Марія Кві́слінг, при народженні  Марія Василівна Па́сєчниковаDahl (1991), p.93 (10 жовтня 1900 — 17 січня 1980) — норвезька політична діячка та колекціонерка мистецтва.

Відома як дружина норвезького націоналістичного політика Відкуна Квіслінга,, співзасновника націоналістичної партії Nasjonal Samling. Під час німецької окупації Норвегії чоловік керував пронацистським маріонетковим режимом.

Після засудження за державну зраду і смертну кару чоловіка вона упродовж багатьох років боролася за повернення їхньої квартири, власності та його праху.

Раннє життя і шлюб

Марія Пасєчникова народилася, імовірно, в листопаді 1900 року в Харкові, в тодішній Російській імперії. За студентським квитком, вона народилася в 1899 році. Інформація про її сім'ю непевна. Вона розповідала родичам чоловіка, що її батько був вищим чиновником.Dahl (1991), p.105

Закінчила середню школу у 1918 році й отримала диплом Харківського інституту народного господарства в 1922 році. У тому ж році почала працювати в українській організації, яка координувала роботу різних закордонних організацій з надання допомоги, зокрема Nansen aid. 

Марія вперше зустріла Відкуна в березні 1923 року, а стосунки розвивалися упродовж літа. Перед тим Відкун був нетривало (формально чи ні) одружений з Олександрою Вороніною. Історик Ганс Фредрік Даль вважає, що Марія знала про стосунки з Олександрою і прийняла його пояснення, що це був формальний шлюб з метою допомогти Олександрі виїхати з Росії.Dahl (1991), p.94

За словами Марії Квіслінг, вона і Відкун одружилися у норвезькому посольстві в Москві 10 вересня 1923 року.Dahl (1991), p.95 Історики вважають, що це помилка, оскільки Норвегія офіційно не визнавала нової Радянської влади до 1924 року. Представник норвезької торгової контори не мав права укладати шлюби, і він не був у Москві 10 вересня. Пара, можливо, мала цивільний шлюб в Харкові, хоча про це немає жодних документів. Історик Ганс Фредрік Даль вважає, що того дня Марія та Відкун справді одружилися, але не впевнений, чи було це коректно оформлено документально, чи це була символічна весільна церемонія.Dahl (1991), pp.94–95 Того ж дня, коли, імовірно, відбулося весілля, Марія отримала спеціальний паспорт для працівників Nansen Action на ім'я «Мері Квіслінг».Dahl (1991), p.96

Квіслінг покинула Росію самостійно і приїхала у Париж, де наприкінці 1923 року знову приєдналася до Відкуна й Олександри, які подорожували разом. Деякий час вони жили у Hotel Studia в латинському кварталі,Dahl (1991), p.99Dahl (1991), p.104 хоча з листопада по січень 1924 подорожували у Відень та інші місця.

У червні 1924 року Марія, Олександра і Відкун приїхали до Норвегії, де Марію було представлено родині Квіслінга як його нову дружину; вони провели деякий час у батьків Відкуна у Телемарку, де вона почала вивчати норвезьку. Олександра, яку Відкун представляв своєю дружиною за рік до цього, тепер згадувалася як «дитя, про яке він дбає». Пізніше того літа Олександра назовсім покинула Норвегію. Марія Квіслінг повернулася у Францію в 1926 році, де знову зустрілася з Олександрою, в компанії інших російських емігрантів.Dahl (1991), p.112 Вона жила в Нормандії і в Парижі, де впродовж деякого часу відвідувала лекції в Сорбонні.Dahl (1991), p.131

Коли Відкун отримав в Москві посаду головного секретаря дипломатичної місії з питань британських дипломатичних справ, що керувалася Норвегією, Марія приєдналася до нього у листопаді 1928. Подружжя деякий час жило разом з лінгвістом Олафом Броком і його дружиною, а пізніше з дипломатом Пером Пребенсеном і його дружиною Рагнхільд.Dahl (1991), pp.132–133

У 1928 і 1929 роках Квіслінги купили багато картин і антикваріату, а також столове срібло і меблі.Juritzen (2008), pp.154–155 Чоловік витратив на них усі свої заощадження і спадок від своєї матері. За пізнішими словами Марії, її мати приїхала до Москви з грошима, спадком від Маріїного батька, однак дослідник Арве Юрітцен сумнівається, що мати Марії взагалі того року була у Москві. На той час Марія переживала бідність і залежала від економічної підтримки чоловіка.Juritzen (2008), pp.285–289Dahl (1991), pp.38–39

У грудні 1929 року пара переїхала в Осло, де в 1922 році чоловік купив квартиру по Erling Skjalgssons 26 у Фрогнері.Dahl (1991), p.139 Більшість із 200 картин були поміщені у депозитні скриньки, оскільки їх виявилося тяжко продати за очікувану ним ціну. Він вважав, що це переважно картини відомих художників, однак більшість виявилися копіями.

