Е́двард Га́ґеруп Ґріґ (; 15 червня 1843, Берген, Норвегія — 4 вересня 1907, там само) — норвезький композитор періоду романтизму, музичний діяч, піаніст, диригент, основоположник норвезької професійної композиторської школи.
Біографія
Дитинство. Навчання в консерваторії. Едвард Ґріґ походить із Бергена — другого за значенням міста Норвегії після столиці Осло, порту із давньою історією. Берген відомий мистецтвом народних скрипалів — гардингфелерів. На основі народної музики виникла професійна школа скрипалів, засновником якої був Уле Булль.
Народився Ґріґ 15 червня 1843 р. в невеликому будинку біля рибного базару, на старій вулиці Странгатен. Усього в сім'ї народилося три доньки — Марен (1837 р.н.), Інгебьорг Бенедикта (1838 р.н.) та Елізабет Кімбел (1845 р.н.) і двоє синів — Йон (1840 р.н.) та Едвард.
Засновником норвезької лінії Ґріґів був шотландський емігрант Александр Ґріґ (1739—1803). Успішно займався торгівлею та був призначений англійським консулом — цю посаду успадкували його син Йон Гріг та онук Александр Гріг (1806—1875), батько композитора. Він одружився з Гезіні Хаґеруп (Gesine Judithe Hagerup), донці губернатора та парламентаря Едварда Хагерупа.
Прадід Нільс Хаслунн (батько Марен Регіни Хаслунн, дружини Йона Ґріґа) у 1765 р. організував першу міську музичну спілку «Гармонія». Гезіна Хаґеруп була талановитою піаністкою, навчалася в Гамбурзі під керівництвом Альберта Метфесселя. Влаштовувала домашні музичні концерти та брала участь у виступах спілки «Гармонія». Вдома виконували твори Моцарта, Глюка. Музиці систематично навчали всіх дітей в родині Ґріґа. Старший брат Йон Ґріґ був віолончелістом, навчався у Лейпцизькій консерваторії. Едварда матір почала вчити грі на фортепіано з шести років. За спогадами композитора, матір була вимогливою вчителькою, «Але моя нерозважлива схильність до мрій вже тоді почала створювати мені ускладнення, які й потім переслідували мене довго-довго. І якби не успадкував я від матері, окрім музичної обдарованості, ще непереборну енергію, мені, мабуть, так ніколи б і ні в чому не вдалося перейти від мрій до справи». Едвардові передалося материне захоплення музикою Моцарта — надалі він переробляв сонати Моцарта для двох фортепіано, написав декілька літературно-критичних статей про композитора.
У 1858 році батьків Ґріґа на літній дачі в маєтку Ландос відвідав скрипаль Уле Булль. Він ознайомився з імпровізаціями Едварда та висловив думку, що юнакові варто продовжити навчання в Лейпцигу. У Лейпцизькій консерваторії Едвард провчився чотири роки і згадував цей час без симпатії: «Консерваторія абсолютно нічому не навчила мене» — писав він перебільшено у листі до голландського композитора Ю. Рьонтгена. У той час в консерваторії панував догматизм, педантичне наслідування класичних творів та зазубрювання теорії. Російський композитор Даргомижський у 1864 р. відвідав Німеччину та писав наступне про лейпцизьких професорів: «нашу музику…збираються виконувати, але вони розуміють в ній тільки один бік — фактуру. Національність для них недосяжна. Між ними навіть є такі відсталі, які приймають певні наші гармонійні особливості за брак музичної освіти… Втім, де ж і бути консерваторам, якщо не в консерваторіях?..»А. С. Даргомыжский. Автобиография — письма — воспоминания современников. Пб., 1921., с. 83 Про викладання Ернстом Ріхтером гармонії та контрапункту Едвард писав: «Я виходив з тих помилкових уявлень, що композиція має перш за все звучати гарно. Для Рихтера ж, навпаки, сутність справи полягала в правильному вирішення арифметичного завдання». Серед викладачів більш близьким Ґріґові виявився Моріц Гауптман — теоретик-бахознавець. Рутинне академічне виховання гри на фортепіано Луї Пледі не задовільнило Гріга, і він домігся переводу до класу Ернста Фердинанда Венцеля, Ігнаца Мошелеса. Мошелес був знаним шанувальником Бетховена, своїм учням він не пояснював словами, а показував власним виконанням особливості творів. Венцелю Ґріґ присвятив свої перші опубліковані п'єси. Також Едвард регулярно відвідував публічні концерти, особливе враження справило виконання Шумана та Шопена Кларою Шуман. Від Шумана Ґріґ переймав програмність творів, перетворюючи п'єсу на певну розповідь, а також стилістичні інтонації.
