Тірре́нське мо́ре (; ; ) — частина Середземного моря між островами Корсика і Сардинія, Сицилія та материковою Італією; площа, за різними джерелами від  км²Harriet D. Allen: Mediterranean ecogeography Pearson Education, 2001, ISBN 0-582-40452-5 S. 66 до  км² і навіть до  км², а максимальна глибина від 3785 м до 3830 м.

Назва походить від грецького імені народу етрусків — тіррени, які мешкали на його північному узбережжі.

У море впадають річки Тибр та Гарільяно.

Геологія Є тектонічною улоговиною, в центральній частині сягає глибини до 3719 м. В районі моря проходить сейсмічний розлом між Європою і Африкою, звідси — пасмо підводних гірських вершин і діючі вулкани (Везувій, Стромболі, Вулькано тощо)

Басейни має поділ на два суббасейни або рівнини, рівнина Вавілова та рівнина Марсілі, що розділяються підводним хребтом — міст Ісселя (на честь )

Межі моря

Міжнародна гідрографічна організація так визначає межі Тірренського моря: : У Мессінській протоці: лінія, що з'єднує північний край мису Пачі () зі східним краєм острова Сицилії, мис Пелоро (). На південному заході: лінія прямує від західного краю мису Лілібео (), о. Сицилія до південного краю мису Теулада (), о. Сардинія. У протоці Боніфачьо: лінія прямує від західного краю мису Теста (), о. Сардинія до південно-західного краю мису Фено (), о. Корсика. На півночі: лінія, що з'єднує мис Корсика () на о Корсика, до острова Тінетто (), а звідти через острови Тіно і Пальмарія до мису Сан-П'єтро () на узбережжі Італії.

Протоки Море має сполучення з іншими частинами Середземного моря протоками: Назва Розташування Ширина З'єднує з Корсиканська між Тосканою і Корсикою близько 80 km Лігурійське море Боніфачо між Корсикою і Сардинією 11 km Середземне море (власна акваторія) Без назви між Сардинією і Сицилією близько 290 км Середземне море (власна акваторія) Мессінська між Сицилією і Калабрією, Італія близько 3 km Іонічне море

Острови На півночі моря біля узбережжя Тоскани знаходиться Тосканський архіпелаг (острови Ельба, Піаноза, Монтекрісто, Горгона, Капрая, Джиліо і Джианутрі).

Біля узбережжя Лаціо знаходяться Понціанські, а саме Понца, Гаві, Пальмарола, Занноні, Вентотене і Санто-Стефано. Ці острови вулканічного походження, їм близько одного-двох мільйонів років. Далі на південь від узбережжя Кампанії лежать Флегрейські острови (Іскія, Віваро, Прочида, Нізіда і Капрі). За винятком Капрі, всі інші острови утворилися в результаті вивержень вулканів.

Ліпарські острови вулканічного походження. Еолійські острови розташовані на північ від Сицилії. Їм менше мільйона років. Нижче поверхні моря вони витягнуті серією підводних гір. Острови дуже різні за віком, формою і активностю. Кілька вулканів здаються згаслими, ймовірно, Ліпарі все ще активний, Вулькано вивергається нерегулярно, а Стромболі, так званий середземноморський маяк, «працює» майже безперервно протягом не менше 200 років, та за оцінками цей період може становити до 2500 років.

Порти Неаполь, Салерно, Джоя-Тауро, Палермо (острів Сицилія), Кальярі (острів Сардинія), Бастія (острів Корсика).

Клімат Акваторія моря лежить в середземноморській області північного субтропічного кліматичного поясу. Влітку переважають тропічні повітряні маси, взимку — помірні. Значні сезонні амплітуди температури повітря і розподілу атмосферних опадів. Влітку жарко, ясна і тиха погода; взимку відносно тепло, похмура вітряна погода і дощить. У цілому кількість опадів зменшується з півночі на південь, а середня температура повітря і води підвищується. Температура самого верхнього шару води в Тірренському морі становить близько 13 градусів за Цельсієм взимку і підвищується до 23-24 градусів за Цельсієм влітку.G. Cognetti et al: Abstract von diess: The Adriatic Sea and the Tyrrhenian Sea, in: C.R.C. Sheppard (Hrsg.): Seas at the millennium: an environmental evaluation: 1. Regional chapters: Europe, The Americas and West Africa S. 267—284, 2000

Глибоке і широке Тірренське море помірно впливає на клімат, роблячи літо трохи прохолоднішим, а зиму трохи теплішою, ніж в інших частинах Середземномор'я. Узбережжя материкової частини Італії порівняно дощові, оскільки тут вологі повітряні маси Тірренського моря зупиняються Апеннінами. Сардинія і Сицилія, з іншого боку, є одними з найбільш сухих регіонів Італії. Сицилія також є найспекотнішим регіоном, середні зимові температури на Сицилії і Калабрії не опускаються нижче 10 градусів за Цельсієм.

