І́рма Григо́рівна Віто́вська-Ва́нца (справжнє ім'я Ірина; , Івано-Франківськ) — українська акторка театру та кіно, телеведуча, продюсерка, громадська діячка та благодійниця; працює в Молодому театрі (з 1998), театрі «Золоті Ворота» та Франківському драмтеатрі. Заслужена артистка України (2016).

Дворазова лавреатка національних кінопремій «Золота дзиґа» (2019, 2020) і «Кіноколо» (2018, 2019) за роль баби Прісі у фільмі «Брама» (2017) та роль Галини Ротт у стрічці «Мої думки тихі» (2019). Володарка премії «Телетріумф» (2012). Лавреатка театральної премії «Київська пектораль» (2016). Володарка «Золотого Дюку» на Одеському міжнародному кінофестивалі за найкращу акторську роботу у фільмі «Мої думки тихі» (2019). Також акторка отримала премію «Київ» їм. І. Миколайчука за вагомий внесок у розвиток українського кіномистецтва (2020). Лауреат премії «Woman in Art» у категорії «театр та кіно» від ООН та Українського інституту МЗС.

Є активною громадською діячкою, відстоює реформи у сфері культури.

Учасниця міжнародних театральних і кінофестивалів, кілька років поспіль входить у список відомих митців і громадських діячів за версіями видань «НВ» і «Фокус».

Життєпис Ірина Вітовська народилася 30 грудня 1974 року в Івано-Франківську. Коріння батька походить із села Медуха Галицького району Івано-Франківської області. Прадід по материнській лінії – росіянин, а його дружина – латвійка.

Мріяла стати археологинею, кілька років поспіль намагалася вступити до Прикарпатського інституту ім. Стефаника. Відвідувала театральний гурток при Палаці піонерів в Івано-ФранківськуАкторка Ірма Вітовська: «Я як шафа, з якої вивалилися всі таланти» «Урядовий кур'єр».

1998 року закінчила Львівський державний музичний інститут за спеціальністю «Акторка драматичного театру», курс народного артиста України Богдана Козака.

З 1999 по 2016 рік була у шлюбі з Володимиром Кокотуновим, актором Молодого театру. 29 березня 2011 року народила сина Ореста.

8 квітня 2016 року одружилася з Віталієм Ванцою з Борислава Львівської області.

«Вважаю, що я щаслива. Здорова, руки-ноги на місці — що ще треба? Щоб бути щасливим, треба жити у гармонії з собою. Навіть коли настає депресія, треба їй віддаватися» — на запитання «Що для вас щастя?»Високий Замок. Ірма Вітовська: «Умови контракту не дозволяють мені вагітніти!» .

Кар'єра З 1998 року працює у Молодому театрі, де грає і по сьогодніЗалишається акторкою Молодого театру станом на травень 2022 року.

У 2015 році була тренеркою в шоу «Маленькі гіганти» на телеканалі «1+1». На телеканалі ICTV вела проєкти «Народна зірка», «Шлюбні ігри». Ірма Вітовська брала участь у вокальному шоу «Народна зірка» на телеканалі «Україна».

За виконання ролі баби Прісі у виставі «Сталкери» (режисер Стас Жирков) Вітовська стала володаркою театральної премії «Київська пектораль» у 2016 році.

Акторка також була лауреаткою національної премії «Благодійна Україна» за проєкт «Оскар і рожева пані» (реж. Р.  Держипільський), де виконала головну роль, а також ініціаторка та креативна продюсерка проєкту, що покликаний на допомогу розвитку системи дитячої паліативної допомоги в Україні. Проєкт отримав благословення Ради Церков України та став володарем Гран-прі «Київська Пектораль» (2016). Проєкт є першим лауреатом премії «Дзеркало сцени» від газети «Дзеркало тижня» (2016).

Ірма Вітовська створила образ Гертруди в проєкті Ростислава Держипільського «HAMLET», що став лавреатом національної театральної премії «Гра» 2018 р.

На арені Національного цирку, в співпраці з «Диким театром» та продюсерською групою, у яку вона входила, втілила проєкт «Афродизіак» (режисер Максим Голенко), який за 7 вистав (1 сезон) подивилось понад 14 000 глядачів, що стало рекордом в театральній галузі.

