Історія міста Костянтинівка Краматорського району Донецької області України починається з XVIII століття.

Заснування Археологічні дослідження в Костянтинівському районі показали, що заселення краю почалося в епоху раннього палеоліту, 150 000—100 000 років томуКонстантиновка: Путеводитель. Б. Н. Донцов, С. И. Колесников. Донецк — 1984..

З часів набігу кримських татар 1769 року з'являється згадка, що на території Костянтинівського району перебувало Військо ЗапорозькеЖурнал генерал-фельдмаршала князя А. А. Прозоровского 1769—1776 с. 349.

На карті Катеринославського намісництва 1792 року видання нанесена поштова станція з назвою Торецька (при річці Кривий Торець), яка була розташована в районі нинішнього південного шляхопроводу.

У 1803 році в районі сучасної Костянтинівки землю отримує поміщик Плещеєв. Тоді ж Плещеєвим заселені села Петрівка та Іванопілля на річці Кривий ТорецьА міг бути Плещеєвськ, а не Костянтинівка.

На території сучасної Костянтинівки в 1812 році на землі придбаній у бахмутського купця Четверикова поміщик, підполковник Війська Донського Пантелеймон Номікосов (справжнє прізвище Номікос, грец. Νομικός) заснував село Сантуринівку. Своє ім'я село отримало за бажанням власника й пов'язане воно з рідним або пам'ятним йому місцем Греції, що носить подібну назву, а саме, островом Санторині в Егейському морі. Ця земля була заселена двадцятьма родинами кріпаків, купленими у спадкоємців Каменських, в Корочанському уїзді, Курської губерніїСборникъ статистическихъ сведений по Екатеринославской Губерніи. Том ІІ, ст. 45, 46. У середині XIX століття на успадкованій сином поміщика землі виникло село Костянтинівка, назване по імені власника. До 1859 року в Костянтинівці проживало 29 осіб, в Сантуринівці — 280, в Новоселівці — 456.

у 1814 році поруч купує землю генерал Котляревський Петро Степанович. Маєток Котляревського Олександрове розташувався у 5 кілометрах від Костянтинівки на річці Науміха, що впадає в Кривий Торець.

Зі сходу примикає до Костянтинівки селище Новодмитрівка. Воно входило до складу Костянтинівки як вулиця Карла Маркса. Його заселення почалося в 1860—1865 роках. Першопоселенцями були німці, які становили більшість населення. Вони принесли свою культуру і побут. Будинки були великими, цегляними. Довгий час в народі населений пункт називали «Німецька колонка». До 1917 року Новодмитрівка була лютеранським селом. У 1941 році, на початку Другої світової війни, всіх німців вивезли загони НКВС, подальша доля їх невідома .

Село Новоселівка (частина сучасного міста) розташовувалося на лівому березі в декількох кілометрах від Сантуринівки. Точна дата заснування села не встановлена. При заснуванні, можливо, звалася - Нове Село. Бо лежало воно на межі козачих вольностей Війська Запорозького. Про те, що Новоселівка була заснована козаками, також можуть свідчити прізвища місцевих мешканців, що утворилися від козацьких прізвиськ (наприклад - Трискіба). Землі постійно переходили з рук в руки, але деякі факти вказують, на те, що лівий берег Кривого Тора заселяли запорізькі козаки, а правий берег поступово засвоювали козаки Слобідської України.

Вперше село зафіксоване на мапі 1799 року під назвою хутір ВасилівкаГенеральная карта части России разделенная на губернии — 1799.. Деякий час Новоселівка належала поміщикам Філімоновим та зазначалась на мапах як село штабс капітана Миколи Володимировича Філімонова. Звідси і походить версія про Філімонівку як альтернативну назву. Проте від заснування і до наших днів поселення носило назву Новоселівка (Нове Село), яке згодом поглинуло два сусідні відмежовані хутори - Василівський та Скуськи. Так утворилася Новоселівка в сучасних межах. У 1859 році село складалася з 93 дворів і 456 жителів обох статей. Після скасування кріпосного права маєток при селі Новоселівка розпродали. Значну кількість землі придбав купець Д. Р. Попаценко, у тому числі на місці сучасного лівобережжя з центром. У маєтку вирощувалися зернові, велику територію займав фруктовий сад. Пізніше частину земель землевласник розподілить як придане між своїми дочками. Наприкінці 19 ст. в Новоселівці налічувалось 878 мешканців.

