Повстань, Україно! — масштабні протестні акції українських опозиційних сил у ІІ половині 2002 — І половині 2003 року, що справили значний вплив на українську політику до президентських виборів 2004 року.
Організаторами акції була «трійка» опозиційних партій — Соціалістична партія України, Комуністична партія і Блок Юлії Тимошенко. Пізніше до них приєдналася «Наша Україна» Віктора Ющенка.
Метою акції громадянської непокори, що згодом переросла у спробу повстання, були дострокові вибори Президента України. Вона проходила на фоні багатьох тригерів, що істотно знижували рейтинг чинного Президента Леоніда Кучми: Касетного скандалу (справа Гонгадзе), скандалу навколо «Кольчуг», невщухаючого скандалу з «темниками», Скнилівської трагедії. Прем'єр-міністром на той час був Анатолій Кінах, що змінив минулого року популярного Ющенка; Адміністрацію Президента очолював Віктор Медведчук; генеральний прокурор — Святослав Піскун.
Період нестабільності вересня-жовтня 2002 року мав наслідками, з одного боку, консолідацію опозиції в очікуванні президентських виборів, а з іншого — серйозний розворот влади в напрямку Росії.
Перебіг подій
Перший етап 31 березня 2002 року відбулися вибори до Верховної Ради, на яких провладний блок «За Єдину Україну!» отримав 175 мандатів, «Наша Україна» — 119, КПУ — 65, СДПУ(о) — 31, Блок Юлії Тимошенко — 22. За висновком міжнародних спостерігачів, кампанія мала недоліки з точки зору рівності кандидатів у доступі до ЗМІ.
Після виборів першу заяву про необхідність дострокової відставки влади 15 квітня зробила Тимошенко. Праві партії долучилися до протестного дискурсу в червні, а 17 липня лідерка БЮТ у Львові повідомила, що восени плануються широкомасштабні вуличні виступи і дозволені законодавством акції громадської непокори, метою яких буде відставка Президента Леоніда Кучми і проведення дострокових виборів Президента. Робоча назва акції — «Україна після Кучми». До кінця липня остаточно сформувалася четвірка організаторів у складі соціалістів, комуністів, «Нашої України» та БЮТ. Дата виступу 16 вересня була визначена за місяць. Саме цього дня два роки тому зник журналіст Георгій Гонгадзе.
У зверненні до Дня Незалежності 24 серпня Леонід Кучма виголосив ідею конституційної реформи — переходу від нинішньої президентсько-парламентської системи влади до парламентсько-президентської моделі з наданням Верховній Раді права формувати Кабінет Міністрів. Як багаторазово відзначалося згодом, цим кроком влада перебрала від опозиції ініціативу у формуванні політичної агенди, що скасувало «революційну ситуацію».
2 вересня Соціалістична партія, Комуністична партія і Блок Юлії Тимошенко провели прес-конференцію, на якій підтвердили намір почати акції громадянської непокори з 16 вересня під гаслом «Повстань, Україно!» з метою проведення дострокових президентських виборів. Лідерка БЮТ Юлія Тимошенко оголосила, що акції почнуться на Європейській площі у Києві та в усіх регіонах України і продовжаться «до повної перемоги». Представники блоку «Наша Україна» участі у прес-конференції не брали.
Напередодні Шевченківський районний суд Києва заборонив проведення масових зібрань у центрі столиці й запропонував альтернативне місце для акцій — аеродром «Чайка».
16 вересня
О 15:00 на Європейській площі столиці зустрілися колони Соціалістичної партії, Комуністичної партії, блоку Юлії Тимошенко і блоку Віктора Ющенка «Наша Україна» на чолі зі своїми лідерами. На площі пройшов мітинг акції «Повстань, Україно!», в якому взяли участь від 20 до 50 тисяч людей. Близько 12 тисяч мітингувальників представляли КПУ, близько 3 тисяч — БЮТ, близько 3 тисяч — НУ і близько 2 тисяч — СПУ. Учасники вшанували хвилиною мовчання пам'ять Георгія Гонгадзе.
