Гончаренко Борис Аврамович — український письменник, журналіст.
Біографія Народився 18 червня 1925 року в Златополі (нині у складі міста Новомиргород Кіровоградської області). Учасник німецько-радянської війни, кавалер ряду орденів і медалей. 1952 року закінчив Чернівецький учительський інститут, 1961 року — Вищу партійну школу в Москві. Працював редактором Вижницької районної газети «Радянська Верховина», нині «Вижницькі обрії», (20 травня 1951 — 2 березня 1954), відповідальним секретарем редакції Чернівецької обласної газети «Радянська Буковина», де проявився його публіцистичний і літературний талант. Він автор багатьох оповідань, нарисів, повістей про край, його людей, героїку Великої Вітчизняної війни, повоєнне життя буковинців. З газети «Радянська Буковина» був запрошений на роботу у редакцію газети «Чорноморська Комуна» в Одесі, відтак — у «Сільські вісті». Протягом 1973—1982 років — заступник редактора газети «Літературна Україна», Протягом 1982—1986 років очолював відділ газети «Правда Украины». Виступав також як літературний критик. Окремі твори Бориса Гончаренка перекладено російською і білоруською мовами.
Помер письменник 7 серпня 1993 року у Києві.
Твори Твоя школа (К., 1957); Естафета (Станіслав, 1960); Стоїть гора високая (1961); Гості буковинської орлиці (1964); Дні нашого тижня (1967); Головую другий рік (1976); Синя-синя далечінь; Третій взвод" (1979); Дорога в солдати (1985).
Джерела Гончаренко Борис Аврамович // Енциклопедія Сучасної України (ЕСУ). Мазепа М. Редактори райони[є про Бороиса Гончаренка] / Марія Мазепа // Написане лишається і світиться. — Вижниця: Черемош, 2014. — С. 11-12. — ISBN 978-966-181-141-5. Гусар Ю. Борис Аврамович Гончаренко / Юхим Гусар // Буковинське віче. — 2017. — 22 червня. — С. 3.