Транспорт Куби представлений автомобільним , залізничним , повітряним , водним (морським і річковим) , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 110,860 км² (106-те місце у світі). Форма території країни — видовжена в широтному напрямку; максимальна дистанція з півночі на південь — 217 км, зі сходу на захід — 1221 км. Географічне положення Куби дозволяє контролювати морські транспортні шляхи між акваторіями Карибського моря, Мексиканської затоки та північної частини Атлантики (Юкатанська, Флоридська та Навітряна протоки); повітряне сполучення між Північною та Південною Америками.
Історія становлення і розвитку
Автомобільний
Загальна довжина автошляхів на Кубі, станом на 2001 рік, дорівнює 60,858 км, з яких 29,820 км із твердим покриттям (639 км швидкісних автомагістралей) із твердим покриттям і 31,038 км без нього (68-ме місце у світі).
Залізничний
Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 8,285 км (25-те місце у світі), з яких 8,125 км стандартної 1435-мм колії (105 км електрифіковано), 160 км вузької 1000-мм колії. 82-км ділянка стандартної колії не призначена для громадського користування.
Повітряний
У країні, станом на 2013 рік, діє 133 аеропорти (43-тє місце у світі), з них 64 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 69 із ґрунтовим. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються наступним чином (у дужках окремо кількість без твердого покриття): довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 7 (0); від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 10 (0); від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 16 (0); від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 4 (11); коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 27 (58).
У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 3 авіапідприємства, які оперують 18 повітряними суднами. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 1,294,458 осіб. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 20,919,645 тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів).
Куба є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — CU, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU). Аеропорти Куби мають літерний код ІКАО, що починається з — MU.
Водний
Морський Головні морські порти країни: Антілья, Сьєнфуегос, Гуантанамо, Гавана, Матансас, Маріель, Нуевітас-Бей, Сантьяго-де-Куба.
Морський країни, станом на 2010 рік, складався з 3 морських суден з тоннажем більшим за 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (135-те місце у світі), з яких: суховантажів — 1, пасажирських суден — 1, рефрижераторів — 1.
Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, зареєстрованих під прапорами інших країн — 5 (Кюрасао — 1, Панами — 2, невстановленої приналежності — 2).
Річковий Загальна довжина судноплавних ділянок річок (переважно лише в гирлах) і водних шляхів, доступних для суден з дедвейтом понад 500 тонн, 2011 року становила 240 км (94-те місце у світі).
Трубопровідний Загальна довжина газогонів на Кубі, станом на 2013 рік, становила 41 км; нафтогонів — 230 км.
Міський громадський
Державне управління Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство транспорту. Станом на 24 січня 2017 року міністерство в уряді Рауля Кастро Руса очолювала Адель Ізквіердо Родрігес.
Див. також Економіка Куби
Примітки
Література
Українською
Англійською
Російською
Посилання
Карти транспортної системи Куби на Вікісховищі. Карти Куби — Perry–Castañeda Library Map Collection. Добірка публікацій про Кубу з часопису «Вокруг света».