Гелена Спарро (, Богуслав, Київська губернія — , П'єтранера, Сан-Мартіно-ді-Лота, Корсика, Франція) — французька та польська лікарка, імунолог та мікробіолог родом з України. Займалася проблемою епідемічного висипного тифу та інших епідемічних хвороб.
Біографія Гелена Спарро народилася 1891 року в Богуславі Київської губернії в родині юриста та судового слідчого англійського походження Леопольда Павловича Спарро та його дружини Марії Стефанської, доньки богуславського лікаря Йосипа Сас-Стефанського.. Онука київського архітектора Павла СпарроГелена Спарро з Богуслава проти рикетсій і тифу. Моя наука.
Гелена навчалася в Подільській жіночій гімназії, яку закінчила із золотою медаллю 1908 рокуГазета «Кiевлянинъ» / Киевлянин № 160, 11.06.1908; Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського (Цифрова бібліотека історико-культурної спадщини). 1909 року вступила на медичне відділення Вищих київських жіночих курсів, закінчила його в 1915 році з відзнакою. Надалі поїхала лікарем у діючу армію, де брала участь у боротьбі з тифами, натуральною віспою, холерою, шигельозом (дизентерією). Там познайомилася з хірургом Робертом фон Кюгельгеном, з яким одружилася в 1917 році. Того ж року вона почала працювати в Юр'єві в клініці Юр'ївського університету під керівництвом професора Олександра Зеліславовича Билини.
У 1918 році в Спарро народилася донька Марія-Бонья. Імовірно, після захоплення Юр'єва-Дорпата німецькими військами, усі російськомовні професори полишили університет, а з ними й Гелена Спарро. Вона повернулася до Києва, де мешкала разом з матір'ю в Ірпені та працювала в Бактеріологічному інституті під керівництвом Володимира Ліндемана. Разом з його учнями Олексієм Кронтовським та Леонідом Полєвим досліджувала збудника епідемічного висипного тифу на культурах клітин.
У червні 1920 року разом з польсько-українськими військами, які ненадовго відбили у більшовиків Київ, виїхала до Польщі. Тут вона потрапила до , куди її взяв на роботу його директор Людвік Райхман. Її першим завданням стало дослідження епідеміологічної ситуації в Гродно, у прикордонному регіоні з Радянською Росією. Для зупинки поширення епідемій зі сходу вздовж кордону під керівництвом Спарро було розгорнуто 4 лабораторіїFoucrier, J. C. (2023). Hélène Sparrow-Germa, a Polish-French biologist in the Resistance at the Pasteur Institute. Prace Historyczne, 150(3), 519-531..
У 1922 році вона була призначена начальницею служби, а потім у 1928 році стала начальницею служби превентивної вакцинації. В її діяльність входила організація вакцинаційних кампаній, а також розслідування спалахів холери. З 1921 по 1933 роки вона також працювала з Рудольфом Вайглем в університеті Львова над проблемою епідемічного висипного тифу. Упродовж 1920-х вона наглядала за масштабними програмами вакцинації проти дифтерії та скарлатини у варшавському регіоні. У 1925 році спалах скарлатини, що пронісся Польщею зі сходу на захід Гелена Спарро допомагала ліквідовувати разом з представником Ліги Націй та паризьким педіатром .
У 1923 році отримала грант від Ліги Націй, який дав їй змогу поїхати до Франції, для стажування в Інституті Пастера. Вона досліджувала туберкульоз разом з та у Ліллі, потім працювала з Жулем Борде у Брюсселі, а також з Амедеєм Боррелем в Інституті охорони здоров'я в Страсбурзі. У 1924 році її знову відправили до Франції для удосконалення з мікробіології в Інституті Пастера та в лабораторію Олександра Безредки. Там вона познайомилася з Шарлем Ніколем під час його щорічної конференції, присвяченій епідемічному висипному тифу, що змінила хід її життя. У 1925 році Інститут Пастера фінансував її разом із Шарлем Ніколем дослідження епідемічного висипного тифу в Тунісі.
