Алжир — аграрна країна з розвинутою гірничодобувною промисловістю. Одна з найбільших і найрозвинутіших країн Африки. Основні галузі економіки: нафтова та газова, легка промисловість, гірнича, електроенергетична, нафтохімічна, харчова. Основний транспорт — залізничний, автомобільний, морський, повітряний. Головні морські порти: Беджаія, Арзев, Алжир, Аннаба, Оран, Скікда. Найважливіші аеропорти розташовуються в Дар-ель-Бейді, Орані, Константіні й Аннабі. В країні діє 66 летовищ.
Загальні показники Валовий внутрішній продукт (ВВП) Алжиру, станом на 2015 рік, за паритетом купівельної спроможності становив 578,7 млрд доларів США (34-те місце в світі); за офіційним обмінним курсом — 172,3 млрд доларів США; у розрахунку на одну душу населення — 14,5 тис. доларів США (112-те місце в світі). Ріст ВВП 2015 року становив 3,7 % (72-ге місце в світі). 1996 року ВВП країни дорівнював 115,9 млрд, 2001 року — 45,5 млрд доларів США; на душу населення 1996 року 4 тис., 2001 року — 1521 доларів США, темп зростання ВВП 2001 року становив 5,1 %.
Розподіл ВВП за секторами економіки 2015 року: промисловість — 46 %, агровиробництво — 10,3 %, сфера послуг — 43,7 %. Розподіл ВВП за кінцевими споживачами (станом на 2015 рік): споживання домашніх господарств — 39,1 %, державне споживання — 21,3 %, інвестиції в основний капітал — 39,6 %, інвестиції в товарно-матеріальні запаси — 7,6 %, експорт товарів і послуг — 27,4 %, імпорт товарів і послуг — -35 %.
Валове національне заощадження 2013 року становило 45,1 %; 2015 року — 34,6 % від ВВП (10-те місце в світі).
Розподіл сімейного доходу (коефіцієнт Джині) 35,3 (92-ге місце в світі). За межею бідності, станом на 2006 рік, знаходилось 23 % населення країни.
Історія Колонізація в Алжирі тривала довше, ніж в більшості інших північноафриканських країн, що зумовило багатоукладність виробничо-галузевої структури господарства. На захоплених у алжирських селян кращих землях склався сектор високотоварного капіталістичного виробництва, орієнтованого на зовнішній ринок. Деякий розвиток отримали галузі легкої промисловості (текстильна, шкіряно-взуттєва, хімічна, харчова), продукція яких реалізовувалася на алжирському і частково на зовнішньому ринках. Загалом Алжир серед країн Магрибу мав найбільш розвинену економіку, хоча й повністю налаштовану на потреби метрополії. З метою обслуговування колоніального господарства була створена відносно розвинена інфраструктура. Поряд з капіталістичними сферами існувала велика традиційна сфера виробництва, головним чином у вигляді відсталого напівнатурального сільського господарства і підприємств напівкустарного типу. У структурі товарної продукції переважали предмети споживання, проте їх виробництво не покривало попиту і доповнювалось широким імпортом (верстати, машини, устаткування, сировина).
Після проголошення незалежності економічний розвиток націлений на створення багатогалузевого господарства, забезпечення повної зайнятості, досягнення економічної незалежності шляхом прискореної індустріалізації. Поетапно уряд країни націоналізував сільськогосподарські землі, що перебували у власності іноземців, банківський сектор, підприємства гірничої і нафтової промисловості, підприємства важкої і обробної промисловості (останні 1978 року). Націоналізація іноземної власності 1960-х роках стала основою для формування державного сектора економіки. У 1970-х роках почала будувати підприємства за власний кошт, головним чином в промисловості. Громадський сектор (державний і його різновид у сільському господарстві — самоврядний, кооперативний) 1978 року виробляв понад 70 % продукції всіх галузей матеріального виробництва, в тому числі майже 90 % в промисловості і половину в сільському господарстві. Держава тримає під контролем і законодавчо регулює діяльність приватного сектора.
З 1967 року в Алжирі введене державне планування розвитку народного господарства: перший трирічний (1967—1969 роки), наступні чотирирічні (1970—1973 і 1974—1977), пізніше п'ятирічні плани. 1989 року уряд приступив до реалізації великої програми, що була спрямована на досягнення економічної стабілізації і впровадження в економіку ринкових механізмів.