Участь у Nasjonal Samling і режим Квіслінга

Коли Nasjonal Samling (NS) була заснована в 1933 році, Марія Квіслінг зареєстрована членкинею організації. Вона злегка брала участь на початку, але ніколи не мала якоїсь політичної ролі.Juritzen (2008), pp. 181 and 188 Коли Німеччина вторглася в Норвегію в 1940 році, її чоловік став лідером пронацистського маріонеткового режиму.

У грудні 1941 року Марія із чоловіком переїхали у Вілла-Гранде, який він називав «Гімле», що в скандинавській міфології має значення як утопічне місце. Будівництво будинку почалося в 1917 році, але він залишався незавершеним, доки колабораціоністська влада не вирішила зробити його місцем проживання Квіслінгів на початку 1941 року. Марія Квіслінг активно брала участь в умеблюванні резиденції, де з'явилися російські меблі і велика картина, придбана у Москві.Juritzen (2008), pp.202 and 205 Вона також найняла слуг (щонайбільше 12) і регулярно робила покупки в Steen & Strøm, Glasmagasinet та інших місцях. У цей час не було чіткого розмежування між приватними витратами подружжя і державними.Juritzen (2008), pp.214–216 Коли 1 лютого 1942 року чоловіка було призначено міністром-президентом, у Вілла-Гранде відбулося велике святкування, і Марія Квіслінг була його господинею.Juritzen (2008), pp.209–210 Вона організувала численні інші обіди та вечірки за час проживання там.

Коли окупація закінчилася, 9 травня чоловіка було заарештовано. Марія Квіслінг залишалася у Вілла-Гранде до 15 травня, коли отримала наказ виїхати. Вона переїхала до вдови колишнього міністра фінансів Фредеріка Притца.Juritzen (2008), pp.232–233

Суд і страта чоловіка Після арешту чоловіка у травні 1945 року Марія не мала з ним контактів упродовж двох місяців, поки їм не дали дозволу листуватися, і вперше відвідала його у в'язниці в серпні.Juritzen (2008), pp.235 and 240 Хоча Марія хотіла свідчити в суді, чоловік їй не дозволив.Dahl (1999), p.393 Натомість його адвокат зачитав кілька заяв від її імені на його захист.Juritzen (2008), p.242 10 вересня чоловік був засуджений до смертної кари. Квіслінг була глибоко вражена і писала листи-звернення у різні інстанції, в тому числі королю Гокону, прем'єр-міністру Ейнару Герхардсену та Отто Руге.Juritzen (2008), p.248 Вона також підготувала звернення до Сталіна, підкреслюючи зусилля чоловіка на благо Росії, але листа ніколи не було надіслано.Juritzen (2008), pp.250–251 13 жовтня Верховний суд залишив вирок в силі і надав помилування. Коли 23 жовтня чоловіку повідомили, що його стратять того ж дня, він написав їй останнього листа і вклав пасмо свого волосся, яке вона зберегла.Juritzen (2008), pp.257–258 Наступного ранку їй повідомили, і разом з невеликою групою людей вона відбула панахиду в її будинку. Її не допустили до урни з прахом чоловіка, який зберігався в поліцейській дільниці.

Поліцейське розслідування й арешт Після того, як пані Притц виїхала з Осло, Марія Квіслінг залишилася без місця проживання. Влада дозволила їй користуватися двома кімнатами у Вілла-Майхауген у Віндерені в Осло; будинок належав чоловікові, ув'язеному за кооперацію з німецьким окупаційним урядом. Кілька інших дружин колишніх керівників NS отримали кімнати в тому ж будинку, і Квіслінг та інші викликали негативну реакцію з боку сусідів і преси.Juritzen (2008), p.259

