Жузеп Пуч-і-Кадафалк (17 жовтня 1867, Матаро — 23 грудня 1956, Барселона) — каталонський та іспанський архітектор, один з найважливіших каталонського модернізму.
Життєпис Жузеп Пуч-і-Кадафалк вивчав архітектуру і точні науки в Барселоні, коли він закінчив навчання, то повернулися в Матаро, де він вступив на посаду міського архітектора у віці лише 24 років. Він залишався на цій посаді протягом п'яти років, за час яких він також побудував свої перші будівлі в Матаро.
Пізніше Пуч-і-Кадафалк був призначений професором у Школі архітектури Барселони, у галузі гідравліки і опору матеріалів. У 1917 році він зайняв пост президента Каталонської співдружності, де він розробив амбітний план освіти і культури й ініціював археологічні розкопки в Емпоріоні. Крім того, за час його головування були побудовані нові дороги, також розвивалося сільське господарство. У 1923 році він був звільнений і замінений Альфонсом Сала.
Пуч-і-Кадафалк був учнем Луїса Доменека-і-Монтанера, і вважається останнім представником модернізму і першим представником новесентизма. На думку деяких експертів, його робота може бути розділена на три періоди:
Перший період модерністський. Архітектор використовував як модель котедж каталонської аристократії, до якого додаються скандинавські елементи. До цього періоду відноситься будівлі, як Будинок Амальє, Будинок Марті і, особливо, в Casa de les Punxes або Casa de les Punxes. Всі ці роботи були зроблені між 1895 і 1905 рр. Другий період може бути визначений як раціональний ідеалізм, архітектурний напрямок на основі смаків нового дворянства. Будинки спроектовані, виходячи з раціонального і практичного підходу. Представниками цього періоду є Casa Trinxet, Casa Muntades і la Casa Company. Третій період монументалістичний, і проходить паралельно з підготовкою та проведенням Всесвітньої виставки в Барселоні (1929), головним архітектором якої був Пуч-і-Кадафалк. У цьому творчому етапі будівлі були натхненні римською архітектурою, яка, втім, поєднувалася з типовими елементами з Валенсії і Андалусії. Стіни жовтого кольору, а також численні стовпці як структурні елементи створюють стиль необароко.
Пуч-і-Кадафалк проявляв великий інтерес до американської архітектури, і навіть спроектував будівлю, Casa Pich, натхненний роботою американського архітектора Луїса Саллівана. Крім роботи архітектором, він зробив важливу роботу як мистецтвознавець і фахівець, написав кілька нарисів про романську і готичну архітектуру в Каталонії, а також був автором численних книг. Під час громадянської війни в Іспанії він був в екзилі в Парижі й читав лекції з історії та архітектурі в багатьох університетах, що принесло йому міжнародне визнання. Пуч-і-Кадафалк отримав звання почесного доктора декількох університетів, включаючи Паризький. Повернувшись до Іспанії, він виявив, що новий політичний режим не дозволяв йому працювати як архітектору, він міг тільки реабілітувати і відновлювати історичні будівлі й пам'ятники. У 1942 році він був призначений президентом Інституту каталонських досліджень, яким він залишався до своєї смерті. Він помер у своєму будинку в Барселоні у віці 89 років.
Головні твори В Барселоні: Casa Martí (1896) Будинок Амальє (1898—1900) Casa Macaya (1901) Casa Muntadas (1901) Casa Serra (1903) Palau del Baró de Quadras (1904—1906) Casa de les Punxes або Casa Terradas (1905) Casa Pere Company (1911) Fàbrica Casaramona (1911) Casa Muley Afid (1914) Le Quattro Colonne (1919) Casa Pich i Pon (1921)
В інших містах: Casa Garí, Аржентона Casa Puig i Cadafalch, Аржентона Casa Coll i Regàs, Матаро Casa Parera, Матаро Casa Sisternes, Матаро Església de Sant Esteve, Андорра-ла-Велья Cantine Codorníu, Сан-Садурні-д'Анойа
Примітки
Посилання Josep Puig i Cadafalch