Во́вчківці — село в Україні, у Снятинській міській громаді Коломийського району Івано-Франківської області. Герб села є промовистим.

Географія Село розташоване на лівому березі Пруту та його притоки Чорняви, за 11 км від центру громади, 8 км від залізничної станції Заболотів.

У Вовчківцях є середня школа, клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв'язку, 2 магазини, АЗС, Ресторан-готель.

Символіка Герб У золотому щиті лазуровий вписаний пташиний хрест, обтяжений золотою тамгою (якщо тамгу розглядати як літеру В то герб буде подвійнопромовистим). Поверх усього біжить вовк, чорний в золоті і срібний в лазурі, з лазуровими очима, червоним язиком і срібними іклами.Герб села на сайті Українська геральдика

Прапор У центрі квадратного жовтого полотнища прапора блакитна горизонтальна смуга, з'єднана в центрі полотнища з двома вузькими смугами, що виходять із кутів прапора від древка. У центрі блакитної лінії жовта тамга.

Історія Вовчківці вперше згадуються в історичних джерелах 27 травня 1437 року.1894 року тут народився поет і політичний діяч Д. І. Захарук (боєць інтернаціональної бригади в Іспанії). Жителі села урочисто відзначали 100-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка. З промовою виступав В. С. Стефаник.

У 1934-1939 рр. село було центром ґміни Волчковце.

У Вовчківцях було встановлено обеліск воїнам, що загинули під час боїв у 1944 р.

У 2018 р. відкрили дитячий садок.

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 714-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області», увійшло до складу Снятинської міської територіальної громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Снятинського району, село увійшло до складу новоутвореного Коломийського району.

Також згідно однієї з легенд походження села місцеві жителі є нащадками перевертнів. Базуються такі легенди на тому що колись там проживала вовча зграя. Населення Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська229599.61%російська80.35%інші/не вказали10.04%Усього2304100%

Церква

Церква Успіння Пресвятої Богородиці — дерев'яна, виставлена і благословенна в 1860 р., пам'ятник архітектури № 936, належить до ПЦУ. Настоятель — митрофорний протоієрей Іван Коржинський.

Церква Вознесіння Господнього належить релігійній громаді УГКЦ. Настоятель о. Ярослав Стеф'юк. Будується нова церква.

Уродженці

Білинкевич Богдан Олександрович (1893 — 1963) — український військовик, поручник австро-угорської армії, сотник Українських січових стрільців та Української галицької армії, командир куреня «Червона Калина» 1-ї бригади УСС, комбриг 1-ї бригади Червоних УСС Червоної УГА (1920).

Відомі люди

Священники о. Андрій Щуровський (*1804 р. - +1859 р.) Настоятель: 1828-1838 р.р. о. декан Михайло Коржинський (*1820 р. -+1892 р.) Настоятель: 1860-1882 р.р. І. Чорновол. 199 депутатів Галицького Сейму // Серія «Львівська сотня».- Львів: «Тріада плюс», 2010. 228 с., іл. с.141 о. Олександр Білинкевич (*1 вересня 1839 р. с. Барвінків - +25 квітня 1910 р.) Настоятель: 1894 р.р. о. Костянтин Павлусевич (+1907 р.) о. Василь Пік (*1877 р. - 1946 р. с. Будилів) Настоятель: 1906 - 1909 р.р. о. Дмитро Бахталовський (*1864- +3 травня 1919 р. с. Вовчківці) Настоятель: 1911 - 1919 р. о. Антоній Дмитраш — народився в с. Ямниця 16 серпня 1871 року, 15 березня 1896 року був рукоположений в сан священника єпископом Преосвященним Юліаном Пелешем. За все своє життя він пропрацював у багатьох селах, незмінно користуючись авторитетом серед своїх прихожан. З 1 квітня 1896 року був призначений сотрудником в Мишині, з 17 травня 1897 року - в Заболотові, а з 18 листопада - на тій же посаді, с. Межигорді Устенського деканату. Завідувателем парохії о. Дмитраш був спочатку в с.Рибні Косівського деканату (1898-1899), потім в с. Пилипках (9.04. 1900-15.03. 1901), у с. Тязеві - з жовтня 1902 року до 20 грудня цього року, в с. Олешкові з 21 грудня 1902 p., у с. Новоселиці з 30 січня 1904 року і до 11 березня 1904 року і, нарешті, у с. Залучу над Черемошем з 1 грудня 1904 року. 24 липня 1905 року офіційно стає парохом в Залучу. Священиком в цьому селі був до 4 квітня 1913 року, паралельно будучи ще завідувателем з 1 листопада 1911 року у с.Вашківцях. 5 квітня 1913 року введений на парохію в с.Будилів (Снятинський район). Зважаючи на його чималий досвід душпастирства і авторитет на Снятинщині, 4 квітня 1914 року іменований дійсним деканом Снятинським. Працював на цій посаді 10 років до 31 березня 1924 року. Якийсь час виконував обов’язки завідувача і в с.Русові (до 20 жовтня 1917 року). Після війни з 22 жовтня 1921 року був введений на парохію Вовчковець, а 1 березня 1928 року починає працю священника в с.Заріччі Надвірнянського деканату. 30 серпня 1928 року іменований першим містодеканом Надвірнянським. В Заріччі був парохом до своєї смерті - 29 квітня 1936 року. о. Олександр Мальчинський (*1896 — +1962) — був рукоположений 1928 р., з 1928 - 1929 рр. смт. Солотвин, Борогодчанський повіт, адміністратор парохії, з 1929 - 1932 р. с. Панівці Зелені, Тернопільський повіт, адміністратор парохії. Настоятель: (1932—1938) о. Володимир Купчинський (*1885 - +?) рукоположений 1913 р., Настоятель 1938-1945 р. о. Микола Андрушко (*1907 р. - + ?) Настоятель: 1945-1965 р., за його настоятельства згоріла в 1957 році Вознесенська церква в Горішньому куті. о. Йосип Мельниченко (* 10 жовтня 1913 р. с. Підпечари - + 17 липня 1989 р. м. Коломия) Настоятель: 1965-1984 р.р. о. Микола Харук (*1933 с. Тулова — + 11 лютого 2003 с. Вовчківці) Настоятель 1984-1985 р. о. Василь Палійчук (*1947 — с. Ганьківці) Настоятель 1985-1987 р.р. о. Іван Коржинський (*12 вересня 1952 — с. Ліски) Настоятель з 1987 р.

Проживали Григорій Запаренюк — господар (селянин), посол до Галицького сейму 1-го скликання.І. Чорновол. 199 депутатів Галицького Сейму… с.134 Равлюк Василь — педагог і організатор освітнього процесу, фольклорист і громадський діяч, народний вчитель. Стецик Василь — господар (селянин), воював за Україну.

Поховані

Степан Куфлюк (1890 — 1932) — хорунжий УСС

Примітки