Д, д — шоста літера української та п'ята в більшості інших слов'янських абетках.
Вживання
Є в усіх абетках, створених на слов'яно-кириличній графічній основі. За формою накреслення — видозмінена кирилична літера, що походить від літери «дельта» грецького унціалу 9 століття. У сучасній українській літературній мові літерою «Д» позначають шумний зімкнений передньоязиковий приголосний звук, твердий (дуб, двері) або м'який (дідько, дядько).
Звуки [d] (д) — дзвінкий ясенний проривний [ɖ] (твердий д) — дзвінкий ретрофлексний проривний (шведська, норвезька, індійські мови) [d̪] (твердий д) — дзвінкий зубний проривний
Таблиця кодів Кодування Регістр Десятковийкод 16-ковий код Вісімковий код Двійковий код Юнікод Велика 1044 0414 002024 00000100 00010100 Мала 1076 0434 002064 00000100 00110100 ISO 8859-5 Велика 180 B4 264 10110100 Мала 212 D4 324 11010100 KOI-8 Велика 228 E4 344 11100100 Мала 196 C4 304 11000100 Windows-1251 Велика 196 C4 304 11000100 Мала 228 E4 344 11100100
Див. також Дельта (літера) D (латиниця)
Посилання
Д - Енциклопедія сучасної України
Література
Півторак Г. П. Д — шоста літера українського алфавіту // — С. 119.