Шарлотт Горнетс

Шарлотт Горнетс () — професійна баскетбольна команда, заснована 1988 року, розташована в місті Шарлотт в штаті Північна Кароліна. У 2004—2014 роках мала назву «Шарлотт Бобкетс». Команда є членом Південно-Східного дивізіону Східної конференції Національної баскетбольної асоціації. Команда в основному належить члену Зали слави НБА Майклу Джордану, який придбав контрольний пакет акцій команди в 2010 році. Домашнім полем для «Горнетс» є «Спектрум Центр» в Шарлотт.

Оригінальна франшиза «Горнетс» була створена в 1988 році як команда розширення, що належала Джорджу Шінну. У 2002 році його франшиза переїхала до Нового Орлеана і стала називатись «Нью-Орлінс Горнетс». У 2004 році НБА заснувала «Шарлотт Бобкетс», яка на той час стала новою командою розширення. У 2013 році франшиза Нового Орлеана оголосила, що перейменовує себе в «Нью-Орлінс Пеліканс», зрештою повернувши Шарлотт назву, статистику та офіційну історію «Горнетс» від 1988 по 2002 роки. «Бобкетс» були офіційно перейменовані на «Шарлотт Горнетс» у сезоні 2014–15.

Історія

1988—2002: оригінальні «Шарлотт Горнетс»

1985—1988: Народження «Шершнів» У 1985 році НБА планувала розширитися на три команди до сезону 1988—1989 років, проте згодом збільшила пропозицію до чотирьох команд. Джордж Шінн, підприємець з Каннаполіса, хотів створити колектив НБА у Шарлотт, тому він зібрав групу видатних місцевих бізнесменів, щоб очолити майбутню франшизу. Район Шарлотт довгий час був осередком студентського баскетболу. Також місто було одним з найбільш швидкозростаючих у Сполучених Штатах, і вважалось одним із трьох домашніх майданчиків для команди Американської Баскетбольної Асоціації «Кароліна Кугарс» з 1969 по 1974 рік.

Незважаючи на сумніви критиків, тузом в рукаві Шінна стала «Шарлотт Колізіум», найсучасніша арена, що вміщувала майже 24000 глядачів — найбільша арена для баскетболу, що коли-небудь служила штатним домашнім майданчиком для команди НБА. 5 квітня 1987 року тодішній комісар НБА Девід Стерн зателефонував Шінну, щоб повідомити, що його команда стала 24-й франшизою НБА, і дебютує в лізі з 1988 року. Також франшизи отримали Маямі, Міннеаполіс-Сент-Пол та Орландо.

Спочатку нову команду збиралися називати «Шарлотт Спіріт», але на конкурсі імен команди перемогла назва «Горнетс» («Шершні»). Команда звернула на себе додаткову увагу, коли обрала бірюзовий своїм основним кольором, започаткувавши захоплення спортивною модою наприкінці 1980-х та на початку 1990-х років. Форма команди, розроблена міжнародним дизайнером та вихідцем із Північної Кароліни Олександром Джуліаном, вперше для команд НБА отримала тонкі світлі вертикальні смужки. За цим послідували схожі розробки від інших команд, оскільки дана мода стала хітовою.

Шінн найняв Карла Шіра першим президентом та генеральним менеджером команди. Шір віддав перевагу складу з гравців-ветеранів, сподіваючись якнайшвидше створити конкурентну команду. Колишнього університетського тренера та ветерана-асистента НБА Діка Хартера найняли першим головним тренером команди. У 1988 році «Горнетс» та «Маямі Гіт» стали учасниками Драфту розширення НБА 1988 року. На відміну від багатьох франшиз розширення, які інвестували в майбутнє за рахунок команди, що складалась повністю з молодих гравців, «Горнетс» укомплектували свій перший склад кількома ветеранами, з надією на те, щоб негайно виставити конкурентний склад на паркеті. Команда також мала три вибори на драфті НБА 1988 року.

1988—1992: Перші сезони Перша гра «Шершнів» у НБА відбулася 4 листопада 1988 року в «Шарлотт Колізіум», в якій вони програли «Клівленд Кавальєрз» 133–93. Через чотири дні команда здобула першу в історії перемогу над «Лос-Анджелес Кліпперс» з рахунком 117—105. 23 грудня 1988 року «Горнетс» дали своїм шанувальникам привід для радості, обігравши Майкла Джордана та «Чикаго Буллз» з рахунком 103—101 під час першого повернення Майкла до Північної Кароліни в якості професійного баскетболіста. «Шершні» завершили свій дебютний сезон із результатом 20–62. Шір покинув команду перед сезоном 1989–90.