Леонід Кучма того дня знаходився за кордоном.
Після виступів політиків учасники акції, делеговані від усіх регіонів країни, прийняли резолюцію, в якій ухвалили відсторонити Леоніда Кучму від виконання обов'язків Президента і проголосити дострокові вибори глави держави. Після того вони рушили до Адміністрації Президента, щоб вручити йому своє звернення.
Між 17:00 і 18:00 демонстранти почали ставити намети на п'ятачку перед Банковою, розі Лютеранської. Перший намет встановили Турчинов, Тимошенко і Яворівський на перехресті Банкової і Лютеранської. Далі намети ставляться по вулицям Шоковичній та Інститутській (всього їх було розбито більше 120). Тимошенко з командою зробили спробу прорватися до АПУ.
О 18-й год. міліція почала бити людей.
О 18:50 глава Адміністрації Президента Віктор Медведчук вийшов спілкуватися з лідерами протестувальників. Тимошенко оголосила, що намети залишаються на ніч, і в них, незважаючи на сильну зливу, будуть чергувати тисячі людей. Проте — у згадуваннях очевидців — дощ, а також твердість Медведчука, деморалізували пікетувальників.
Після опівночі трійка лідерів опозиційних сил призначила наступну масштабну акцію протесту на 24 вересня.
17 вересня Близько 03:30 міліція почала оточувати наметове містечко. У відповідь на це учасники акції протесту виставили по периметру наметів свою охорону. О 04:00 міліція почала штурм, «спочатку змела охоронний периметр», потім із застосуванням щитів і кийків почала руйнувати намети. Очевидці стверджують, що тих, хто перебував у них, били.
О 05:50 зачищення містечка вже закінчилося, всі намети вивезли вантажними машинами. Офіційно, працівники міліції допомагали судовим виконавцям виконати рішення Шевченківського суду, відповідно до якого було заборонено проводити акції у центрі Києва. Деякий час після того на місці залишалися протестувальники і народні депутати, оточені міліцією. Декілька десятків людей були затримані.
Постраждалих унаслідок розгону доправляли не тільки до лікарень, але й до штабу «Батьківщини».
О 13:00 опозиція провела прес-конференцію, на якій підтвердила проведення нової акції 24 вересня під гаслами імпічменту.
18 вересня На мітингу на Майдані Незалежності, у якому взяли участь до 1000 людей, БЮТ оголосив про початок збору підписів за відставку Президента України Леоніда Кучми.
23 вересня «Декілька десятків» народних депутатів від СПУ, БЮТ та Компартії за активної участі Юрія Луценка увечері окупували кабінет президента НТКУ Ігоря Сторожука в Київському телецентрі з вимогою надати їм прямий телеефір для того, щоб спростувати неправду про події 16 вересня, поширювану провладними ЗМІ. У зв'язку з цим в ефірі УТ-1 були відсутні новини, на екрані телеприймачів з'являвся рухомий рядок з написом: «Випуск новин не може вийти в ефір через захоплення ефірної студії народними депутатами О.Морозом, Ю.Тимошенко та П.Симоненком та їх прибічників загальною кількістю понад 200 осіб».
Зусилля опозиціонерів закінчилися нічим, трійка лідерів дала імпровізовану прес-конференцію та залишила телецентр.
24 вересня
Цього дня відбувся запланований опозиційними силами мітинг під стінами Верховної Ради. На ньому були присутні приблизно до 5 тисяч людей, незважаючи на активні перепони, що чинилися владою, аби не допустити прибуття українців до Києва. Ющенко під час виступу о 14-й годині дав зрозуміти, що можливості для ведення діалогу з владою вичерпані, а «Наша Україна» приєднується до опозиції. Тимошенко запропонувала організувати колони і йти на Банкову, щоб вручити Леоніду Кучмі звернення Всеукраїнських народних зборів з вимогою про його відставку.
