Мінет

Феля́ція () або міне́т () — «лоскотати»; від  — «кішечка») — вид орального сексуВеликий тлумачний словник сучасної української мови. Київ, 2005, коли пеніс стимулюється ротом, язиком, губами, зубами або горлом. Поширена сексуальна практика як у гетеросексуальних, так і в гей-парах. Не призводячи до вагітності, феляція є ризикованою з точки передачі та отримання інфекцій, що передаються статевим шляхом.

Етимологія

Англійський іменник fellatio походить від латинського fellātus, дієприкметника минулого часу дієслова fellāre, що означає «смоктати». У fellatio -us замінюється на -io, а основа відмінювання закінчується на -ion-, що надає суфіксу форму -ion (пор. французьке fellation). Закінчення -io(n) використовується в англійській мові для творення іменників від латинських прикметників і може вказувати на стан або дію, яку виконує або виконувало латинське дієслово.

Також існують іменники пенілінкція (; від penis + lingo — «лижу»), фалаторизм (від  — «ерегований пеніс»).

Феляція — найпоширеніша назва практики в західному світі, на відміну від ширше застосовуваного в російській мові терміна «мінет».

У 1920-ті-1930-ті роки слово «мінет» вживалося і для позначення кунілінгусу (див. щоденники Хармса).

Ризики та захист

Під час виконання феляції без бар'єрного захисту (правильно вдягнутий на пеніс презерватив з непорушеною цілісністю під час всього контакти зі слизовими оболонками приймаючого партнера) існує високий ризик передачі хвороб, що передаються статевим шляхом. Заразитися ІПСШ під час феляції можна як приймаючому партнеру, так і тому, чий пеніс стимулюють. Найбезпечнішим видом феляції з точки зору інфікування є аутофеляція (оскільки вона виконується без партнера, заразити інших людей під час неї неможливо). Профілактикою поширення ІПСШ є використання бар'єрного захисту під час кожного контакту пеніса з ротовою зоною (якщо феляція виконується після пенісовагінального чи анального сексу або після контакту з іншим партнером, необхідна зміна презерватива на новий) та меншою мірою та інших видів безпечного сексу.Australasian contact tracing manual. Specific infections where contact tracing is generally recommended Hoare A (2010). models of HIV epidemics in Australia and Southeast Asia Ризик при незахищеному сексі з інфікованою людиноюНеінфікована людинаВідомі ризикиМожливіВиконання феляції (приймаюча роль) Хламідіоз з ураженням ротоглотки Гонорея з ураженням ротоглотки (25–30 %) Простий герпес (рідко) Папіломавірусна інфекція Сифіліс з ураженням ротоглотки (шанкр-амігдаліт) (1 %) Гепатит В (низький ризик) ВІЛ-інфекція (0.01 %) Гепатит C (невідомо)Отримання феляції (чоловік) Хламідіоз Гонорея Простий герпес Сифіліс (1 %) Папіломавірусна інфекція

Використання

До феляції іноді вдаються під час прелюдії з метою викликати або посилити ерекцію пеніса. Феляція використовується як самостійна сексуальна практика у гомосексуальних парах. Феляція практикується гетеросексуальними парами як альтернатива вагінальному сексу, щоб уникнути небажаної вагітності. Феляція може бути альтернативою при болісному вагінальному сексі чи коїтусі (наприклад за наявності вагінізму або диспареунії) Поширеним лишається практикування феляції задля «технічної незайманості» жінки (коли фактично пара займається сексом, не руйнуючи гімен). Феляція може викориатовуватись у заключній фазі коїтусу як альтернатива для еякуляції з метою запобігання вагітності.

Техніка Початкове збудження часто досягається за допомогою пальців, масажуванням у ділянці лобкової кістки. Слідом, або одразу, партнер переміщує губи уздовж пеніса. При цьому можуть змінюватись темп і глибина заковтування. Часто феляція супроводжується зосередженням дії на головці пеніса і стимуляції промежини. Зазвичай ритм рухів губами збільшується в міру наближення партнера до оргазму. Еякуляція в рот часто вважається небажаною, тому доведення до еякуляції завершується руками або сперма потім випльовується.

Види феляції

Звичайна феляція ( < fello — «смокчу») — найпоширеніша назва орального сексу в західному світі, на відміну від ширше застосовуваного в російській мові терміна «мінет». Пеніс і / або мошонка пасивно рухаються за допомогою поцілунків, лизання, покусування або смоктання партнером, що приймає. Як правило, основна увага приділяється голівці пеніса. Для додаткової стимуляції партнер, що приймає, часто проводить зворотно-поступальні рухи рукою (руками) по стовбуру пеніса. Іррумація (; від ir — «всередині» + ruma — «сосок») — форма жорсткого орального сексу, що припускає самостійні фрикції пеніса в ротовій порожнині. Приймаючий партнер не рухається. Як особливу форму іррумації розглядають техніку глибоке горло (англ. deep throat), яка передбачає фрикції пеніса в горлі. Автофеляція (від  — «сам» +  — «смокчу») — різновид мінету, форма самозадоволення, при якому чоловік стимулює ротом та язиком власний пеніс. Гра в сніжки () або «обмін спермою» () — передбачає еякуляцію в рот з подальшою передачею сперми партнеру(-ам) через поцілунок, спльовування або стікання. У результаті змішування зі слиною та частого перемішування сперма спінюється і збільшується в об'ємі. Техніка часто трапляється в порнографії, але в реальному житті застосовується рідко.

