Хоро́ми (род. відм. хоромів і хором) — великий розкішний будинок. Частіше за все цей термін вживається щодо палаців Давньої Русі, староукраїнських і староросійських багатих будівель. Зазвичай має форму множини, але засвідчені також форми «хорома», «хоромина».
Етимологія Слово «хороми» () походить від , звідки також і старослов'янська неповноголосна форма храмъ, яку було запозичено до східнослов'янських мов у значенні «культова споруда», «Божий дім», «храм». Праслов'янське *xormъ, як припускають, первісно значило «дах», потім «високий дім», і відновлюють для нього ранішу форму *ksorm-, яку виводять від або *sormo і порівнюють з дав.-інд. harmyam («дім», «палац», «фортеця»). Малоймовірне виведення *xormъ з («нора», «сховище»), з («священна частина дому», «гарем»), пояснення як тюркізму (пор. алт. korum «захист», «табір», — «установка»), як і порівняння з хеттськ. karimmi — «храм». Співзвучність з («фортеця»), очевидно, теж є випадковою.
Історія
Архітектура Давньої Русі була представлена майже виключно дерев'яними будівлями. Будинки князів, бояр і заможних жителів, що зазвичай і йменуються «хоромами», складалися з кількох зрубів — вони називалися «клітями» і утворювали цілий комплекс приміщень. У великих містах хороми були багатоповерховими. Півпідвальним поверхом було підкліття — у ньому розташовувалися підсобні приміщення. На підклітті ставили кліть — у цьому разі її називали горницею («гірницею»), тобто «горнею кімнатою», якщо в ній було багато вікон, вона йменувалася світлицею. Над нею був верхній поверх, що звався вишкою, у князівських і боярських хоромах — теремом, навколо якого влаштовували галерею, балкон. У багатих будинках клітей було декілька, з'єднаних сінями, з горниці критий перехід вів у гридницю — вежоподібну будівлю на підклітті, призначену для зборів молодших дружинників (гриднів), бенкетів, прийомів. Виходи з клітей обладнували ґанками («рундуками»), до яких вели сходи — часто з кількох маршів, сполучених майданчиками. Великоросійські хороми XVI—XVIII століть прикрашалися шатрами, бочками.
Приміщення великих хоромів поділялись на 3 види. До перших належали «покої», хороми-спальні, у тому числі й сіни — неопалювані напівтемні кімнати, де влаштовували постіль у літній період. Опалювані у холодну пору року приміщення називалися «істьбами». До другої групи, «непокоєвих» хоромів, можна віднести гридниці, світлиці. Вони використовувалися для прийомів, бенкетів і з'єднувалися з «покоями» сіньми, критими переходами. До третьої групи належали службові приміщення — кухня, місця для прислуги. Їх розміщували в підклітті, відводили під них окремі зруби, що з'єднанувались з хоромами переходами (на зразок пізніших флігелів). Поруч стояли дворові будівлі — погреби, льодовні, хліви, комори, лазні.
Двір обносили тином з дерев'яних паль, загострених згори. Ворота навішували на ушулах або влаштовували їх у спеціальній вартовій башті.
Інші значення Хоромами у деяких діалектах (наприклад, на Гуцульщині) могли називати сіни. «Хорімцями» називаються сіни в колибі.
Прислів'я Не літай вороно, в чужі хороми (не літати вороні в панські хороми) — знай своє місце
Див. також Давньоруське житло Дерев'яні храми України Коломенський палац
Галерея
Джерела Русское народное зодчество
Примітки