Навесні 1860 р. юнак переніс важкий плеврит — ліва легеня залишилася ураженою на все подальше життя. Незважаючи на слабкість та поради лікарів, повертається до навчання.
Три п'єси 1860 р. були присвячені Терезі Берг — піаністці, донці шведського комерсанта, шанувальника музики. Її родина мешкала в містечку Карлсхамн і приймала Ґріґа під час його поїздок з Лейпцига додому. Тут 18 серпня 1861 року відбувся перший публічний концерт Ґріґа — виконував твори Шумана, Мендельсона та Мошелеса. Концерт отримав схвальну рецензію в місцевій газеті. Навесні 1862 р. завершив навчання та отримав диплома з високими оцінками, рекомендаціями педагогів.
1860-ті. Робота в Крістіанії. Едвард Ґріґ повертається в Берген, 21 травня 1862 року успішно відбувся його перший творчий вечір. Проте музикант відчував потребу продовжити навчання, подає клопотання королю на отримання стипендії для освіти за кордоном — та отримує відмову. За деякий час Едвард виїжджає до Копенгагена, його творчим керівником стає Нільс Вільгель Гаде (1817—1890) — композитор-романтик, лідер «північної» скандинавської музичної школи. Однак Гаде не був вражений творами Ґріґа та спонукав його написати симфонію (єдину в доробку Ґріґа, над якою він працював протягом року). Суттєвіший вплив на Ґріґа справили датські митці — письменник Г. Х. Андерсен, музиканти Еміль ГорнеманГОРНЕМАН (Hornemann), Иоган Оле Эмиль, род. 13 мая 1809 в Копенгагене, ум. 29 мая 1870 там же, популярный датский композитор романсов («Der tappere Landsoldat»). Сын его Эмиль Христиан, род. 17 дек. 1841 в Копенгагене, также композитор (увертюры, романсы), директор музык. школы (основ. 1880) в Копенгагене// Музыкальный словарь Римана. — Москва, Лейпциг. Г. Риман, Ю. Д. Энгель. 1904., Август Віндінг. Навесні 1864 р. познайомився із молодим композитором Рікардом Нурдроком, засновником музичної спілки «Евтерпа». Ентузіаст норвезької музики, Нурдрок надихнув Ґріґа розвивати індивідуальний стиль.
У Данії Ґріґ познайомився із Ніною Хаґеруп (1845—1935), донькою відомої артистки та Ґермана Хаґерупа, рідного брата Ґесіни Хаґаруп-Ґріґ (Ніна таким чином була двоюрідною сестрою Едварда). Ніна була піаністкою та співачкою (мецо-сопрано), стала головною виконавицею романсів Ґріґа. Попри фінансові негаразди та незадоволення батьків, Едвард Ґріґ та Ніна Хаґеруп побралися 11 червня 1867 р. у Копенгагені (через три роки після заручин).
У 1865 р. восени відбувся концерт Ґріґа в Лейпцигу. Навесні 1866 р. Ґріґ поїхав до Рима і там отримав звістку про смерть Нурдрока. Едвард Ґріґ написав в листі батькові Нурдрока: «Ми сподівалися разом працювати над розвитком нашого національного мистецтва. Цьому не судилося статись. Але я дотримаюся того, що йому обіцяв: його справа буде моєю справою, його ціль — моєю ціллю». У Римі Ґріґ познайомився з Генріком Ібсеном.