В історії та культурі Перші перевірені згадки феляції в культурі належать цивілізації стародавнього Єгипту. Вона в тому числі згадується в міфі про воскресіння богинею Ісідою Осіріса шляхом «вдихання» життя в його пеніс. У геліопольському варіанті міфу про творення світу Атум отримав сім'я, з якого потім створив перших божеств, шляхом автофеляції. Подібне творення божеств приписується і богові Гебу. Відомі також зображення Геба й Нут в «позі 69», що символізує зв'язок Неба та Землі. Деякі філологи припускають, що саме феляція описана в Епосі про Гільгамеша, де блудниця Шамхат спокушує Енкіду аби долучити його до цивілізації. В месопотамській міфології Інанна дала жителям Урука моральні настанови, з-поміж яких і сексуальні, до яких входило «мистецтво кохання, поцілунків фалоса». Водночас в античній культурі феляція й автофеляція в людських стосунках переважно вважались негідними. Так, однією з умов потрапляння в потойбічний світ Дуат у єгиптян було не здійснювати автофеляції. В Туринському папірусі, що зображає різні форми сексу, оральний секс не згадується взагалі. Припускається, що в стародавньому Єгипті феляція вважалася прерогативою божеств і виконувати її могли тільки жриці Ісіди в символічній формі. Давньогрецька та давньоримська культури маргіналізували феляцію — вона вважалась заняттям повій та пасивних геїв. Ці культури загалом уникали афішування орального сексу, за винятком діонісійських культів. У римлян гомосексуальна феляція вважалася приниженням і покаранням для чоловіка, що виконує її.

Різним видам феляції відведено розділ давньоіндійської «Камасутри» під назвою «аупаріштака». З іншого боку, висмоктування життя шляхом феляції приписувалося в індійському фольклорі демонам чудалам, як пізніше в європейському — сукубам. У буддизмі немає прямої заборони на оральний секс, але він наводиться в переліках негідних занять. Натомість у традиційній китайській культурі, яка містить елементи буддизму, феляція вважалася цілком буденною. Небажаним припускалося тільки сім'явипорскування в результаті, адже воно зменшує «ян». У китайських приписах з сексу феляція навіть рекомендувалася жінкам для збереження молодості, що обґрунтовувалось у рамках даоської алхімії. Даоські та буддистські впливи сформували ставлення до орального сексу в Японії. А саме в середньовічній Японії гомосексуальна феляція здебільшого вважалася сороміцькою. Натомість гетеросексуальна і в сучасності розглядається як «несправжній» допустимий секс.

В деяких культурах феляція мала ритуальний характер і здійснювалась для передачі «чоловічої сили», в тому числі від чоловіка до чоловіка. Зокрема, такі практики відомі в низці племен Нової Гвінеї та інків. За деякими даними, гей-феляція здійснювалась і в рамках семітського культу Ваала. Саме з огляду на це в юдаїзмі (і пізніше християнстві) феляція та гомосексуальність стали табу.

У християнській культурі феляція традиційно була під забороною. В ранньому середньовіччі заняття нею каралося, в часи хрестових походів ґвалтування полонених шляхом іррумації приписувалося ворогам християн, особливо мусульманам. Також заняття феляцією висувалося проти ордена Тамплієрів. В європейській культурі від Середніх віків феляція загалом зневажалася як непродуктивний секс, в результаті якого не відбувається запліднення, але практикувалася у проституції. Гомосексуальна феляція традиційно вважалася принизливою для приймаючого партнера або ознакою деградації — приписувалася зокрема божевільним.

На початку XX століття з'являються медичні та психоаналітичні дослідження феляції, зокрема Теодора ван де Вельде та Зигмунда Фрейда. Зростає її прирівнювання до вагінального сексу. У низці американських штатів у 1910-х і 1920-х феляція прирівнювалася до содомії та була кримінальним злочином. Кількість описів феляції зростає в еротичній літературі в 1960-ті на фоні руху бітників, «розбитого покоління», розчарованого в цінностях довоєнного минулого. Оральний секс і феляція зокрема стрімко перестають бути маргіналізованими в 1970-ті з розвитком порнографічного кінематографу.

У масовій культурі У низці художніх непорнографічних фільмів були реальні сцени феляції:

Коричневий кролик — сцена між Хлоєю Севіньї та Вінсентом Галло Інтим — сцена між Керрі Фокс та Марк Райленс 9 пісень — сцена між Марго Стіллі та Кіран О'Брайан

Див. також

Автофеляція Кунілінгус Оральний секс

Примітки

Література

DePierre David. A Brief History of Oral Sex. McFarland, 2017. 200 p.