Євре́йська автоно́мна о́бласть (;  — їдише автономе ґеґнт)У стандартному їдиші: , їдише ойтономе ґеґнт — автономна область Російської Федерації, входить до складу Далекосхідного федерального округу.

Адміністративний центр — місто Біробіджан.

Утворена 7 травня 1934 року.

Географія

Розташування Єврейська автономна область межує на півдні з Китаєм (по річці Амур), на заході — з Амурською областю, на сході — з Хабаровським краєм.

Рельєф Територія є представленою двома типами рельєфу — гірським і рівнинним. Гірські області — південна частина великої Хінгано-Буреїнської гірської системи, що займає приблизно половину всієї площі. Рівнинна частина, що простягається на півдні й сході, представляє західну окраїну Середньо-Амурської низовини.

Клімат Клімат помірний, мусонний. Зима малосніжна й холодна (середні температури −25…−40 °C), літо тепле й вологе. Значний вплив на клімат робить рельєф місцевості. Протягом року на рівнині випадає 450—500 мм опадів, причому близько 75 відсотків опадів випадає в період із травня по вересень.

Водні ресурси З південного заходу, півдня й південного сходу протягом 584 км територія області омивається водами однієї з найбільших річок Євразії — Амуру. Ширина русла в західних межах області (біля села Пашково) — 1,5 км, у східних — 2,5 км. Амур покритий льодом 5 місяців — з кінця листопада до двадцятих чисел квітня. Узимку товщина льоду досягає 2 м, що дозволяє здійснювати по річці вантажні й пасажирські перевезення. Навігація триває в середньому 180 днів. До басейну Амуру належить ряд великих (завдовжки більше 10 км) і 1146 малих (завдовжки менш 10 км) річок. Це Біра, Біджан, Біракан, Ін, Урмі, Ікура й інші. Загальна довжина річкової мережі становить 8231 км. Верхів'я річок Біра й Біджан служать нерестовищем для далекосхідної кети.

Флора та фауна Флора області налічує сотні найменувань рослин, у тому числі більше 200 медоносних, близько 300 видів лікарських, тайга багата ягодами, грибами й горіхом. Різноманітний тваринний світ: тут водяться бурий і гімалайський ведмеді, непальська куниця, лисиця, норка, соболь, кабан, лось, ізюбр, фазан, різні породи качок. Фауна ссавців нараховує 59 видів.

У водоймах області живе 73 види риб, у тому числі білий і чорний амур, верхогляд, калуга, кета, ленок, амурський лящ, осетер, короп, минь, таймень, товстолоб, харіус, щука й інші. Сім видів, що перебувають під особливою охороною, занесені в Червону книгу Росії. Для відтворення далекосхідної популяції лососевих риб в області діє два риборозплідні заводи потужністю закладки 64,5 млн ікринок на рік.

Лісові ресурси та заповідна зона З 2,2 млн га лісових угідь 170 тис. га зайнято кедровими лісами, 223 тис. га — ялиново-ялицевими, 145 тис. га — листяними. Запас деревини становить 167 млн м³.

П'ять державних природних комплексних заповідників займають 225 тис. га, що становить 7 % території області.

Земельні ресурси та сільськогосподарські культури Земельні ресурси області становлять 36 266 км². Є 391,1 тис. га сільськогосподарських угідь, у тому числі близько 136,1 тис. га орних земель. При проведенні меліоративних робіт площа ріллі може бути збільшена в 3—4 рази.

Сприятливі ґрунтово-кліматичні умови, значна тривалість вегетаційного періоду, висока річна сума позитивних температур і достаток опадів у теплий період року дозволяють вирощувати багато сільськогосподарських культур — зернові й зернобобові (у тому числі сою), овочі, картоплю, баштанні. Важливими галузями сільськогосподарського виробництва є м'ясне й молочне тваринництво, птахівництво.

Мінеральні ресурси На території ЄАО виявлені й розвідані родовища більше 20 видів корисних копалин, у тому числі великі родовища заліза, марганцю, олова, золота, графіту, брусита, магнезитів, цеолітів та будматеріалів. По насиченості родовищ і рудопроявлень, концентрації корисних копалин область є однієї з найбагатших територій Росії. Однак потенціал її природних ресурсів не є до кінця вивченим та розвіданим. До того ж переважна частина продукції мінерально-сировинного комплексу вивозиться, переробних підприємств украй мало. Найперспективніші поклади корисних копалин можуть привернути увагу вітчизняних і закордонних інвесторів. Це дозволило б повніше використовувати мінерально-сировинну базу ЄАО.

Історія

До 1917 року територія ЄАО перебувала у складі Амурської області та була переважно заселена амурськими козаками, а також українськими та російськими селянами.

28 березня 1928 року Президія ЦВК СРСР ухвалює постанову «Про закріплення за КОМЗЄТом для потреб суцільного заселення працюючими євреями вільних земель у приамурській смузі Далекосхідного краю». 20 серпня 1930 року ЦВК РРФСР приймає постанову «Про утворення в складі Далекосхідного краю Біро-Біджанського національного району».

Після перетворення всіх інших автономних областей РРФСР/РФ у республіки на початку 1990-х років Єврейська АО залишилася єдиною автономною областю РФ. Від інших національних автономій у складі Росії (а раніше й усього СРСР) Єврейська АО відрізняється унікальною історією; вона створена на початку 1930-х років як національно-територіальне утворення для переселенців, що прибули туди вже в роки Радянської влади, на території, що ніколи раніше не була місцем компактного проживання цього народу. Євреї-переселенці, що прибули в Приамур'я в 1930-ті роки, і їхні нащадки ніколи не становили більшості населення АО, а після масштабної еміграції в Ізраїль в 1990-ті роки стали дуже невеликою меншістю. Однак назва й статус автономної області, що підтримується неповторним символічно-культурним колоритом і історичною долею, зберігається.