29 серпня 1945 Dagbladet розмістила статтю з заголовком «Чому пані Квіслінг не у в'язниці?»Juritzen (2008), p.267 У статті журналіст писав: «Ніхто не підтримував німців і нацистів більше, ніж пані Квіслінг, і вона отримала всілякі вигоди, поки її чоловік був при владі. Це помилкова ввічливість — поводитися з нею м'якше, ніж з іншими зрадниками.»Juritzen (2008), p.269 (own translation)

У лютому 1946 року її викликано на допит у Victoria Terrasse. Їй ставили запитання про минуле, її діяльність у  Nasjonal Samling і життя під час окупації. У березні поліція провела обшук в її помешканні. Розробляючи версію, що у травні 1945 року вона підбурювала чоловіка до збройного опору, 31 травня 1946 року поліція заарештувала Марію Квіслінг.Juritzen (2008), pp.270–271 Прокурори зняли звинувачення у заохоченні до збройного опору, але залишилося звинувачення у членстві в NS, представленні окупаційного режиму у її ролі дружини Відкуна, підбурюванні його до використання державних коштів на декор їхнього помешкання, а також в отриманні речей, які окупаційний режим конфіскував з Королівського замку.Juritzen (2008), p.274

17 червня Марія виступила в суді на попередньому слуханні (forhørsretten), де відкинула всі звинувачення. Суд був відкритий для громадськості і привернув багато уваги.Juritzen (2008), pp.273–274

18 червня 1946 року її відпустили, оскільки суд не знайшов підстав тримати її під вартою. Розслідування тривало, але 8 квітня 1948 року Марію Квіслінг проінформували про те, що всі звинувачення проти неї знято.Juritzen (2008), pp.275–276

Історик Ганс Фредрік Даль висловлює здивування, що її не засудили, хоча вона щонайменше була членкинею NS.Ørnulf Hjort-Sørensen (28 October 2005) – Mye er gåtefullt (норв.) .

Розподіл власності

Похорон чоловіка Марія Квіслінг просила дозволу отримати урну з прахом чоловіка в 1946 році, але отримала відмову. Вона знову звернулася в 1956 році після того, як начальник поліції Осло попросив дозволу уряду, щоб кинути попіл у Осло-фіорд, але уряд відхилив обидва прохання. Однак наступне прохання Квіслінг у 1959 році було успішне і в червні урну привезли до неї. Марія Квіслінг, кузина її чоловіка Маргарет Лангаард і священник Асле Енгер провели невелику церемонію в будинку Квіслінг. 31 червня урну поховано на родинному похованні Квіслінгів біля церкви Gjerpen. Церемонія за участю місцевого священника була маленькою і секретною, і не було напису з іменем Відкуна.Juritzen (2008), pp. 294—295

Подальше життя, смерть та спадок

Усе своє життя в Норвегії Марія Квіслінг скаржилися на різні проблеми зі здоров'ям і часто проводила час у закладах відпочинку. У повоєнні роки стан її здоров'я погіршився, вона часто ходила до терапевтів і психологів. Вона мала ревматизм, проблеми з хребтом, проблеми з очима і депресії.Juritzen (2008), pp. 297—298 З віком розвинулася деменція. У 1977 році її довгостроково госпіталізовано до лікарні Уллевол, а 1978-го вона переїхала до будинку пристарілих в Уранієнборгу, де й жила до своєї смерті 17 січня 1980 року.Juritzen (2008), p.304 Похована в сімейній могилі Квіслінгів на цвинтарі Gjerpen.

Належачи до Російської православної церкви, Марія Квіслінг була християнкою. У 1930-х роках контактувала з Оксфордською групою. Коли Марія була вже в літньому віці, її відвідувала жінка з Товариства внутрішньої місії Осло, а після госпіталізації до неї регулярно приходили відвідувачі з католицької церкви.Juritzen (2008), p.303

У 1976 році у своєму заповіті Марія Квіслінг вказала, що її майно після її смерті має увійти у фонд, Vidkun og Maria Quisling's legat,Dahl (1999), p.418 пізніше названий Maria Quislings legat, керівництво яким мало здійснювати Товариство внутрішньої місії Осло і щороку надавати матеріальну допомогу літнім людям, які опинилися в складній економічній ситуації. Основний капітал становить близько 2,4 млн кр. Гроші надаються напередодні Різдва за заявками.

Документи чоловіка вона заповіла бібліотеці університету Осло.Dahl (1999), p.417 Виконавець заповіту Марії Квіслінг — Фін Трана, адвокат верховного суду і колишній посадовець режиму Квіслінга.

Посилання

Джерела