Джордж де Мореншильд (, ; , — , ) був американським нафтовим геологом, антикомуністом, політичним біженцем, професором, та часом агентом ЦРУ. Де Мореншильд, який переїхав до Далласа в жовтні 1961 року, найбільш відомий своїм знайомством з Лі Гарві Освальдом влітку 1962 року.
Свідчення де Мореншильда перед 29 листопада 1963 президентом США Ліндоном Джонсоном була скликана спеціальна Комісія Президента з розслідування вбивства президента Кеннеді () на чолі з головою Верховного суду США Ерлом Ворреном. Але більше розповсюдження отримала неофіційна назва — ., яка розслідувала вбивство, було одним із найдовших серед всіх свідків.
З тих пір, як він свідчив та скоїв самогубство, де Мореншильд став популярною постаттю в численних теоріях змови, що оточують вбивство Кеннеді. Наприклад, ті, хто вірить, що співтовариство розвідки Сполучених Штатів було причетне до вбивства, звинувачують де Мореншильда в тому, що він був куратором ЦРУ Освальда. З іншого боку, колишній генерал-лейтенант Секурітате Іон Міхай Пачепа, високопоставлений дезертир з комуністичної Румунії, заявив перед своєю смертю, що Джордж де Мореншильд, незважаючи на його претензії на походження з російської шляхти та статус біженця від Червоного терору, насправді був таємним агентом ПГУ КДБ, який зосереджувався на збиранні військової інформації та діяв як куратор Освальда радянської розвідки.
Раннє життя
Де Мореншильд народився як Єжи фон Мореншильд () в Мозирі, Російська імперія, тепер Білорусь, 4 квітня за старим стилем російського юліанського календаря. У нього був старший брат, Дмитро. Його аристократичний батько, Сергій Олександрович Мореншильд, був балтійсько-німецького, шведського та російського походження. Мати де Мореншильда, Олександра, була аристократкою польського, російського та угорського походження.
Сергій фон Мореншильд був описаний своїм сином як предводитель дворянства Мінської губернії з 1913 по 1917 рік і мав цивільний ранг дійсного статського радника, що відповідає генерал-майору. Але довідники Мінська з 1913—1917 років розкривають, що це було незначним перебільшенням. Довідники вказують, що Сергій фон Мореншильд мав ранг менший ніж предводитель дворянства Мінського повіту. Крім того, а ні Сергій фон Мореншильд, а ні його діти ніколи не мали дворянського титулу барона або графа в Імператорській Росії або в інших країнах.
У 1920 році, під час Червоного Терору і Громадянської війни в Росії, Сергій фон Мореншильд був арештований Більшовицькою таємною поліцією, або ВНК, за звинуваченням у протиреволюційній агітації. Йому було вироковано депортацію в Великий Устюг, місті на півночі Росії. Джордж де Мореншильд пізніше свідчив перед Комісією Воррена, що, дочекавшись транспорту до Великого Устюгу, його батько захворів. Двоє білоруських єврейських лікарів, які лікували його в тюрмі, порадили йому перестати їсти, щоб здали більше хворобливого. Лікарі потім повідомили радянський уряд, що Сергій надто хворий, щоб вижити в дорозі до Великого Устюгу, і йому слід дозволити одужати вдома. Чекісти погодились, за умовою того, що Сергій фон Мореншильд буде відмічатися щотижня до того часу, поки не відновиться настільки, щоб його відправити до Великого Устюгу. Замість цього, Сергій, його дружина та молодший син тоді втекли до Другої Польської Республіки на візку з сіном. Старший син, Дмитро фон Мореншильд, перебував під вартою ЧК і чекав на виконання смертного вироку, але пізніше був висланий назад до Польщі в рамках обміну полоненими. Під час своєї подорожі, де Мореншильд, його батько та мати Олександра заразилися тифом. Александра померла від хвороби незабаром після того, як сім'я перетнула кордон в Польщі.
Після смерті дружини Сергій фон Мореншильд зі своїми синами приїхав до Вільно, де їхня родина все ще володіла шестиакровим маєтком. Джордж де Мореншильд закінчив Вільнюську гімназію у 1929 році, а потім закінчив Кавалерійську академію Польської армії в 1931 році. Пізніше він отримав ступінь магістра в Інституті вищих комерційних досліджень. Захистивши дисертацію про економічний вплив Сполучених Штатів на Латинську Америку, він отримав ступінь доктора наук з міжнародної торгівлі в Університеті Льєжа в Бельгії в 1938 році.