Село Костянтинівка входило до складу Катеринославської губернії, проте на карті Катеринославської губернії 1860 року кордон між Харківською та Катеринославською губерніями проходив по річці Грузька, що тече в районі Червоний сучасної Костянтинівки.

Поява промисловості (Бельгійський період)

5 січня 1870 року відбулось урочисте відкриття руху по Курсько-Харківсько-Азовській залізниці, на якій була станція Костянтинівка, що отримала свою назву від селища з такою ж назвою на честь її власника Костянтина Пантелеймоновича Номікосова. У 1880 році вона була з'єднана з Харківсько-Севастопольською залізницею. Перетворення Костянтинівки в залізничний вузол сприяло промисловому розвитку місцевості. Час слідування залізницею до Харкова складав 12 годин, до Катеринослава — 30 годин, 3 дні до Одеси .

У 1885 році в Дмитрівському відкрили земську лікарню на 20 ліжок.

Станом на 1886 рік село входило до Сантуринівської волості Бахмутського повіту.

У березні 1892 року була введена в дію Костянтинівська залізниця, яка була приєднана до магістральної Курсько-Харківсько-Азовської залізниці.

Становлення міста та розвиток його промисловості відбувалося завдяки значному матеріальному та управлінському вкладу з боку громадян Бельгії.

1894 року Дмитро та Костянтин Номікосови відкривають цегельню при станції Костянтинівка з кількістю 40 робітниківhttps://www.konstantinovka.com.ua/newspaper/nasha-istoriya/rodina-nomikosovikh-v-istorii-kostyantinivki Родина номікосових в історії Костянтинівки.

11 серпня 1895 року під'єсаул Дмитро Костянтинович Номікосов (онук засновника міста Номікосова) отримав від бельгійських підприємців заставу в 6756,75 рублів золотом за 210 десятин землі в заплаві річки Кривий Торець, вздовж залізниці. На цій землі бельгійцями були започатковані скляний та хімічний заводи.

14 вересня 1895 року Луї Ламбертом, Полем Нобле і Жозефом Сізеле, які представляли інтереси трьох різних бельгійських промислових груп створено Анонімне Товариство Донецьких скляних заводів. Луї Ламберт, власник Verreries des Hamendes в Жюме (Шарлеруа), став генеральним директором нової компанії. Поль Нобле, директор Glass Mariemont (Ла-Лув'єр), дочки Société Générale в Бельгії, став директором, як і Жозеф Сізеле, впливовий підприємець з Антверпена. У 1896 двоє з цієї трійці батьків-засновників, Жозеф Сізеле та Поль Нобле, на 20 десятинах купленої раніше у дідича Номікосова землі засновують біля станції Костянтинівка залізопрокатне виробництво: АТ «Залізопрокатні заводи в Костянтинівці (Донець)». Костянтинівці дуже пощастило з цією групою засновників. Якщо Луї Ламберт був асом в скловарінні і створив надприбуткове скляне, пляшкове та дзеркальне виробництва, то Жозеф Сізеле — надприбуткове металургійне. Статутний капітал товариства становив у 1896 р. 2,5 млн франків; у 1900 р. — 5 млн; у 1911 р. — 7 млн; у 1914 р. — 10 млн франків .

1895—1897 — в Сантуринівці бельгійським «Анонімним суспільством донецьких скляних і хімічних заводів» споруджені скляний і хімічний заводи.

1896 — рік будівництва. Внаслідок того що місцеві постачальники цегли з якими було підписано контракти на 6 мільйонів, не змогли забезпечити ритмічного постачання, Німець Судерман Де Бер побудував на своїй землі, за Новоселівкою та німецькою колонією (сучасна Кіндратівка) потужний цегельний завод, що виробляв вогнетривку цеглу .

