Паліса́д, палісада, також частокіл — давня оборонна споруда у вигляді забитих у землю загострених колод Великий_тлумачний_словник_сучасної_української_мови (з дод. і допов.) / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. — К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. — 1728 с. ISBN 966-569-013-2 (стор.: 878) Доступ.
Класифікація Як невисока загорожа по краю групи густо посаджених декоративних дерев чи кущів, що як правило створювалася в парковому ансамблі, садах, використовувалась назва палісада — невеликий обгороджений садок перед будинком. (стор.: 267)
Як фортифікаційна споруда, у вигляді стіни з колод висотою декілька метрів, закопаних або забитих в землю, з'єднаних для міцності між собою горизонтальними брусами. Кінці колод переважно були загострені і часто встановлювалися в ровах наповнених водою, на передньому нахилі валу, а у місцях природного крутого підйому — на його внутрішньому боці і становили приховану перешкоду для нападників.. Дерев'яні городні (писемний термін, яким позначали зруби, засипані землею і каменем, на відміну від порожнистих клітей) нерідко виступали назовні. Це вертикально вбиті у землю колоди, суцільний паркан із жердин, щільний ряд забитих або закопаних вертикальних дерев'яних стовпів.Омельчук Б. А. Деревина та камінь в оборонному будівництві Старосамбірського підгір'я у XIII—XVI ст. // Науковий вісник НЛТУ України Збірник науково-технічних праць . — 2010. — Вип. 20.2. — 312 с.
Частоколи зводили римляни навколо своїх укріплених таборів-каструмів. Як неодмінна ознака військового табору частокіл був зображений на одному з давньоримських нагородних вінків — табірному вінку ().
На Запорізькій Січі у XVIII ст. частоколами обносились паланки, у Росії і Сибіру в XVI–XIX — остроги.
Етимологія Палісад «старовинна оборонна споруда у вигляді частоколу», палісада (значення те саме), палісадник — «невеликий обгороджений садок перед будинком»; — російське палисад «легкий суцільний паркан із жердин; оборонна споруда у вигляді частоколу; ряд забитих у землю паль для укріплення насипів, укосів», польське palisada «палісад», чеське словенська словацьке palisáda, болгарське палиса́да, македонське палиса́д, палиса́да, сербохорватське пал́исāд (значення ті самі); — запозичення з французької мови; французьке palissade виникло з провансальського palissada (значення те саме), утвореного від palissa «частокіл», що походить від латинського palūs «кілок», пов'язаного з pango «вбиваю, втикаю; закріплюю», спорідненим з грецьким πήγνυμι «втикаю, вбиваю; скріплюю», πήγμα «скріплення, зв'язок», πήγός «міцний, сильний, могутній», давньоіндійське pajráh «товстий, міцний, дужий». Українське палісад походить від , що своєю чергою є похідним з провансальського palissada, утвореного від palissa («частокіл»), що зводить до («кілок»).
Найвідоміші палісади Як складова частина оборонно-захисних споруд давнини, найвідоміші в історії такі палісади: «Германський рубіж» () — збудовані римлянами в I–III ст. вздовж Рейну і Дунаю прикордонні укріплення для захисту Римської імперії від германських племен. «Саксонський берег» () — збудовані римлянами в IV ст. для захисту від кельтів дві низки кордонних укріплень вздовж обох берегів Ла-Маншу. На території сучасної України — Змієві вали (II ст. до н. е. — VII ст. н. е.) — 2000-кілометрова мережа земляних валів з палісадами.
Див. також Паркан Палісадник — невеличкий садок, присадок біля будинку Пліт
Примітки
Посилання
Український тлумачний словник , стор. 494
Література