Єжи фон Мореншильд емігрував до Сполучених Штатів у травні 1938 року, після чого змінив своє ім'я, шляхетний предикат у своєму імені з німецького «фон» () на французьке «де» (). За словами де Мореншильда, він збирав інформацію про людей, залучених до пронацистських діяльностей, таких як ті, що торгували правами на нафтові родовища в США в інтересах нацистської Німеччини до того, як США вступили в Другу світову війну. Де Мореншильд свідчив, що ще однією метою його збір даних була промислова шпигунів і ціль була допомогти французьким нафтовим компаніям перевершити компанії з нацистської Німеччини.
У літній період 1938 року де Мореншильд разом зі своїм старшим братом Дмитром фон Мореншильдом перебував на Лонг-Айленді в Нью-Йорку. Так само як Джордж, Дмитро фон Мореншильд був відданим антикомуністом, а також агентом проти нацистів під час Другої світової війни для Генерала Вільяма Дж. Донована із УСС і, в холодній війні, одним із засновників Радіо Вільна Європа та Радіо Свобода.
Побувавши у Нью-Йорку, де Мореншильд познайомився з , до якої належала майбутня перша леді Сполучених Штатів Жаклін Бувьє. Жаклін з дитинства називала де Мореншильда «дядьком Джорджем» і часто сиділа на його колінах. Він став близьким другом тітки Джеклін, .
З 1939 по 1941 рік Джордж де Мореншильд намагався займатися страхуванням, але не здав іспит на брокера. У 1941 році він пов'язав своє ім'я з компанією «Film Facts» в Нью-Йорку, котра належала його двоюрідному братові Беренду Майделлю, також відомому як Барон Майделль (або Граф Майделль), якому приписували пронімецькі симпатії. Згідно з меморандумом 1978 року колишнього директора ЦРУ Річарда Гелмса, де Мореншильд «звинувачували у тому, що він був шпигуном нацистів». Однак Джордж де Мореншильд заперечував свої симпатії до нацистів і, натомість, стверджував, що допомагав збирати гроші в Америці на підтримку польського опору, створивши документальний фільм про борців з опором в окупованій Польщі.
У 1942 році де Мореншильд одружився з американською підлітком по імені Дороті Пірсон. Вони мали дочку Александру (відому як Алексіс), але розлучилися на початку 1944 року. У 1945 році де Мореншильд отримав ступінь магістра в геології нафти в Університеті Техасу.
Даллас, Освальд і Гаїті Після закінчення Другої світової війни, де Мореншильд переїхав до Венесуели, де працював у компанії Pantepec Oil, що належала . У 1947 році він одружився з Філіс Вашингтон, дочкою кар'єрного дипломата з державного департаменту. Вони розлучилися у 1949 році. Того ж року де Мореншильд отримав громадянство США. У 1950 році він заснував інвестиційну фірму в галузі нафти разом із своїм пасинком Едвардом Гукером, з офісами в Нью-Йорку, Денвері і Абіліні. У 1951 році де Мореншильд одружився втретє, з лікаркою Вінн «Діді» Шарплз. Наступного року пара переїхала до Далласа, штат Техас, в якому де Мореншильд працював як нафтовий геолог у олігарха . У де Мореншильда та Шарплз було двоє дітей, син і дочка, обидва з якими народилися з кістозним фіброзом (син пари помер від цієї хвороби в 1960 році, так само як і їхня дочка у 1973 році). Де Мореншильд та Шарплз розлучилися у 1957 році.
Джордж де Мореншильд став членом нафтового клубу Далласа, був членом і працював в одному з місцевих коледжів. Один із його давніх друзів, інженер з офшорних нафтовидобутку Джордж Кітчел, розповів Федеральному бюро розслідувань, що Джордж де Мореншильд був хорошим другом нафтових баронів Клінта Мурчісона, , і .
В Далласі Джордж де Мореншильд приєднався до місцевого відділення антирадянської Організації , членами якої були , Еверетт Гольєр, і , і яка допомагала збирати гроші та іншим чином підтримувати приховані діяльності як «Радіо Вільна Європа», так і .