Незважаючи на занепокоєння, що «Колізіум» був занадто великий, «Горнетс» стали хітом, лідерами по відвідуванню НБА, здобувши це досягнення ще сім разів у Шарлотті. Врешті-решт «Шершні» розпродали квитки на 364 гри поспіль.

Другий сезон «Шершнів» був повним страждань від початку до кінця. Члени команди повстали проти орієнтованого на захисний стиль гри Діка Хартера, і в середині сезону його замінив асистент Джин Літтлз після початку з результатом 8–32. Незважаючи на зміни, команда продовжувала боротьбу, завершивши сезон із невтішним результатом 19–63.

Протягом наступного сезону команда показала покращення. Вони виграли вісім із своїх перших п'ятнадцяти ігор, у тому числі перемогли над «Вашингтон Буллетс» 120—105. Однак команда охолола, програвши наступні одинадцять ігор. «Горнетс», які приймали Матч усіх зірок НБА 1991 року, закінчили сезон з результатом 26–56. Незважаючи на збільшення на сім кількості перемог команди у попередньому сезоні, у його кінці Джин Літтлс був звільнений, а його замінив генеральний менеджер Аллан Брістов.

Із першим вибором у Драфті НБА 1991 року, «Горнетс» обрали важкого форварда Ларрі Джонсона з Університету Невади, Лас-Вегас. Джонсон провів вдалий сезон, фінішувавши серед лідерів ліги по очках і підборах, і вигравши нагороду Новачок року НБА у 1992 році. Крім того, захисник Кендалл Гілл лідирував у клубі за очками, забиваючи в середньому понад 20 за гру. Команда боролась за місце в плей-офф до березня, але закінчила рік із результатом 31–51.

1992—1995: Ера Джонсона та Морнінга "Шершні"знову взяли участь у лотереї драфту в 1992 році і виграли другий загальний пік в ньому, вибравши центрового університету Джорджтауна Алонзо Морнінга. «Шарлотт» тепер мали двох загрозливих гравців передньої лінії у вигляді Джонсона та Морнінга, які разом із Кендаллом Гіллом утворили, можливо, найкраще молоде тріо ліги. Команда закінчила свій п'ятий сезон з результатом 44–38, що став першим у історії з позитивним балансом перемог та поразок, та дозволив (також вперше в історії франшизи) отримати місце в плей-офф. Зайнявши п'яте місце у Східній конференції, «Горнетс» засмутили «Бостон Селтікс» у першому раунді плей-офф, коли Морнінг виграв серію кидком з 20 футів у четвертій грі. Однак «Шершням» не вистачило досвіду та глибини складу, щоб перемогти «Нью-Йорк Нікс», і вони програли їм у п'яти іграх у другому раунді.

«Горнетс» завершили сезон 1993–94 з результатом 41–41, майже пропустивши плей-офф. Незважаючи на травми як Джонсона, так і Морнінга, ці двоє очолили команду по очках за гру.

У сезон 1994–95 років «Шершні» закінчили з рекордом 50–32, повернувшись до плей-офф. Джонсон і Морнінг знову очолили команду по очках за гру, також лідируючи і за підбираннями. Однак Шарлотт були вибиті з плей-офф у першому раунді, програвши "Чикаго Буллз"у чотирьох іграх. Після сезону «Горнетс» обміняли Морнінга до Маямі Гіт на форварда Глена Райса, центрового Метта Гейгера та захисника Халіда Рівза.

1995—1998: Період Глена Райса Глен Райс почав негайний вплив на гру після того, як приєднався до «Шершнів», лідируючи в команді по очках за гру протягом сезону 1995–96. Гейгер зрівнявся з Джонсоном у лідерство команди за підбираннями, а зірковий захисник Кенні Андерсон замінив на позиції розігруючого травмованого Магсі Богза. «Горнетс» були конкурентоспроможними, але не змогли вийти в плей-офф, знову закінчивши сезон із результатом 41–41. Наприкінці сезону Аллан Брістов подав у відставку, а його місце замінив Дейв Коуенс.