Фінанси
Фіскальний рік в Алжирі збігається з календарним роком і починається 1 січня. Рівень інфляції в країні 2014 року становив 2,9 %, 2015 року — 4,8 % (171-ше місце в світі). Резерви іноземної валюти і дорогоцінних металів 2014 року становили еквівалент 179,9 млрд доларів США, 2015 року — 155,7 млрд доларів США (15-те місце в світі). Загальний державний борг 2014 року становив 4,8 млрд доларів США (132-ге місце в світі). Прямі закордонні інвестиції в Алжир 2014 року становили 30 млрд доларів США, 2015 року — 29 млрд (70-те місце в світі); 2001 року — 262,9 млн доларів США. Інвестиції Алжиру в закордонні економіки 2015 року становили загальний обсяг 2,7 млрд доларів США (78-ме місце в світі).
Столиця слугує головним торговельно-розподільчим і фінансовим центром, де розміщені центральні оптові контори, банки, торгові підприємства та інші установи, які розповсюджують свою діяльність як усередині країни, так і за кордоном. Незалежність Алжиру дозволила уряду націоналізувати банки й страхові підприємства, що належали іноземному капіталу (французькому).
Валюта
Національною валютою Алжиру слугує алжирський динар (DZD). За 1 долар США (USD) 2011 року давали 72,94 алжирських динари; 2015 року — 100,60 алжирських динарів. Загальна маса готівки національної валюти у обігу 2014 року була еквівалентна 109 млрд доларів США, 2015 року — 89,89 млрд (38-ме місце в світі). Запас грошової маси 2014 року становив 164,5 млрд доларів США (47-ме місце в світі).
Банки Облікова ставка рефінансування Центрального банку Алжиру 2010 року становила 4 % річних (97-ме місце в світі). Основна ставка кредитування комерційними банками 2015 року становила 8 % річних (110-те місце в світі). Загальний обсяг внутрішнього кредитування 2015 року становив 57,98 млрд доларів США (59-те місце в світі).
Фондовий ринок Загальна вартість акцій підприємств на фондовому ринку країни 2015 року становила 1 млрд доларів США.
Державний бюджет Надходження до державного бюджету Алжиру 2015 року становили 49,38 млрд доларів США, витрати — 69,01 млрд доларів США, дефіцит бюджету становив 28,5 %, або 11,2 % ВВП (206-те місце в світі). Надходження до державного бюджету становлять 28,2 % ВВП (92-ге місце в світі). Державний борг 2015 року становив 9,3 % від ВВП.
Промисловість
Головні галузі промисловості країни: нафтогазова, легка, гірничодобувна, електротехнічна, нафтохімічна, харчова. Річні темпи зростання промислового виробництва 2015 року становили 0,4 % (163-тє місце в світі).
Державний сектор промисловості розвивається в чотирьох основних напрямках: Збільшення виробництва продукції (нафта, газ), що забезпечує валютні доходи, сприяє розвитку індустріалізації (виготовлення сталі, цементу, електроенергії), розвитку сільського господарства (мінеральні добрива). Розвиток металообробки — транспортне та сільськогосподарське машинобудування, електротехнічна промисловість, виробництво верстатів і устаткування. Розширення виробництва споживчих товарів. Налагодження промислової переробки природних ресурсів.
Державне планування намагається розвивати міжгалузеву інтеграцію. Розвиток промисловості найбільш швидкими темпами в напрямку створення самодостатньої індустрії (металургія, будівельні матеріали, азотні й фосфорні добрива). 1980 року в промисловості було зайнято 414 тис. осіб (75 % — в обробній, 12 % — у нафтогазової, 12 % — у інших галузях). 77 % усіх зайнятих в промисловому секторі працювали на державних підприємствах.
