Моти́ка (, очевидно, від *motati), са́па́ — сільськогосподарський інструмент у вигляді широкого металевого полотна, прикріпленого під кутом до держака. Відома з глибокої давнини як ручне знаряддя для обробки ґрунту під посів. Уживається досі для підгортання картоплі, полоття бур'янів тощо.
Мотикою також іноді зовуть кирку, кайло.
Історія Предком мотики, як і лопати, була примітивна палиця-копачка. Первісна мотика являла собою звичайну палицю-кочеру з сучком-відростком, який і використовувався для розпушування ґрунту. Надалі з'явилися мотики з бронзовими та залізними наконечниками. Мотика характеризує примітивне рільництво та до винаходу сохи була ледь не єдиним засобом оброблення землі.
Різновиди
Са́па́, сапка (через від нар.-лат. *tzappa), також діал. ґраса, шкрабачка — легка мотика, щоб прополювати і огортати городину. Згідно зі Словарем української мови Б. Д. Грінченка, українська сапа складалася з таких елементів: держака (держівна чи фоста), залізної втулки (вуха) і залізної робочої частини (жмені). Мотика, клевак, чукан — міцна мотика, схожа з масивною киркою. Призначається для розбивання грудок глини тощо. Може бути двох типів: мотика-клин або мотика-кайло () — поєднує пласке лезо з клином, та мотика-різак () — має два пласкі леза, розташовані перпендикулярно одне одному. Кайло — щоб видобувати кам'яне вугілля чи руду Оскард, дзьобань — кирка для карбування жорен. Кетмень — мотика, яка була поширена у Середній Азії. Уживалася як у рільництві, так і при копанні каналів. Рогачка — двозуба мотика Граца — маленька мотика-кішка для прополювання рослин.
У культурі Бойова мотика () — загадкова зброя гномів, яка побіжно згадується у «Гобіті» Д. Толкіна:
Подробиці будови мотики не описуються, невідоме і її застосування у бою. Оскільки гноми були не рільниками, а шахтарями, то очевидно йдеться про зброю, схожу з дворучним келепом — бойовим варіантом кайла.
У геральдиці
Галерея
Див. також Лопата
Примітки
Посилання Кирка // Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов)