Віллі Ліппенс (; 10 листопада 1945, Бедбург-Гау, Німеччина) — нідерландський футболіст, нападник. Найкращий бомбардир в історії німецького клубу «Рот-Вайс» (Ессен).

Біографія Батько Віллі Ліппенса переїхав до Німеччини з Гарлема у 30-х роках на заробітки. У Клеве знайшов роботу і одружився, але не змінив громадянства. Під час Другої світової війни йому, як і всім голландцям, місцева влада пропонувала отримати німецький паспорт. В цьому активну участь брало гестапо, у підземеллі якого побував чотири рази, але не змінив своєї думки. І синам своїм — старшому Паулю і молодшому Віллі — оформив громадянство Нідерландів.

Перші кроки у футболі Віллі Ліппенс робив на своїй вулиці. Згодом грав за команду міста. У вісімнадцять років поїхав до Ессена, з мрією стати професіональним футболістом, але йому відмовили — мав вроджену плоскостопість; ходив і бігав перевалюючи своє тіло з однієї ноги на іншу. Згодом, за цю ваду, отримав прізвисько «Енте» ( → качка), яке приклеїлося до нього назавжди. У всіх бундесліговських довідниках так і пишуть — Віллі Енте Ліппенс.

Через рік він повернувся до Ессена і новий тренер «Рот-Вайса» взяв молодого крайнього нападника до складу. У перший рік отримував 80 марок на місяць і третину з них сплачував за маленьку кімнатку на стадіоні, в якій мешкав. У дебютному матчі забив п'ять м'ячів з семи загальнокомандних і на багато років став основним гравцем клубу, котрий у той час постійно балансував між Бундеслігою і другим дивізіоном.

Наприкінці 1969 року отримав запрошення від Гельмута Шена, але Ліппенс-старший був категорично проти, щоб його син змінив громадянство і захищав кольори головної команди Німеччини. Протягом наступного року відбулося ще декілька розмов з головним тренером збірної на цю тему, але Віллі так і не наважився піти супротив батьківського слова.

24 лютого 1971 року вийшов у стартовому складі збірної Нідерландів у відбірковому матчі чемпіонату Європи проти Люксембурга. Його партнерами у тій грі були ван Беверен, Сюрбір, Ізраель, Нескенс, Дрост, Янсен, ван Ханегем, Пальплатц, Кройф і Кейзер. Ліппенс забив перший з шести голів у ворота суперників. Протягом всього поєдинку форвард «Рот-Вайса» рухався, йшов на загострення ігрових ситуацій, але дехто з партнерів його ігнорував і він майже не отримував м'яча. Причиною цьому була Друга світова війна, в якій багато хто з гравців збірної Нідерландів втратили найближчих людей і не бажали бачити в своїй команді наполовину німця.

Цей матч так і залишився єдиним виступом за національну збірну. Ліппенс став першим гравцем, який до дебютного матчу у збірній не грав в елітній лізі нідерландського футболу. Згодом, цим шляхом пройшли Вім Гофкенс, , Йорді Кройф, Джиммі Гассельбайнк і Тім Крул.

Його запрошував амстердамський «Аякс». Президент клуба Яп ван Праг пропонував «Рот-Вайсу» 900 000, але Віллі все влаштовувало в Ессені і він відмовився їхати на історичну батьківщину.

За фіналом чемпіонату світу 1974 року спостерігав по телевізору, а виступ за збірну Нідерландів вважає однією з найбільших помилок свого життя. Райнер Бонгоф, який також мав голландське коріння, отримав німецький паспорт і став чемпіоном світу.

Влітку 1976 року вирішив поліпшити своє матеріальне становище і перейшов до Дортмунда. У міжсезоння «Боруссія» заплатила 900 000 за Манфреда Бургсмюллера, 800 000 — за Ервіна Костедде і 30 000 — за Віллі Ліппенса. Але саме трансфер «Енте» Отто Рехагель вважав головним надбанням його команди. Тогочасна «Боруссія», зірок з неба не хапала, і Ліппенс так і не здобув за свою кар'єру жодного трофея. Після трьох сезонів у Дортмунді поїхав на заробітки до Північної Америки, трохи пограв за «Торнадо» з Далласа. На прохання Гельмута Рана повернувся до «Рот-Вайса», котрий мав реальні шанси здобути путівку до Бундесліги, але поступився у додаткових матчах «Карлсруе».

Всього за команду з Ессена відіграв тринадцять сезонів, 434 лігових матча і 233 забитих м'ячі (у тому числі в Бундеслізі — 172 матчі, 79 голів). З врахуванням виступів за «Боруссію» його доробок в елітному німецькому дивізіоні складає 242 матчі і 92 голи.

В подальшому став власником ресторана і готеля, що розташовані в місті Боттроп (земля Північний Рейн-Вестфалія).

За межами країни його ім'я майже невідоме, а от німецькі спортивні журналісти і футбольні фахівці вважають Райнгарда Лібуду, Віллі Ліппенса і П'єра Літтбарскі найтехнічнішими гравцями Бундесліги 20-го століттяТалиновский Борис. Свой среди чужих, чужой среди своих. // «Футбол» № 17 — Київ: «Укрполіграфмедіа», 2007. — С.31.. Загалом, серед крайніх нападників, найкраще володіли мистецтвом дриблінгу англієць Стенлі Метьюз і бразилець Гаррінча дос СантосТалиновский Борис. Свой среди чужих, чужой среди своих. // «Футбол» № 17 — Київ: «Укрполіграфмедіа», 2007. — С.30..

Статистика Статистика клубних виступів:

СезонКомандаЧемпіонатКубокЛігаІгриГолиІгриГоли1965–66«Рот-Вайс» (Ессен)Д-2326 141 — —1966–67Д-124 10 — —1967–68Д-2348 255 — —1968–69Д-2318 2310 1 01969–70Д-121 12 1 11970–71Д-129 19 1 01971–72Д-2318 205 — —1972–73Д-2288 233 2 11973–74Д-134 13 — —1974–75Д-134 15 6 21975–76Д-130 10 1 11976–77«Боруссія» (Дортмунд)Д-129 8 3 31977–78Д-120 11 — —1978–79Д-121 4 1 01979«Даллас Торнадо»Д-127 15 — —1979–80«Рот-Вайс» (Ессен)Д-2292 140 — —1980–81Д-238 9 1 0Бундесліга242 92 13 7Друга бундесліга263 152 4 1Загалом за кар'єру532 259 17 8

Примітки

Посилання Талиновский Борис. Свой среди чужих, чужой среди своих. // «Футбол» № 17 — Київ: «Укрполіграфмедіа», 2007. — 36с.

Профіль на сайті North American Soccer League Players