знайдено багато зразків мальованого посуду та амулетів, що відповідає часу перебування скіфських племен на даній території.
Дана територія досить багата археологічними пам'ятками різних історичних епох, але вони лише частково вивчалися у другій половині ХХ ст. Однією із таких дослідників була вищезгадана експедиція Ганіної О. Д., що вела дослідження від імені Київського Історичного Музею протягом 1960—1985 рр. У ході експедиції виявлено також ряд археологічних знахідок періоду Київської Русі. На даній території не простежується речових пам'яток більш пізнього періоду. Проте можна знайти певні спогади про цей край у польських джерелах. Серед таких джерел можуть бути зокрема хроніки, описи панських дворів, мирні договори та інші земські документи, що регулювали життя тогочасного суспільства.
Історія села Поблизу Іване-Пусте виявлено археологічні пам'ятки доби мезоліту, культури фракійського гольштату голіградського типу.
Відоме від 16 століття.
Як свідчать археологічні історичні знахідки, життя тут існувало вже в період неоліту (кам'яної доби). Дослідник Ярослав Пастернак у статті «Західне Поділля на заранні історії» пише «…(4500-1500р до н. е.) внаслідок зміни кліматичних умовин населення Західного Поділля, як і всієї України та взагалі Європи, перейшло з кочівного на осілий скотарсько-хліборобський спосіб життя. Воно стало будувати тривні житла, навчилося виготовляти глиняний посуд і полотняну одежу та з розвитком віри в позагробне життя більш дбало про своїх покійників».
Головну групу залишених неолітичним населенням пам'яток становлять глиняний посуд, як цілий так і його уламки, із різнобарвним мальованим орнаментом, що його знайдено в 58 населених пунктах чортківської округи, серед яких названо й село Іване-Пусте. Така кількість знахідок виразно вказує на значний приплив нових поселенців з середнього Подністров'я та Побужжя. Це були представники трипільської археологічної культури, яких вважають предками сучасного українського народу. Територія, заселена даними племенами становила західну частину розлогих рівнин між Дніпром та Карпатами.
На території села, зокрема в його північно-східній частині, експедицією Київського історичного музею (керівник експедиції Ганіна Оксана Давидівна) виявлено стоянки трипільських поселень. Внаслідок розкопок, проведених даною експедицією у 1960—1985 рр., знайдено ряд жіночих бронзових прикрас, багато глиняного посуду, бронзові наконечники стріл, викопано та відправлено на дослідження в Київ піч-домницю для виплавки міді, знайдено гончарну піч та зерна проса.
Бронзові речі знайдено в 1958 р., коли в східній частині села колгосп проводив розчистку території під ставок.
В поселеннях трипільців, в тому числі тих, що знаходились на території сучасного с. Іване-Пусте, вперше знайдено металеві вироби, здобуті внаслідок торгівлі із іншими племенами. Серед них ми можемо знайти мідні шила, кинджали, бритву, різні прикраси, зокрема намисто.
Пізній палеоліт — це період наступу північних народів на наші землі, які в історії поділяють на три хвилі. Серед пам'яток того часу на даній території слід виділити залишки такої археологічної культури, як культура шнурової кераміки, а саме кам'яні бойові сокири, одну з яких знайдено в с. Іване-Пусте.
На зміну кам'яній добі прийшла бронзова епоха, а потім і залізна доба. У VI ст. до н. е. на дані території прийшли скіфи (за відомостями інших джерел скити). Залишки поселення того часу збереглися і у Іване-Пустому.
Серед унікальних пам'яток того часу в Борщівському районі є виявлена на околицях села Іване-Пусте кам'яна миска, знайдена внаслідок господарських робіт та бронзовий казан, що сьогодні перебуває у експозиції Краківського краєзнавчого музею.
Період бл.800-1340 рр. у історії України становлять княжу добу або ж раннє середньовіччя. Саме на цей час припадає поява неукріплених поселень. Залишки одного із них знайдено на полі біля села, воно датується XIII ст. Це був період створення перших феодальних маєтків, залишки яких збереглися у с. Кудринці, Кривче, Окопах.
Землі західного Поділля входили до складу Галицько-Волинського князівства. Вони були досить густо заселеними. Часто зазнавали набігів монголо-татар. Після смерті у 1340р останнього князя із роду Романовичів, дана територія переходить під владу польського короля Яна Казимира, аз 1349 по 1393 рр. перебували під владою Ольгерда, братів Коріатовичів, потім литовського князя Вітовта та Свидригайла. Дана епоха відзначається як період посиленого розвитку феодалізму. Місцеві феодали контролювали практично всі території, створюючи великі землеволодіння та маєтки. Не становили винятку і території сучасного с. Іване-Пустого.