Гірнича промисловість
Алжир відноситься до числа африканських країн, які володіють великими запасами мінеральної та енергетичної сировини (нафта, газ, залізна руда, кольорові метали, марганець). Створена французькими компаніями гірнича промисловість практично повністю працювала на експорт. За часів незалежності більшість підприємств були націоналізовані. Мінеральна сировина користується попитом на світовому ринку, що створює значні можливості для накопичення валютних надходжень. Керівництво Алжиру скористалось сприятливою ситуацією в 1970-х роках, що склалася на світовому ринку нафти й газу. До початку 1980-х років близько 70 % продукції гірничодобувної галузі йшло на потреби національної індустрії: 60 % залізної руди з Уензи використовував Ель-Хаджарський металургійний завод, фосфорити з Джебель-Онка — Аннабський комбінат, цинк — електролізний завод в Газаветі, борити використовуються при бурінні нафтових свердловин. Розробка нових родовищ корисних копалин створює нові робочі місця, змінює карту розміщення населення. Наприклад, поблизу вугільного родовища в Сахарі виникло сучасне гірничопромислове селище Бешар.
Нафтогазова промисловість Особливе місце в структурі індустрії країни займає нафтогазова промисловість. Часткова націоналізація (80 %) якої була проведена алжирським урядом 1971 року. В умовах високих цін на рідке паливо на світовому ринку 1970-х років доходи від нафти дозволяли покривати переважну частину державних капіталовкладень. Середньорічне виробництво нафти у 1970-х роках становило 50 млн тонн, валютні надходження від продажу нафти і газу становили 6,2 млрд доларів США, а після 1980 року, перевищили 10 млрд доларів. Нафтова промисловість Алжиру служить базою для розвитку нафтохімії, виробництва штучних добрив та інших хімічних продуктів. Алжир вже на початку 1980-х років зміг задовольнити внутрішні потреби в різних товарах нафтохімічної і хімічної промисловості. Особлива увага приділяється розвитку газової промисловості. Станом на 1977 рік запаси газу в країні оцінювалися в 3 060 млрд м³ (близько 15 % світових запасів). Успішно реалізується програма зі створення газоскраплючих підприємств (загальна потужність 20 млрд м³, станом на 1980 рік) і будівництва нових газогонів. Газова промисловість, як і нафтова, має яскраво виражену експортну спрямованість. Алжир постачає газ ряду країн Західної Європи, а також до США. В Арзеві працюють заводи з виробництва скрапленого газу, хімічних добрив і аміаку, нафтопереробний завод. Поблизу нафтогазових родовищ виникли сучасні гірничопромислові селища, Хассі-Месауд і Хассі-Рмель.
Металургія Важливе місце в програмі розвитку промисловості країни належить металургії, розвиток якої обумовлений наявністю значних запасів залізної руди (загальні запаси 1,35 млрд тонн, з них достовірні — 600 млн тонн) і дешевого палива у вигляді природного газу. Чорна та кольорова металургія забезпечують сталий розвиток машинобудування та електротехнічної промисловості. Після введення на початку 1970-х років в експлуатацію металургійного комплексу в Ель-Хаджарі (поблизу Аннаби) потужності з виробництва чавуну сягнули 500 тис. тонн на рік, сталі — 530 тис. тонн на рік. Внутрішній попит на чавун і сталь до кінця 1970-х років задовільнявся лише на 25-30 %. 1981 року була введена друга черга виробництва металургійного комбінату, загальна потужність сягнула 2 млн тонн сталі й 1,6 млн тонн чавуну. В країні створено фундамент власної кольорової металургії.
Машинобудування Створені в рамках планів економічного розвитку підприємства почали випускати трактори, легкові і вантажні автомашини, сільськогосподарську техніку, деякі верстати, електромотори, мотоцикли, велосипеди. У Константіні діє великий тракторобудівний комплекс, включно із ливарним і заводом дизельних моторів, верстатобудівний і металообробний заводи, підприємство з випуску екскаваторів і будівельних кранів.
Промисловість будівельних матеріалів Після здобуття країною незалежності почала швидко розвиватись індустрія виробництва будівельних матеріалів, попит на які підвищився у зв'язку з ростом промислового та іншого будівництва. Виробництво цементу 1974 року становило менше 1 млн тонн, 1980 року сягнуло вже 4,2 млн тонн; виробництво цегли зросло відповідно з 0,4 млн до 1 млн тонн; черепиці — з 76 тис. до 117 тис. тонн.
Легка промисловість