Біорізноманіття

Акваторія моря належить до західносередземноморського морського екорегіону бореальної північноатлантичної зоогеографічної провінції. Зоогеографічно донна фауна континентального шельфу й острівних мілин до глибини 200 м належить до Середземноморської провінції, перехідної району між бореальною та субтропічною зонами.

Тірренське море, обмежене Апеннінським півостровом та островами Корсика, Сардинія і Сицилія, характеризується складним підводним рельєфом із численними вулканічними островами, підводними горами (гайотами) та глибокими улоговинами. Це формує високе біотопічне різноманіття — від насичених світлом скелястих літоралей до специфічних гідротермальних екосистем.

У прибережних зонах широко поширені підводні луки посідонії океанічної (Posidonia oceanica), а на крутих підводних скелях розвиваються багаті коралогенні біоценози. Саме в Тірренському морі розташовані важливі популяції цінних червоних коралів (Corallium rubrum), які з давніх часів використовувалися для виготовлення ювелірних виробів.

Іхтіофауна Тірренського моря є класично середземноморською. Тут широко представлені морські окуні, доради, султанки, а також різноманітні види хрящових риб. Підводні гори слугують оазами біорізноманіття у відкритому морі, залучаючи великі зграї пелагічних риб (тунець блакитний, тунець смугастий) та океанічних акул.

Північна частина Тірренського моря входить до складу Міжнародного заповідника китоподібних Пелагос (Pelagos Sanctuary). Завдяки високій первинній продуктивності водних екосистем тут концентрується колосальна кількість китоподібних. Серед них — другий за величиною ссавець на планеті фінвал (Balaenoptera physalus), кашалоти, дельфін сірий, афаліни та продельфін смугастий. Скелясті узбережжя Сардинії та невеликих вулканічних островів надають притулок морським птахам, зокрема буревісникам.

Див. також Тірренська трансгресія Марсилі — потенційно активний підводний вулкан, розташований в Тирренському морі.

Примітки

Література

Атлас світу / Гол. ред. І. С. Руденко; зав. ред. В. В. Радченко; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 966-631-546-7 Второв П. П., Дроздов Н. Н. Биогеография : Учебник. — М. : ВЛАДОССПРЕСС, 2001. — 304 с. — ISBN 5-305-00024-6 Географічний атлас світу / гол. ред. І. Л. Дрогушевська; відп. ред. В. В. Радченко; худож.-оформ. М. Гутман. — К. : ДНВП «Картографія», 2018. — 184 с. — ISBN 978-966-946-053-0 Географический энциклопедический словарь. Москва. «Советская энциклопедия». 1989. стор. 560 Залогин Б. С., Косарев А. Н. Природа мира. Моря. — М. : Мысль, 1999. — 400 с. — ISBN 5-244-00624-X Костів Л. Я. Регіональна фізична географія. Євразія : Навч. посібник. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2022. — 336 с. — ISBN 978-617-10-0374-3 Кукурудза С. І. Біогеографія : Підручник. — Львів : Вид-во ЛГУ ім. Івана Франка, 2006. — 504 с. — ISBN 966-613-502-7 Литвин В. М., Лымарев В. И. Природа мира. Острова. — М. : Мысль, 2003. — 287 с. — ISBN 5-244-00977-X Океанографическая энциклопедия / Под ред. Р. М. Деменицкой, Г. И. Баранова, В. В. Панова и др. — Л. : Гидрометеоиздат, 1974. — 632 с. Решетило О. Зоогеографія: Навч. посібник. — Львів. : ЛНУ ім. І. Франка, 2013. — 232. с. — ISBN 978-966-613-977-4 Фізична географія материків та океанів : Підручник у 2-х т. / Ред. П. Г. Шищенко. — К. : Київський університет, 2020. — Т. 2. Африка, Америка, Австралія, Антарктида, Океани. — 470 с. — ISBN 978-966-439-989-8 </div>

Посилання

Білоус Л. Ф. Біогеографія: Навч. посібник. К., 2021

Tyrrhenian Sea (SEA, MEDITERRANEAN SEA) // «Encyclopaedia Britannica» Pelagos Sanctuary Official Website ScienceDirect — Marine Pollution Bulletin WWF — Mediterranean Priority Ecoregions </div>