У фільмі «Брама» Ірма Вітовська знову виконала роль баби Прісі — 86-літньої мешканки зони відчуження, за що яку отримала премії «Кіноколо» (2018) і «Золота дзиґа» (2019). Це перший випадок в Україні, коли один і той же актор утілює той самий образ у різних трактуваннях матеріалу двох різних режисерів та в різних напрямках, як-то кіно й театр, а також отримує найвищі нагороди за свої роботи.

За роль матері головного героя Галини Ротт у фільмі «Мої думки тихі» (реж. Антоніо Лукіч), який вийшов у 2020 році, акторка отримала визнання аудиторії і критики, а також першу в кар'єрі премію «Золотий Дюк» Одеського міжнародного кінофестивалю в категорії «Найкраща акторська робота», другу нагороду «Кіноколо» та другу «Золоту дзиґу». Стрічка також отримала «Кришталевий глобус» на 54-му міжнародному кінофестивалі класу А в Карлових Варах, перемігши в категорії «Приз глядацьких симпатій», і нагороджена «FIPRESCI» на ОМКФ.

У 2020 році відбулася прем'єра фільму «Казка старого мельника», де Вітовська зіграла Параску Забрьоху. За цю роль акторка була номінована на «Золоту дзиґу» в категорії «Найкраща акторка другого плану». Вона написала звернення до кіноакадеміків, у якому натякала на те, що цього року нагороду заслуговують інші номінантки.

Політичні погляди та громадянська позиція У 2004 році Ірма Вітовська підтримувала Помаранчеву революцію та голосувала за Віктора Ющенка.

У 2012 році була учасницею та активісткою «Мовного майдану».

У 2013—2014 роках — активістка «Революції гідності».

Після російської збройної агресії проти України Ірма Вітовська відмовилася від співпраці з російськими кіновиробниками:

Ірма Вітовська — активна учасниця проукраїнських акцій протесту.

У червні 2018 записала відеозвернення на підтримку ув'язненого у Росії українського режисера Олега СенцоваАкторка Ірма Вітовська підтримала Олега Сенцова // ТСН, 04.06.2018.

У 2019 році публічно підтримала Петра Порошенка у другому турі Президентських виборів.

Благодійність Ірма Вітовська є учасницею соціально-громадських програм «Діти вулиці» з 2007 та «StopБіль» з 2011 року.

2014 року Вітовська почала робити ляльки-мотанки, продавати їх, а виручені гроші передає на допомогу армії. Найдорожча коштувала 2,5 тисячі гривень. За ці кошти була придбана тепла спідня білизна для берегової охорони і пластикові картки з молитвами для п'ятого батальйону.

З Іреною Карпою Ірма Вітовська зібрали на творчому вечорі гроші для взуття батальйону Добровольчого українського корпусу «Правий сектор».

Як членкиня руху «StopБіль», ініціювала та виконала головну роль в артпроєкті «Оскар і рожева пані», створеному для збору коштів на потреби невиліковно хворих дітей. Прем'єра вистави відбулася 7 жовтня в Івано-Франківську та 11 жовтня у Києві, отримала кілька театральних нагород та зібрала понад 700 тис. грн на паліативні дитячі відділення, а також на виїзні бригади, які будуть працювати з такими дітьми. На 2019 р. збір «Оскар і рожева пані» перевищив 1 675 000 грн.

Ірма Вітовська віддала на лікування поранених у АТО більшу частину свого гонорару за зйомки у фільмі «Пограбування по-жіночому».

Ролі в театрі Молодий театр  — «За двома зайцями» за п'єсою Михайла Старицького; реж. Віктор Шулаков — Франтиха / Кінозірка  — «Золоте курча» за п'єсою Володимира Орлова; реж. Віктор Шулаков — Жабка  — «Король та морква» за п'єсою Владислава Кшемінського; реж. Я. Козлов — Герольд  — «Малюк» за п'єсою Жана де Летраза; реж. Володимир Бегма — Лулу / Кристін  — «РЕхуВІлійЗОР» Миколи Гоголя та Миколи Куліша; реж. Станіслав Мойсеєв — Марія Антонівна  — «Русалонька» Людмили Разумовської за казкою Ганса Крістіана Андерсена; реж. Станіслав Мойсеєв — Русалонька 2000 — «Трагедія Гамлета, принца данського» за п'єсою Вільяма Шекспіра; реж. Станіслав Мойсеєв — Акторка 2000 — «Кайдаші» Івана Нечуя-Левицького; реж. Микола Яремко — Мелашка  — «Стальова воля» М. Корочкіна; реж. Дмитро Богомазов — Стальова воля  — «Чарівник Смарагдового міста» Олександра Волкова; реж. Г. Воротченко — Еллі 2002 — «Хоровод любові» за п'єсою Артура Шніцлера; реж. Станіслав Мойсеєв — Гризетка  — «Маринований аристократ» за Ірени Коваль; реж. Станіслав Мойсеєв — Дружина  — «Московіада» за романом Юрія Андруховича; реж. Станіслав Мойсеєв — Галя  — «Четверта сестра» за п'єсою Януша Гловацького; реж. Станіслав Мойсеєв — Катя  — «Торчалов» Микити Воронова, реж. Станіслав Мойсеєв, Валерій Легін — Лізавета  — «Підступність і кохання» за п'єсою Фрідріха Шиллера; реж. Андрій Білоус — дружина Міллера  — «Різня» за п'єсою Ясміни Рези; реж. Влада Білозоренко — Аннет Рей  — «Убити чи любити» за п'єсою Робера Тома; реж. Марія Лук'янова — Габі