В Інституті Пастера в Тунісі вона ще й продовжувала свої дослідження з вакцинації проти епідемічного висипного тифу, використовуючи повторні ін'єкції малих доз ослабленої рикетсії Провасека.
1923 року Гелена Спарро здобула ступінь доктора медицини в Познаньському університеті. 1928 року вона захистила дисертацію на ступінь доктора філософії на тему «Problèmes de la vaccination contre le typhus exanthématique». Після захисту дисертації її призначили на посаду доцентки медичного факультету Варшавського університету.
Вона керувала навчанням з мікробіології та активно брала участь у медичних товариствах у Польщі та варшавському відділенні французької біології 1930-х. У 1931 р. уряд її відрядив разом із Шарлем Ніколем для вивчення епідемічного висипного тифу в Мексиці та Гватемалі. У 1933 році поїхала з Ніколем і стала керівницею лабораторії Інституту Пастера в Тунісі, впровадила розробки Вайгля з виробництва вакцин. Її знання лабораторного культивування вошей мали важливе значення для прогресу боротьби проти епідемічного висипного тифу в Інституті Пастера в Тунісі.
З 1935 р. працювала над мишачими вірусами, розглядаючи їх як потенційну основу противисипнотифозної вакцини, а в 1940 р. разом із Полем Дюраном розробили противисипнотифозну вакцину Дюрана-Спарро.
Під час Другої світової війни приймала в Тунісі французьких біженців (включно з Андре Жідом) та польських дезертирів.
З 1955 року вона керувала роботою з дослідження поворотних гарячок в Ефіопії для Всесвітньої організації охорони здоров'я.
Гелена Спарро працювала над своїми унікальними дослідженнями до кінця життя. Написала 103 наукові праці про інфекційні хвороби й винайшла кілька вакцин. Туніський Інститут Пастера за час роботи в ньому Гелени Спарро та її колег став усесвітньо відомим центром дослідження бактерій, розробки вакцин і сироваток. Спарро запобігла багатьом епідеміям у Європі та Північній Африці. Вона організовувала масові вакцинації, чим зберегла десятки тисяч життів.
Науковий внесок Перші дослідження Гелена Спарро проводила в 1918-1920 роках в Київському бактеріологічному інституті під керівництвом Олексія Кронтовського та Леоніда Полєва. Вони вивчали способи культивування клітин тварин поза організмом, зокрема й для дослідження збудника висипного тифу. На початку 1920-х вона ознайомилася з методом отримання протитифозної вакцини в лабораторії Рудольфа Вайгля у Львові. За спогадами її дочки, вона вже тоді вирішила розробити простіший метод. У одній зі спроб, Спарро послідовно переносила збудника тифу від одного мурчака до іншого 33 рази, а потім останнім зразком спробувала прищепити себе. Збудник не був ослаблений таким способом, і Гелена ледь не померла.
Докторська дисертація Спарро називалася "Проблеми вакцинації проти тифу, що переноситься вошами".
Особисте життя Перший чоловік — барон Роберт фон Кугельген. Народився 12 листопада 1887 року в селі Гаврилівка в Катеринославській губернії. Він закінчив Дерптський університет, служив хірургом у російській армії під час Першої світової війни. Одружився з Геленою Спарро 1917 року. Імовірно, шлюб швидко розпався. Уже 1921 року одружився повторно в Німеччині. Помер у Мексиці 1935 року.
Донька — Марія Бонья Сейлер фон КугельгенMaria Bogna von Kügelgen (ID: sw.152226) Maria Jadwiga Minakowska, Wielka genealogia Minakowskiej (Wielcy.pl), wydanie z 09.01.2026. Народилася 1918 року. Померла 2004 року, похована на лютеранському цвинтарі містечка Аумюле в НімеччиніAktuell. Sachsenwald aktuell, 14 серпня 2007. С. 48.
