Вулькано (, ) — маленький вулканічний острів у Тірренському морі, Італія. Розташований за 25 км на північ від Сицилії, це найпівденніший з Ліпарських островів. Острів має площу 21 км², висота острова 499 м. Острів є вулканічний масив з декількома кратерами, один з яких — діючий (один з чотирьох діючих вулканів Італії). Останнє виверження на Вулькано відбулося в 1888—1890 роках. На острові є фумароли. Чисельність населення, згідно з даними останнього перепису (2021), становила 948 осібISTAT — Risultati del Censimento permanente della popolazione e delle abitazioni.

Острів Вулкано — це прабатьківщина самого терміна «вулкан». Саме тут, за уявленнями давніх римлян, розташовувалася кузня бога Вулкана.

Природа

Вулканічна активність у регіоні та поява острова обумовлені рухом Африканської плити на північ та її колізією з Євразійською плитою. Геологічно острів утворений кількома злитими вулканічними центрами.

Рельєф острова складний. Південна частина острова найпіднесеніша. На ній розташовані старі конуси стратовулканів — гори Монте-Арія (499 м, найвища точка острова), Монте-Сарак (481 м) і Монте-Лючія (188 м).

У центральній частині острова підноситься вулканічний конус Фосса (391 м), на вершині якого розташований великий кратер. За останні 6000 років через великий кратер Фосса було мінімум 7 великих вивержень, останнє відбулось у 1888—1890 роках і закарбувало в науці поняття «вулканічного типу виверження» (з потужними вибухами та викидами темних хмар попелу).

Нині Вулкано перебуває у стані активної фумарольної діяльності. З тріщин у кратері й на узбережжі вириваються гарячі сірчані гази (температурою до кількох сотень градусів), утворюючи яскраво-жовті кристали сірки. На рівні моря у зоні Порто-di-Поненте розташовані знамениті природні басейни з лікувальними вулканічними грязями та підводні гарячі джерела.

Рослинність острова підлаштована під кислотні вулканічні ґрунти. На схилах долини Лентія розкинулися щільні зарості чистів рожевого та білого, а також дроку та дикого мирту.

Фауна Вулкано включає унікальних ендемічних безхребетних, які навчилися виживати поблизу сірчаних фумарол. На острові гніздяться хижі птахи (зокрема боривітер звичайний), а прибережні морські печери слугують притулком для рідкісних видів середземноморських риб.

Історія У грецькій міфології острів був домом бога вітрів Еола. Римляни вірили, що острів є кузнею бога Вулкана. З часів Стародавнього Риму острів був джерелом будівельних матеріалів - каменю та деревини, на острові були видобуток сірки та галунів. Аж до кінця XIX століття видобуток сірки було основним промислом жителів острова.

По об'єднанні Італії в 1860 році британець Джеймс Стівенс купив північну частину острова і побудував віллу. Він закрив розробки сірки і галунів і на родючих вулканічних ґрунтах острова розбив виноградники. Виноград острова використовувався для виготовлення вина Мальвазія.

ХХІ сторіччя На початок ХХІ сторіччя на острові живе 470 чоловік (2008). Жителі зайняті в основному обслуговуванням туристів. Острів розташований всього в декількох хвилинах ходу на судні на підводних крилах від сусіднього острова Ліпарі, на якому розташовано декілька готелів та кав'ярень. Вулькано приваблює туристів своїми пляжами, гарячими джерелами і сірчаними грязьовими ваннами.

Примітки

Атлас світу / Гол. ред. І. С. Руденко; зав. ред. В. В. Радченко; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 966-631-546-7 Вальтер Г. Растительность Земного шара. Эколого-физиологическая характеристика / Пер. с нем. под ред. П. Б. Виппер. — Т. 1. Тропические и субтропические зоны. — М. : Прогресс, 1968. — 551  с. Воронов А. Г., Дроздов Н. Н., Мяло Е. Г. Биогеография мира : Учебник. — М. : Высшая школа, 1985. — 272 с. Географічний атлас світу / гол. ред. І. Л. Дрогушевська; відп. ред. В. В. Радченко; худож.-оформ. М. Гутман. — К. : ДНВП «Картографія», 2018. — 184 с. — ISBN 978-966-946-053-0 Географія Європи: Підручник / За ред. І. П. Савчука. — К. : Освіта, 2021. — 512 с. — ISBN 978-617-656-123-0 Кукурудза С. І. Біогеографія : Підручник. — Львів : Вид-во ЛГУ ім. Івана Франка, 2006. — 504 с. — ISBN 966-613-502-7 Литвин В. М., Лымарев В. И. Природа мира. Острова. — М. : Мысль, 2003. — 287 с. — ISBN 5-244-00977-X Решетило О. Зоогеографія: Навч. посібник. — Львів. : ЛНУ ім. І. Франка, 2013. — 232. с. — ISBN 978-966-613-977-4 Фізична географія материків та океанів : Підручник у 2-х т. / За ред. П. Г. Шищенка. — К. : ВЦ «Академія», 2010. — Т. 2. Європа. — 280 с. — ISBN 978-966-580-325-7

Посилання

Білоус Л. Ф. Біогеографія: Навч. посібник. К., 2021

Global Volcanism Program — Vulcano (Smithsonian Institution) Istituto Nazionale di Geofisica e Vulcanologia (INGV) — Vulcano UNESCO World Heritage Centre — Aeolian Islands