Транспорт Лівії представлений автомобільним , повітряним , водним (морським) і трубопровідним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 1 759 540 км² (17-те місце у світі). Форма території країни — відносно компакта полігональна; максимальна дистанція з півночі на південь — 1500 км, зі сходу на захід — 1690 км. Географічне положення Лівії дозволяє країні контролювати морські транспортні шляхи у Середземному морі; сухопутні в Північній Африці, вихід до моря для Чаду і Нігеру.
Історія становлення і розвитку
Автомобільний
Загальна довжина автошляхів у Лівії, станом на 2003 рік, дорівнює 100 024 км, з яких 57 214 км із твердим покриттям і 42 810 км без нього (45-те місце у світі).
Повітряний
У країні, станом на 2013 рік, діє 146 аеропортів (41-ше місце у світі), з них 68 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 78 із ґрунтовим. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються так (у дужках окремо кількість без твердого покриття): довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 23 (2); від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 7 (5); від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 30 (14); від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 7 (37); коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 1 (20).
У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 8 авіапідприємств, які оперують 23 повітряними суднами. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 2,5 млн осіб. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 3,8 млн тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів).
У країні, станом на 2013 рік, споруджено і діє 2 гелікоптерні майданчики.
Лівія є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — 5A, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU). Аеропорти Лівії мають літерний код ІКАО, що починається з — HL.
Водний
Морський Головні морські порти країни: Марса-ель-Бурейка (Брега), Триполі. Нафтові термінали: Ез-Завія, Рас-Лануф. СПГ-термінали для експорту скрапленого природного газу діють у портах: Марса-ель-Бурейка.
Морський країни, станом на 2010 рік, складався з 23 морських суден з тоннажем понад 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (91-ше місце у світі), з яких: суховантажів — 2, танкерів для хімічної продукції — 4, газовозів — 3, нафтових танкерів — 13, ролкерів — 1.
Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що ходять під прапором країни, але є власністю інших держав — 2 (Кувейту — 1, Норвегії — 1); зареєстровані під прапорами інших країн — 6 (Гонконгу — 1, Мальти — 5).
Трубопровідний Загальна довжина газогонів у Лівії, станом на 2013 рік, становила 4,7 тис. км; нафтогонів — 7 тис. км.
Міський громадський
Державне управління Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство економіки і промисловості. Станом на 22 вересня 2016 року міністерство в уряді національної єдності Фаїза аль-Сараджа очолював Абдулмуталіб Ахмед Абу Фарва.
Див. також Економіка Лівії
Примітки
Література
Українською
Англійською
Російською
Посилання
Карти транспортної системи Лівії на Вікісховищі. Карти Лівії — Perry–Castañeda Library Map Collection. Добірка публікацій про Лівію з часопису «Вокруг света».