Другий чоловік — інженер-агроном Філіппе Герма. Одружилися 1943 року. Разом заснували апельсиновий сад у Сукрі, Туніс.
Нагороди й посади Лауреатка премії Краківської медичної академії, 1922 рік Завідувачка лабораторії Інституту охорони здоров'я, Варшава 1922 рік Голова служби превентивної вакцинації, Інститут охорони здоров'я, Варшава 1928 рік Керівник лабораторії, Інститут Пастера, Туніс, 1933 рік Керівник служби вакцинації Інституту Аастера, Туніс 1945—1961 рік Член Французького товариства екзотичної патології 1945 рік
Вибрані праці Sparrow H. «Sur une souche de Rickettsia quintana isolee en Tunisie» Pathologia et Microbiologia, Vol. 24 (1961) pp. 140 — * Heisch RB., Sparrow H., Harvey AE. «The behavior of Spirochaeta recurrentis Lebert in lice.» Bulletin de la Societe de pathologie exotique et de ses filiales, Vol 53 (1960) pp. 140—143 Sparrow, H. «Etude du foyer ethiopien de fievre recurrente (Study of the Ethiopian source of recurrent fever)» Bulletin of the World Health Organization Vol. 19, No. 2 (1958) pp. 673—710 Sparrow H. «Emploi des ratons noveaunes pour entrien de Borrelia recurrentis.(Use of newborn rats for maintenance of Borrelia recurrentis)» Bulletin de la Societe de pathologie exotique et de ses filiales, Vol. 49 No. 4 (1956) pp. 630 — * Durand P., Sparrow H., «Pulmonary inoculation in typhic and spotty viruses» Comptes Rendus Hebdomadaires des Seances de L'Acadamie des Sciences, Vol. 210 (1940) pp. 420—422 Nicolle C., Sparrow H., «Experiments on the river virus of Japan (Tsutsugamushi).» Comptes Rendus Hebdomadaires des Seances de L'Acadamie des Sciences, Vol. 199 pp. (1934) 1349—1351 Nicolle C., Sparrow H., Conseil E. «Preventative vaccination of man against exanthematic typhus by use of small repeated virulent doses (the brain of guinea pig).» Comptes Rendus Hebdomadaires des Seances de L'Acadamie des Sciences, Vol. 184 (1927) pp. 859—861 Sparrow H. «Immunization against scarlet fever with the aid of the scarlet fever toxoid» Comptes Rendus des Seances de la Societe de Biologie et de ses filiales, Vol. 97 (1927) pp. 957—959
Примітки
Джерела О. І. Болдирєв. Київське оточення польсько-французької дослідниці епідеміології Гелени Спарро. У кн. Поляки в Києві: монографія / A. Савіч, О. Болдирєв, М. Бривко та ін. ; за заг. ред. С. Гуменного, І. Малацай, А. Савіч. Київ: ВПЦ «Київський університет», 2025. 206 с., с. 29-40 Justin O'Brien, The Journals of Andre Gide Volume IV 1939—1949. Translated from the French., Secker & Warburg, 1951. Ludwig Anigstein, Helene Sparrow-Germa, M. D. (1891—1970) A Pioneer in World Health, «Polish Medical Science and History Bulletin», 3, 14, s. 100—101. Jean Lindermann, Women Scientists in Typhus Research During the First Half of the Twentieth Century, «Gesnerus», 62, s. 257—272. Hélène Sparrow (1891—1970), Archives de l'Institut Pasteur. Anigstein, Ludwig (1971). «Helene Sparrow-Germa, M. D. (1891—1970) A Pioneer in World Health». Polish Medical Science and History Bulletin. 14 (3): 100—101. Paul Durand (1886—1960)". Archives de l'Institut Pasteur. Retrieved 13 May 2014. O'Brien, Justin (1951). The Journals of Andre Gide Volume IV 1939—1949. Translated from the French. Secker & Warburg.