Театр «Золоті Ворота»  — «Сталкери» за п'єсою Павла Ар'є; реж. Стас Жирков — баба Пріся

Франківський драмтеатр  — «Оскар і рожева пані» за романом Еріка-Емануеля Шмітта; реж. Ростилав Держипільський — Ружа  — «Hamlet» за п‘єсою Вільяма Шекспіра; реж. Ростилав Держипільський — Гертруда  — «Шаріка, або Кохання січового стрільця» за Ярославом Барничем; Ростилав Держипільський — Ірма, тітка Шаріки 2022 — «Лісова пісня на полів крові» за п‘єсами Лесі Українки; реж. Ростилав Держипільський — Мати Лукашева  — «Кайдашеве сім'я» за п‘єсою Івана Нечуй Левицького; реж. Ростилав Держипільський — Кайдашиха

Інше «Як виростити чоловіка в домашніх умовах» , 30 грудня (до 50-річчя Ірми) — «Київська перепічка» за п'єсою Наталки Ворожбит — Моновистава

Основна фільмографія

Повнометражний фільм

 — «Нескорений», реж. Олесь Янчук — Даруся Гусяк «Нуся», зв'язкова УПА  — «Залізна сотня», реж. Олесь Янчук — Стефа  — «Владика Андрей», реж. Олесь Янчук  — «Трубач», реж. Анатолій Матешко — мати Віталіка  — «Брама», реж. Володимир Тихий — Баба Пріся  — «Таємний щоденник Симона Петлюри», реж. Олесь Янчук — Ольга Петлюра, дружина Симона Петлюри  — «Мої думки тихі», реж. Антоніо Лукіч — Галина Ротт, мати Вадима, водійка таксі в Ужгороді  — «Казка старого мельника», реж. Олександр Ітигілов — Параска Забрьоха 2020 — «Віддана», реж. Христина Сиволап — сусідка Сколиків  — «Все буде ОК!», реж. Тарас Бенюк — мама Лізи 2021 — «Королі репу», реж. Мирослав Латик — Нінка  — «Коза Ностра. Мама їде», реж. Джованні Дота — Влада Коза 2022 — «Найкращі вихідні», реж. Владислав Климчук — мама Аліси  — «Між нами», реж. Соломія Тимощук — Анна 2023 — «БожеВільні», реж. Денис Тарасов — Ірина Лахновська 2023 — «Дім за склом», реж. Тарас Дронь 2023 — «Дві сестри», реж.  — «Смак Свободи», реж. Олександр Березань — Ольга Франко 2024 — «Малевич», реж. Дар'я Онищенко — Одарка, мати Соломії

Короткий метр  — «По дорозі» (альманах «Мудаки. Арабески»), реж. Володимир Тихий  — «Майже святий Сєня», реж. Владислав Компанієць-Робський — Лариса

Телебачення Ведуча на телепроєктах:

«Шлюбні ігри» — канал ICTV; «Народна Зірка» — ТРК «Україна»; «Мій малюк зможе» та «Маленькі гіганти» — канал 1+1.

Брала участь у проєкті «Шоумастгоон» на Новому каналі.

Дублювання українською Злидні () Телепузики — Лала, По, інші жіночі та дитячі ролі Вольт () — кішка Маркіза Джонні Д. () — Біллі Фрачете (персонажка Маріон Котіяр) Мінлива хмарність, часом фрикадельки () Лоракс () — пані Віґґінс, мати Теда Мінлива хмарність, часом фрикадельки 2 () — Сем Спаркс

Нагороди та номінації