Інгеборга Дапкунайте (, , Вільнюс, Литовська РСР, СРСР) — радянська та литовська акторка театру, кіно та телебачення, благодійниця. Заслужена артистка Литви (1989). Володарка премії «Ніка» 1994 року за найкращу жіночу роль .
Життєпис
Юність Народилася 20 січня 1963 року у Вільнюсі.
Батько акторки Пятрас-Едмундас Дапкунас був дипломатом, а мати Інгеборга Сабаліте — метеорологинею. Батьки довгий час працювали в Москві, а дочка приїздила до них на канікули. У Вільнюсі мала Інгеборга залишалася під опікою бабусі з дідусем, а також тітки й дядька (музикантів в оркестрі), які робили все, щоб вона не відчувала тривалої відсутності батьків.
У 4 роки за протекцією своєї бабусі Геновайте Сабалене, адміністраторки вільнюського Театру опери та балету, вперше вийшла на сцену в ролі сина мадам Баттерфляй в постановці опери Пуччіні «Чіо-Чіо-сан». Після «оперного дебюту» драматичне мистецтво спочатку здавалося дівчинці не таким цікавим, через відсутність танців, пісень і музики. До того ж дитинство і юність пройшли з націленістю швидше на спортивну кар'єру: не без успіхів займалася фігурним катанням і баскетболом — національним видом спорту.
На горі Таурас, недалеко від будинку, де жила Інгеборга, розташовувався Палац профспілок, в якому була театральна студія, де Інгеборга займалася протягом 3 років.
Початок кар'єри Відразу після школи Інгеборга вступає в Литовську консерваторію (факультет хорового й театрального мистецтва, курс Йонаса Вайткуса). Також вона збиралася вступати до інституту іноземних мов, але в консерваторію були іспити на місяць раніше.
Після закінчення консерваторії у 1985 році починає працювати акторкою в Каунаському драматичному театрі, пізніше — в Молодіжному театрі у Вільнюсі під керівництвом Еймунтаса Някрошюса. Кінодебютувала у 1984 році у фільмі Раймундаса Баніоніса «Моя маленька дружина».
У 1991 році почала працювати в Лондонському театрі у виставі «Помилка мови» з Джоном Малковичем (реж. Саймон Стокса).
Особисте життя Перший чоловік — Арунас Сакалаускас, актор і телеведучий Другий чоловік — Саймон Стокса, британський театральний режисер. Розлучилися в 2009 році. Третій чоловікАктриса Ингеборга Дапкунайте тайно вышла замуж — Дмитро Ямпільський.
Творча діяльність
Театральні роботи
Каунаський драматичний театр, Вільнюс
Режисер Йонас Вайчкус «Пригода Макакенка», роль Макака мама «Уроки літератури» (за мотивами «Маленький принц», Екзюпері) «Антігона», роль Антігона «Buried child», Шеллі Вільнюський Молодіжний театр, Вільнюс
Режисер Еймунтас Някрошюс «Голод» «Чайка», роль Ніни «Ніс», різні ролі Театр Steppenwolf, Чикаго «Помилка мови» (грала разом з Джоном Малковичем, режисер Дасті Хьюг)
Театр Sheftesberry, Лондон «Помилка мови» «Лібра», режисером був Джон Малкович Театр Hampstead, Лондон «Після Дарвіна», режисер Ліндсей Пошер «Місячне світло», роль Серени Театр «Old Vic», Лондон «Клоака», режисер Кевін Спейсі
Театр Ronacher, Відень «Варіації Джакомо», режисер М. Штурмінгер; грала разом з Дж. Малковичем.
У рамках світового турне спектакль грався протягом майже трьох років на найкращих сценах світу, у тому числі в Німеччині, Росії, Австрії, Австралії, Франції, Еквадорі, Іспанії та інших.
Театр Ambassador, Лондон «Монологи Вагіни», постановка Ів Енслер
Театр «Практика», Москва «Віра Павлова. Вірші.»
Театр Націй «Жанна», реж. Ілля Ротенберг «Ідіот», реж. Максим Діденко
Фільмографія
Робота на телебаченні У 2005 році була ведучою російської версії реаліті-шоу «Великий Брат» на каналі ТНТ. Протягом 95 днів Інгеборга і глядачі стежили за життям учасників, а в п'ятницю актриса вела прямий ефір, в ході якого вирішувалася доля одного з них.
У 2006 році стала учасницею проєкту «Зірки на льоду», каталася в парі з Олександром Жуліним.
У фіналі Конкурсу пісні Євробачення 2009 року, що проходив в Росії, оголошувала бали, які отримали учасники конкурсу шляхом голосування телеглядачів.
Була гостею програми «Прожекторперісхілтон», «проти ночі», «Вечірній Ургант» «Кіно в деталях», «Смак» і т. д.
Педагогічна діяльність Є куратором акторського факультету Московської Школи Кіно.
Громадянська позиція Засудила російське вторгнення в Україну у 2022 році. Виїхала з країни, живе у Брюсселі. Вважає помилкою, що не виїхала з Росії у 2014 році після окупації Криму.
Нагороди та номінації 1989 Заслужена артистка Литовської РСР (остання володарка звання) 1992 Золотий Овен — найкраща акторка року, фільм «Циніки» 1994 Міжнародний Женевський кінофестиваль — спеціальний приз журі «Зірка завтрашнього дня», фільм «Підмосковні вечори» 1994 Ніка — найкраща жіноча роль, фільм «Підмосковні вечори» 2005 Астра — номінація «Стиль в кіно» 2014 премія імені Олега Янковського
Член журі Програми «Сінефондасьйон» Каннського Кінофестивалю 2003 року. Міжнародного Берлінського Кінофестивалю 2005 рокуКурков — у журі Берлінале «Як справи — Київ» Міжнародного Кінофестивалю в Мар-дель-Платі 2005 року 67-го Венеціанського кінофестивалю (2010 рік)Стали відомими склад журі та фільм закриття Венеційського кінофестивалю Артгауз. Домівка справжнього мистецтва
Благодійність Інгеборга Дапкунайте є співголовою опікунської ради московського благодійного фонду допомоги госпісу «Віра».
Продюсерка вистави «Доторкані» за участю сліпоглухих людей, що є частиною спільного проєкту фонду «Єднання» та театру Націй.
Перебуває в опікунській раді фонду «Друзі».
Примітки
Посилання
Інтерв'ю Інгеборги Дапкунайте журналу Rolling Stone Russia Інгеборга Дапкунайте: Інтерв'ю журналу Sex And he City Інтерв'ю Інгеборги Дапкунайте на радіо «Ехо Москви» Блог Інгеборги Дапкунайте snob.ru