Соха́ — примітивне землеробське знаряддя для орання землі. Соха мала роздвоєну робочу частину (розсоху), яка була з'єднана у верхній частині з двома оглоблями, в які запрягали коня. Головна відмінність сохи від плуга полягає в тому, що соха не перевертала шар ґрунту, а лише відгортала його на бік. Соха, як знаряддя праці однієї родини, слугувала також і одиницею оподаткування в Русі. Соха вважається нащадком примітивнішого знаряддя обробки землі — мотики.
Етимологія
Слово «соха» первісно означало «палиця з розвилкою» (), пор. «сошка» — «підставка». Назва відбиває примітивну конструкцію первісного плуга — палиця з відростком. Споріднене з («гілка», «сук», «развилина») та šakótas («розгалужений»), («розгалуження дерева») та sakas («хомут», «ярмо»), («гілка», «сук»), («гілка», «сук», «ріг»), вірменським c̣аχ («гілка»), («плуг»). Звідси походить і слово «сохатий» («з розгалуженими рогами», «лось»), а також «посох» і «сохар».
Будова Соха складалася з розсохи — вертикальної основи у вигляді масивної вилки, на кінці якої надівали залізні лемеші (сошники), голобель, що з'єднували розсоху з хомутом коня, і привоїв — зв'язок, що з'єднували нижню частину розсохи з голоблями. Вся конструкція мала вигляд трикутникаРусская соха .
Рало
Рало, орало — примітивне знаряддя для оранки. В Україні XIX століття — знаряддя для розбивання грудок зораної землі.
Історія У давньоруських пам'ятках згадується з другої половини XIII століття, але використовувалася і раніше, про що свідчать знахідки лемешів VII—VIII ст. Соха залишалася головним орним знаряддям російських селян аж до 1930-х. Ще в 1928 в СРСР було 4,6 млн сіхБСЭ, 2-е издание..
Хоча в межах сучасної України у 1880—1990-х роках соха поступово була витіснена фабричним плугом і застосовувалася лише як обгортач картоплі.
Соха з одним лемешем називалася «косулею». Отримала поширення первісно у Владимирському Опіллі.
Див. також Косуля Плуг
Примітки
Джерела
Великий тлумачний словник сучасної української мови (з. Дод., допов. на CD) / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. — К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2009. — 1736 с.: іл. — ISBN 966-569-013-2
Посилання