Міжсезоння 1996 року знову було ознаменоване значними змінами: Андерсон відмовився переукладати контракт, Джонсон був відправлений в «Нікс» в обмін на форварда Ентоні Мейсона, а команда здійснила угоду в день Драфту НБА 1996 року, придбавши центрового Владе Діваца з «Лос-Анджелес Лейкерс» в обмін на права на новачка та майбутнього члена Зали Слави НБА Кобі Браянта, якого «Шершні» вибрали 13-м загальним номером на драфті. Оновлені «Горнетс» були успішними: Дівац і Гейгер складали центральну основу, Мейсон набирав в середньому дабл-дабл, Богз повернувся назад до ролі розігруючого, а Райс мав найкращий сезон у своїй кар'єрі. Команда досягла найкращого результату в історії на той час, завершивши сезон з різницею 54–28, і повернувшись до плей-офф. Незважаючи на успіх під час регулярного сезону, «Шершні» досить легко поступились «Нікс» у трьох іграх.

Сезон 1997–98 також був успішним. Магсі Богз був обміняний після двох ігор в сезоні, і команда отримала розігруючого Девіда Веслі та атакуючого оборонця Боббі Філса. З Веслі, Філсом, Райсом, Мейсоном та Дівацем «Шершні» пройшли через регулярний сезон з результатом 51–31. «Горнетс» вперше в історії франшизи пробились у плей-офф двічі підряд, пройшовши до другого раунду, де були зупинені «Буллс».

1998—2002: останні сезони оригінальної команди Сезон 1998–99 був скорочений. Він розпочався лише в лютому, оскільки локаут скоротив регулярний сезон лише до 50 ігор. Крім того, Глена Райса обміняли в «Лейкерс» на Едді Джонса та Елдена Кемпбелла, а Дейв Коуенс пішов у відставку в середині сезону. Його замінив колишній товариш по «Селтікс» Пол Сайлас, який став п'ятим головним тренером команди. Команда закінчила сезон з результатом 26–24, але не змогла пройти до плей-офф.

Протягом наступних трьох сезонів (1999–2000, 2000–01 та 2001–02) «Шершні» щороку виходили у плей-офф, двічі досягаючи півфіналу конференції. До того, як «Горнетс» вибули з плей-офф 2002 року, НБА затвердив угоду про переїзд команди до Нового Орлеана по закінченню сезону. Цей крок відбувся головним чином через те, що відвідуваність різко зменшилась, як повідомляється, через зниження популярності власника команди Шінна у місті.

2004—2014: Шарлотт Бобкетс Незабаром після переїзду команди в Новий Орлеан, НБА відкрив можливість додати команду, що замінить колектив в Шарлотт на сезон 2004—2005 років, за умови, що може бути досягнута угода про арену. Кілька груп власників, у тому числі одна, очолювана колишньою зіркою «Бостон Селтікс» Ларрі Бердом, зробили заявки на франшизу. 18 грудня 2002 року група під керівництвом засновника BET Роберта Л. Джонсона отримала право на франшизу, що дозволило йому стати першим афроамериканським власником у великих професійних видах спорту США з часів бейсбольної негритянської ліги. Франшиза з Джонсоном в якості власника була затверджена Радою Керівників НБА 10 січня 2003 року. Хіп-хоп виконавець Nelly став відомим співвласником. Власники заплатили 300 мільйонів доларів за вступ до ліги.

У червні 2003 року назва команди була офіційно оголошена як «Бобкетс» («Рисі»). Регіональна спортивна комісія Шарлотт допомогла процесу іменування ініціативою «Допоможіть назвати команду», яка зібрала понад 1250 пропозицій, а переможцем став «Флайт» («Політ»). Однак Джонсон та команда, яка брала участь у створенні ідентичності команди, відкинули цю пропозицію, вважаючи назву абстрактною та такою, що нагадує про авіаційні удари в Іракській війні, яка тоді тривала. Враховуючи те, що місто Шарлотт вже було домом для команди з «котячою» назвою, а саме Кароліни Пантерс з Національної футбольної ліги, дизайнер Кріс Вайлер подбав про створення логотипу, який не буде схожий на логотип «Пантер». Також припускають, що Джонсон обрав ім'я «Бобкетс», посилаючись на власне ім'я.

«Рисі» найняли Берні Бікерстаффа першим головним тренером та генеральним менеджером в історії франшизи. в липні 2003 року розпочалось будівництво нової арени «Бобкетс» у верхній частині міста Шарлотт. Команда проводила домашні ігри в «Колізіумі» до побудови нового майданчика.

2004—2007: повернення до Шарлотт