Із 1434 року землі села потрапляють до складу Польського королівства, а після першого поділу Польщі у 1772 році переходять до монархії Габсбургів, від 1867 — Австро-Угорщини.
Як відомо, давні села виникали в долинах річок. Не становило винятку і вказане село. Так спочатку воно будувалось у долині річки Рудіки, що була правою притокою р. Збруч. У долині річки росло багато верб та лози. Відомо, що у давньоукраїнській мові верби називали «івами». Можливо саме від цього і походить назва села, тобто «Іване». Пізніше русло річки пересохло і сьогодні на її місці залишився лише невеликий струмок. Друга частина назви пов'язана із такою легендою. Із розповідей старожилів відомо, що приблизно наприкінці XV-початку XVI століть у селі була досить сильна епідемія чуми. Внаслідок епідемії померло майже все населення села і люди, що проходили через село говорили, що Іване уже пусте. Саме з цим пов'язують появу другої частини назви села. Перекази свідчать, що пошесть чуми відступила лише тоді коли на всіх чотирьох сторонах села було встановлено освячені у місцевій церкві хрести.
Існують, звичайно й інші версії щодо заснування села та походження його назви. Зокрема, за розповідями старожила села Касіяна Миколи записано такий переказ.
Ще в період татарського лихоліття, втікаючи від орди, у густому лозняку, що був у долині річки поселився селянин, якого звали Іван. Він проживав сам, тому прозвали його Іван Пустий. Згодом на цьому місці було створено поселення, що отримало назву Іване-Пусте.
Із розвитком село переміщалось із долини на північ в напрямку лісу, але поступово ліс викорчували і на сьогодні від нього залишилась лише невелика смуга.
Історія села у ХІХ столітті. Більша частина земель, лісів, пасовищ належала поміщику. У 1846 р.в селі було 185 кріпацьких дворів, крім того 51 родина жила в дворі графа Боровиковського. Сума грошового податку державі із селі становила 616 золотих ринських. Селяни, окрім податків виконували різні повинності у маєтку графа. Так, наприклад кріпак Бучковський Степан, який мав 2 морги поля, платив поміщику 0,3 ринського грішми. Крім того, він повинен був відробити 12 днів панщини, зокрема 6 днів відпрацювати на панщині кіньми або 42 дні пішо, 14 днів волами або 57 днів пішо (тобто не використовуючи тяглову силу).
Визвольна війна 1648 р. була всенародною. Іван Крип'якевич, у своїй книзі пише: « … В 1648 році вся Україна, починаючи з Лівобережжя і аж до Карпат, була охоплена народним повстанням, усюди піднялися маси селян та залежних і повели гарячу боротьбу за визволення з-під шляхетського гніту. Головною і вирішальною силою визвольної війни було селянство — основний і найчисельніший клас феодального суспільства»
Не оминула хвиля народної боротьби і Поділля, в тому числі й Іване-Пусте. Особливо активізувався рух селян тоді, коли загони Максима Кривоноса підійшди до Кам'янця-Подільського. Було вигнано польського економа, селяни вливались у козацькі війська, грабували та палили польські маєтки. Це не залишилося поза увагою польського уряду: на Поділля було направлено кілька каральних загонів польської армії, один із яких розміщувався поблизу міста Кам'янця-Подільського. Саме на початку 1653 року під час набігів польських військ село зазнало жорстокого спустошення. Свідченням про агресію польської армії можуть служити такі слова польського поета О. Твардовського: « Ні на яку стать не вважав розлютований жовнір, ні на дівчину, ні на вагітну жінку, ні на невинних дітей на грудях матерів. Головний верховода Стефан Чарнецький, який своєю жорстокістю проти „черні“ перевершив Ярему Вишневецького, проголосив клич: на розплід не залишати русина».
Як відомо, село знаходиться біля шляхів на Кам'янець-Подільський, Хотин та Заліщики. Восени 1653 року по цьому шляху на Поділля проїжджав польський король Ян Казимир із своїм військом. Під Жванцем вони розклали укріплений табір. Внаслідок цього походу польська армія знову піддала село значному спустошенню. Пізніше село зазнавало грабуваня від польських жовнірів під керівництвом Ходкевича, а також турецьких навал.
Місцеві селяни здавна вели землеробський спосіб життя. Після скасування панщини на захіно-українських землях у 1848 році із 1320 гектарів орної землі поміщику належало 720 гектарів, церкві-18 гектарів, а решта (близько 582 гектари)-селянам.
Перебуваючи у складі Австро-Угорської імперії селяни, з роками, біднішали. З'являлися заможні люди та зовсім безземельні, які повинні були служити в наймах у місцевих панів. З часом розпочалася хвиля еміграції, що не оминула й Іване-Пустого.