Близько 200−400 співробітників спеціальних міліцейських підрозділів у бронежилетах, зі щитами і з гумовими дубинками перекрили вулицю Банкову з боку вулиці Інститутської, звідки підійшли учасники протесту. Колона на чолі з народними депутатами прорвала цей кордон.
О 14:50 учасники (вже без Ющенка) були на Банковій, і група народних депутатів (не менше 50, у тому числі Тимошенко, Мороз, Симоненко, Луценко, Турчинов, Яворівський, А. Матвієнко, Т. Стецьків, Т. Чорновіл) зайшла на переговори в Адміністрацію Президента. Вони не змогли пройти далі третього поверху, де вишикувалися спецпідрозділи в масках, бойових шоломах, із протигазами й автоматичною зброєю. До депутатів вийшов Медведчук, повідомивши, що Кучма зайнятий на зустрічі з послами. Фактично, «гостей» заблокували між третім і четвертим поверхами, і це тривало більше години. Опісля група з 49 депутатів оголосила голодування до того часу, поки не зустрінеться з Кучмою.
О 17:25 Віктор Медведчук оголосив, що Президент готовий зустрітися з двома-трьома представниками опозиції наступного дня. Блокування тривало й надалі. Близько 22–23 години з'явилася нова вимога опозиціонерів: провести екстрене засідання парламенту у зв'язку з появою заяви Держдепартаменту США про те, що Україна причетна до порушення санкцій ООН щодо продажу зброї до Іраку.
25 вересня Після опівночі на Банковій з'явився слідчий Генеральної прокуратури і зачитав рішення, згідно якого народні депутати незаконним шляхом захопили територію Адміністрації Президента і заважають роботі Леоніда Кучми. Таким чином, вони повинні добровільно чи примусово звільнити приміщення. Пізніше стало відомо, що Генпрокуратура порушила кримінальну справу стосовно депутатів за статтею 344 КК «Втручання в роботу державного діяча». Разом з тим, міліція до силових дій уночі не вдавалася.
Після 11-ї години Кучма прийняв делегацію, до якої увійшли Симоненко, Мороз, Тимошенко й Оробець. Ця недовга зустріч відбулася за сприяння голови ВР Володимира Литвина. Кучма відмовився йти у відставку, депутати розійшлися.
1 жовтня Оголошено, що наступна масова акція опозиції відбудеться 12 жовтня, і матиме назву «Народний трибунал».
12 жовтня
«Трійка» зібрала у Києві своїх прихильників близько 13:30 і рушила до Європейської площі зі сторони вул. Грушевського для участі у «Народному трибуналі» в рамках акції «Повстань, Україно!».
О 14:10 О. Турчинов розпочав мітинг. Далі почався інсценований «трибунал над Кучмою». Головуючим на трибуналі обрано Володимира Олійника, колишнього мера Черкас; секретарем трибуналу — соціаліста Йосипа Вінського. Народні обвинувачі — Віктор Шишкін, Сергій Головатий, Григорій Омельченко та Анатолій Єрмак. Оскільки Віктор Медведчук не відгукнувся на пропозицію опозиціонерів захищати на трибуналі Леоніда Кучму, захисником було обрано Олега Ляшка, на той час головного редактора газети «Свобода». «Прокурори» вимагали засудити Кучму до довічного ув'язнення; виступили «свідки».
Після 16-ї години народний трибунал визнав Кучму винним у порушенні Конституції і законів України та піддав його «найвищій формі народної кари — загальному осуду»Текст: . Трибунал звернувся до судових органів з вимогою застосувати до Президента довічне ув'язнення. Після того колони рушили до Генеральної прокуратури.
Після передачі рішення «трибуналу» у формі депутатського звернення першому заступнику генпрокурора, мітинг завершився на початку сьомої години вечора. Учасники акції розійшлися. Їх кількість по різному оцінювалася міліцією (до 10 тис.) та організаторами (30–80–100 тис.)
Кримінальна справа проти Кучми