У 1957 році де Мореншильд поїхав в комуністичну Югославію для проведення геологічних досліджень в рамках програми , спонсорованого Державним департаментом США. Під час перебування в Югославії, де Мореншильд був звинувачений таємною поліцією, або СДБ, в таємному створенні малюнків таємних військових укріплень. Після повернення до Сполучених Штатів, де Мореншильда допитували ЦРУ, як у Вашингтоні, так і в Далласі.
Після розлучення у 1957 році, де Мореншильд одружився вчетверте з колишньою танцівницею, моделлю та американкою російського походження, Жанною ЛеГон, в червні 1959 року. ЛеГон (за народженням Євгенія Фоменко) була дочкою директора Китайської східної залізниці, який був пізніше вбитий комуністами. З кінця 1960 року і протягом 1961 року він і його дружина подорожували Центральною Америкою та Карибами. Його «піша подорож» через Центральну Америку була спрямована на одужання після того, як у 1960 році його єдиного сина забрав кістковий фіброз. Проте де Мореншильд також представив державному департаменту США письмовий звіт про свою подорож, і фотографія, зроблена під час подорожі, показує його зустріч з американським послом в Коста-Ріці.
Лі Гарві Освальд та його дружина Марина Освальд, яка народилася в СРСР (УССР), познайомилися з де Мореншильдом влітку 1962 року в Форт-Верті, штат Техас. Де Мореншильд засвідчив перед комісією Воррена у 1964 році, що познайомився з Освальдами через видатного члена російсько-американської спільноти Форт-Верта, бухгалтера з нафти Джорджа Боухе. Коли де Мореншильд запитав, чи безпечно допомагати Освальду, Боухе сказав, що він перевірив це з ФБР. Де Мореншильд також вважав, що він обговорив Освальда з Максом Кларком, якого він вважав співробітником ФБР, і з Дж. Уолтоном Муром, якого де Мореншильд описував як «чоловік з уряду — або ФБР, або Центральної розвідки», і який декілька разів дебрифінгував де Мореншильда після його подорожей за кордон, починаючи з 1957 року. (Згідно з розсекреченим документом ЦРУ, який був отриманий , де Мореншильд насправді був правий, а Дж. Волтон Мур був агентом відділу внутрішніх контактів ЦРУ в Далласі). Де Мореншильд стверджував, що незабаром після зустрічі з Освальдом він запитав Мура і адвоката Форт-Верту Макса Кларка про Освальда, щоб переконатися, що допомогти Освальду є «безпечно». Де Мореншильд засвідчив, що одна з осіб, з якими він обговорив Освальда, сказала йому, що Освальд «здається впорядкованим» і «він безпечний божевільний». Однак він уже не був впевнений, хто саме йому це сказав. (Під час допиту у 1978 році перед Комітетом виборців для розслідування замахів на президента, Дж. Волтон Мур зазначив, що він «періодично спілкувався з де Мореншильдом», але не пам'ятав жодної розмови з ним щодо Освальда. В цей період десятки тисяч американських громадян регулярно піддавалися опитуванню ЦРУ після поїздок до комуністичних країн, таких як Югославія, як і де Мореншильд.) Після повернення додому з вихідного відпустки до Хьюстона, де Мореншильд зрозумів, що хтось зламався в його будинок і скопіював його особисті документи та інші документи. Тоді він також мав рукопис, який Освальд дав йому на прочитання, і зрозумів, що і цей документ також міг бути скопійований при обшуку. Його основним сумнівом було те, що ЦРУ стояло за цим вторгненням. За словами де Мореншильда, Мур категорично заперечив, коли йому сказали, що ЦРУ було якось причетне до цього.
У жовтні 1962 року Освальд повідомив де Мореншильду, що втратив роботу у недалекому Форт-Уерті. У відповідь де Мореншильд порадив Освальду, що в нього кращі шанси знайти роботу будуть у Далласі. Освальд незабаром був прийнятий на роботу в фотографічну фірму Jaggars-Chiles-Stovall у Далласі. Дружина та дочка де Мореншильда пізніше заявляли, що саме він допоміг Освальдові отримати роботу у Jaggars-Chiles-Stovall.