Адміністративний устрій Міський округ: Місто Біробіджан

Райони: Біробіджанський район Ленінський район Облученський район Октябрський район Смідовицький район

Населені пункти +Населені пункти ЄАО з чисельністю населення понад 2 тисяч осіб (2025) Біробіджан 67 212 Амурзет 3 953 (2021) Облуч'є 7 695 Теплоозьорськ 3 369 Ніколаєвка 6 163 Приамурський 3 110 Ленінське 4 785 (2021) Птичник 3 055 (2021) Смідович 4 215 Біра 2 730 Бабстово 4 024 (2021)

Населення

Загальні характеристики Населення — 144 428 осіб (2025) Щільність населення — 3,98 ос./км² (2025) Питома вага міського населення — 73,31 % (2022) Природний рух населення, на 1000 осіб: −5,6 (2020) Народжуваність, на 1000 осіб: 10,4 (2020) Смертність, на 1000 осіб: 16,0 (2020) Середнє число дітей на одну жінку — 1,383 (2025) Середня очікувана тривалість життя, років: 66,12 (чоловіки — 61,73; жінки — 70,58) (2021) Співвідношення жінок на 1000 чоловіків: 1110 (2017)

Етнічний склад населення +Етнічний склад населення ЄАОЕтнос1939195919791989200220102021Осіб%Осіб%Осіб%Осіб%Осіб%Осіб%Осіб%Росіяни75 09368,9127 28178,2158 76584,1178 08783,2171 69790,1160 18592,7133 62595,7Українці9 9339,114 4258,911 8706,315 9217,48 4834,54 8712,81 2920,9Євреї17 69516,214 2698,810 1635,48 8874,22 3271,21 6280,98370,6Інші6 1945,76 8814,27 9124,211 1825,28 0924,26 0423,53 9252,8Не вказали етнос23–0–0–8–316–3 832–10 774–

Українці У 1989 році Біробіджанським відділенням Фонду культури СРСР було проведено свято української культури «Ласкаво просимо на свято», у межах якого було влаштовано виставки української літератури, народної творчості та української національної кухні. У святі взяв участь український поет Станіслав Тельнюк.

У 1990 році в ЄАО побували українські літератори — поети Л. Горлач, А. Міщенко, письменник А. Деко.

На початку 1990-х у Біробіджані робилися спроби організації українського громадського життя — створено клуб української культури «Світанок» (голова — Ніна Брєдова), гуртки української пісні та вишивки, проводилися дні української культури тощо. Представники ЄАО брали участь у V Українському Далекосхідному з'їзді (1993).

У селі імені Тельмана діяла незареєстрована парафія Української Православної Церкви — Київського Патріархату, організована ієреєм о. В. Бубнюком (1999—2001). Станом на 2010 рік, у Камишовці діяв український фольклорний ансамбль «Камишинка».

Нині українське населення області неухильно скорочується через смертність старшого покоління та тотальне зросійщення молодшого, а також через від'їзд уродженців України до Батьківщини.

Економіка

Культура

Релігія На 1 жовтня 2004 року в області зареєстровано 34 релігійні юдейські організації, а також 17 організацій євангельських християн-баптистів та інші. У дні святкування 70-річчя Єврейської автономної області відбулося відкриття Головної синагоги, побудованої за всіма канонами юдаїзму.

Голови

1-ші секретарі Єврейського обласного комітету ВКП(б)/КПРС 1934—1937 — Хавкін Матвій Павлович 1937—1937 — Риськін Арон Борисович 1937—1941 — Сухарєв Гірш Нохимович 1941—1943 — Савік Павло Степанович 1943—1949 — Бахмутський Олександр Наумович 1949—1952 — Симонов Павло Васильович 1952—1955 — Шитиков Олексій Павлович 1955—1957 — Бенькович Лев Єфремович 1957—1959 — Патлай Інокентій Якимович 1959—1962 — Чорний Олексій Клементійович 1962—1970 — Подгаєв Григорій Юхимович 1970—1987 — Шапіро Лев Борисович 1987—1990 — Корсунський Борис Леонідович 1990—1991 — Капеїстов Анатолій Володимирович

Голови виконавчого комітету Єврейської обласної ради 1934—1936 — Ліберберг Йосип Ізраїльович 1936—1937 — Каттель Михайло Абрамович 1937—1938 — Геллер Мирон Борисович, в.о. 1938—1939 — Біглер Микола Соломонович, в.о. 1939—1940 — Усик Єгор Дмитрович, в.о. 1940—1941 — Захаров Петро Матвійович 1941—1947 — Зільберштейн Михайло Нафтулович 1947—1949 — Левітін Михайло Євелевич 1949—1955 — Бенькович Лев Єфремович 1955—1960 — Клименко Пилип Трохимович 1961—1962 — Подгаєв Григорій Юхимович 1962—1971 — Оковитов Андрій Іванович 1971—1985 — Дувакін Сергій Тимофійович 1985—1991 — Кауфман Марк Матвійович

Особистості

Див. також Організація єврейської колонізації в Росії

Примітки

Джерела

Єврейська автономна область — офіційний сайт Єврейська автономна область в довіднику-каталозі «Уся Росія»

Геральдика області

Посилання Гриневич В. А. Біробіджанський проект // Зелений Клин (Український Далекий Схід): Енциклопедичний довідник / Укл. В. Чорномаз. — Владивосток, 2011