Лоза́ — подовжене гнучке стебло або гілка деяких рослин.
У винограду — це однорічний пагін, що визрів до осені та одеревів і позбавився листя. Лоза часто видаляється при обрізанні.
Використовується для: заготовлення живців — початкового матеріалу для розмноження винограду; на корм худобі; як добрива; для боротьби з ерозією ґрунту шляхом плетених огорож на шляху руху зливових потоків; для виготовлення кошиків.
У виноградарстві термін лоза часто вживається для позначення: всієї виноградної рослини, включно з надземною і підземною частинами (переважно в розмовній мові й художній літературі); молодих частин рослини, включно з торішніми й листяними пагонами, таких, що несуть урожай поточного року: всіх частин виноградного куща, видалених при обрізанні.
Джерела
Література Суятинов И. А., Писемская-Малиновская В. А. Лоза винограда — удобрение. Виноделие и виноградарство СССР, 1980, № 3 Пелях М. А. Справочник виноградаря. Друге видання. — Москва, 1982.