15 жовтня 1866 р. Ґріґ дав перший концерт у Крістіанії. Місяцем раніше вийшла друком стаття композитора та піаніста Отто Вінтер-Ельма «Про норвезьку музику та деякі твори Едварда Ґріґа». Після вдалого дебюту, Ґріґ та Вінтер-Ельма організовують педагогічну «Музичну академію». Ґріґ вважав, що молоді композитори мають не копіювати творчу манеру класиків, а вчитися у них глибині та довершеності втілення їхніх задумів. Викладачами «Музичної академії» були Вінтер-Ельм (композиція і читання партитур), Крістіан Каппелен, скрипаль Ґудбранд Бьон, віолончеліст Ханс Нільсен. Та заклад припинив існування восени 1869 р. через брак фінансування. Із осені 1866 р. працював диригентом Крістіанійської філармонійної спілки. Протягом сезону вдалося провести три симфонічні концерти. І в цій справі не обійшлося без складнощів — оркестр водночас мав працювати в театрі, проводив репетиції нерегулярно, із деякими музикантами Ґріґ мав додатково вчити їхні партії. 1873 р. планували проводити ранішні недільні концерти — та в місцевій газеті з'явилося звернення до поліції, адміністрації спілки з проханням звернути увагу на дотримання правил порядності, християнської моралі. На концертах виконували твори Ґріґа, Нурдрока, Х'єрульфа, виступила Агата Баккер-Ґрьондаль. Незважаючи на це, зацікавленість публіки зменшувалася, виступи були комерційно неуспішними. Едвард Ґріґ почав давати приватні уроки. 10 квітня 1868 р. народилася його єдина донька Александра. Для творчості лишався час тільки під час літньої відпустки. Із початком нового сезону міська влада не задовільнила клопотання щодо надання приміщення філармонійній спілці, деякі музиканти відмовилися надалі брати участь у концертах. У цей важкий час підтримку Гріг отримав в листі від Ференца Ліста. Навесні 1869 р. сім'ю спіткало горе — у віці 13-ти місяців померла їхня донька.
1870-ті Восени 1869 року Ґріґ виїхав в Італію. Там відбулася зустріч із Ференцом Лістом. Натхненний спілкуванням з однодумцем, Ґріґ відновлює концертну діяльність в Крістіанії з ентузіазмом. Цього разу він ретельніше підбирає склад оркестру, приділяє більше уваги популяризації концертів в пресі. Партнером Ґріґа у Музичній спільноті став Йухан Свенсен, видатний виконавець та суспільний діяч, досвід якого допоміг успішно провести концертний сезон 1873—1874 рр. У 1874 р. Гріг та Свенсен отримали державну пожиттєву стипендію в 1600 крон.
Едвард та Ніна Ґріґ, отримавши матеріальне забезпечення, переїжджають до Бергена. Надалі Ґріґ проживав кілька місяців вдома, пишучи музику, а решту часу проводив активну концертну діяльність в Крістіанії, а також Німеччині, Польщі, Угорщині, Англії та Франції. 1876 р. помирають батько й матір композитора. Переживаючи екзистенційну кризу, Ґріґ знаходився в процесі пошуку нових творчих форм. У листі 13 серпня 1877 до Маттісона-Хансена Ґріґ пише: «Що не день я все більш не задоволений собою». Наступний рік Ґріґ прожив у селянському будинку біля фьорда Хардангер, займаючись рибальством, досліджував побут місцевих мешканців та народну музику (раніше був знайомий із фольклором більше по літературних обробках, записах). Зустрічався зі скрипалями Уле Мусафінном, Ларсом Кінсарвіком.
У 1880—1882 рр. пропрацював диригентом спілки «Гармонія» в Бергені. У 1882 р. диригент видавництва Peters Макс Абрахам купує права на публікацію творів Ґріґа із зобов'язанням щорічних виплат. У 1884—1885 рр. у місцевості Нессет в передмісті Бергена Ґріґ побудував садибу Тролльхаугеном — «холм тролів». Внизу, біля самого озера розмістився маленький робочий будиночок в одну кімнату з піаніно.
У 1888 р. познайомився із Петром Чайковським. Російський композитор писав: «Можливо у Ґріґа майстерності менше, ніж у Брамса, стрій його гри менш піднесений, цілі й прагнення не такі широкі, а претензії на бездонну глибину, здається, зовсім нема, — проте він нам ближчий, він нам зрозуміліший і споріднений, бо він глибоко людяний…». Між композиторами склалися дружні відносини, пізніше вони обмінювалися партитурами своїх творів та листувалися.
Гастролі в Лондоні та в Парижі пройшли з величезним успіхом. Ґріґ став почесним доктором Кембриджського і Оксфордського університетів. Основними рисами Ґріґа—виконавця та диригента були лірична свобода, простота висловлювань. За словами А. Рубінштейна, Ґріґ володів талантом «другого творення» — в його інтерпретації музика набувала нових рис. Едвард Ґріґ не міг вражати публіку віртуозністю гри або силою звука, оскільки на концертах він швидко втомлювався. Натомість його грі були характерні тонка розстановка акцентів, глибокий психологізм. Французький біограф Гріга Е. Клоссон зазначав: «Він вкладав у свою гру стільки душі, стільки почуття, що повертався в артистичну повністю виснаженим».