1897 — почали випускати продукцію збудовані бельгійськими підприємцями керамічний і залізопрокатний (металургійний) заводи, а також пляшковий завод. Почав працювати завод майолікових виробів. Загальне число зайнятих на підприємствах становило 2 500 осіб. Село Костянтинівка та пристанційне селище стали єдиним населеним пунктом. До 1897 році в ньому проживало 3 100 осіб 1897 рік знаменує собою початок «правильної бельгійської колонії» — пише хронограф початкового етапу бельгійської колонізації Костянтинівки Сегер Бонебеккер.

Бельгійці створили у Костянтинівці металургійне виробництво повного циклу. Тут розташовувалися мартенівська піч, чавуноливарне та сталеливарне виробництво, доменна піч. Металургійне виробництво було забезпечене власним вугіллям та коксом з Государьового Байраку (сучасна Горлівка), власною залізною рудою. Вищезгадане мінімізувало виробничі витрати АТ «Залізопрокатні заводи в Костянтинівці (Донець)», що у поєднанні з грамотною кадровою політикою компанії дало вражаючий економічний ефект. Всі бельгійські новоприбульці були з промислового центру Шарлеруа та його сателітів — робітничих селищ.

За даними перепису населення 1897 р., у селищах навколо станції Костянтинівка проживало 3100 осіб. Чисельність жителів продовжувала стрімко зростати й до 17-го року становила понад 10 тисяч. Налічувалося сім колоній-заводських селищ, розташованих біля заводів, такі як залізна, скляна, хімічна тощо. По обидві боки річки Кривий Торець розташовувалися торгові селища Дмитріївський і Миколаївський, в районі залізничної станції — Номікосовський. Тут селилися торговці, купці, землевласники, дрібні промисловці, службовці, духовенство та інші.

1899 — побудований завод дзеркального (полірованого) скла та дзеркал.

У своїх спогадах Луї Де Бер звертав увагу на погану працездатність місцевих працівників у порівнянні з їх іноземними колегами:

В липні 1900 року на костянтинівських заводах стався робітничий страйк. Заворушення, в яких взяли участь понад 1000 осіб, спалахнули після того, як бельгійці застосували фізичні міри до двох робітників що проступилися. Робітники закидали камінням будинки бельгійців. Наступного дня стався страйк та відбувся мітинг, де робітники закликали до боротьби з експлуататорами.

У залізничному довіднику за 1902 рік зазначається, що селище нагадує своєю монотонністю колишні військові поселенняИллюстрированный спутник по Курско-Харьковско-Севастопольской железной дороге. Х., 1902, стр. 215, 216..

Наприкінці 1907 року М. В. Номікосов продав турецькопідданому Самуілу Самойловичу Фрейману свій нерухомий маєток площею 1127 десятин що утворився з частин дач села Костянтинівки і села Предтечинеhttps://www.konstantinovka.com.ua/newspaper/nasha-istoriya/khronologiya-podiy-belgiyskoi-kostyantinivki-1895-1919-r-chastina-3 Хронологія подій Бельгійської Костянтинівки 1895—1919 р. Частина 3.

За роки кризи (1900—1908) з 15 бельгійських металургійних компаній десять зазнали краху, ще четверо "пройшли через припинення платежів, встановлення над ними адміністрації кредиторів, втрату свого акціонерного капіталу. В. І. Бовикін, В.Петерс «Бельгійське підприємництво в Росії»: «Лише костянтинівський залізопрокатний пройшов ці роки без втрат. Яким чином це сталося… нам залишається тільки гадати. Однак, це був дійсно винятковий випадок»http://www.konstantinovka.com.ua/newspaper/nasa-istoria/zasnuvanna-kostantinivki-castina-vii Заснування Костянтинівки. Частина VII.

У квітні 1912 року в селищі пройшов страйк у відповідь на вбивство поліцією робітника пляшкового заводу, революціонера І. С. Бобильова.

В 1915 році в селищі було дві лікарні, початкова школа, училище, приватна гімназія.

Зростання промисловості позитивно вплинуло на збільшення чисельності населення селища і зробило його привабливим для трудових мігрантів. Також, населення збільшувалося за рахунок біженців з прифронтових районів країни в роки Першої світової війни. Якщо в 1914 році на металургійному заводі працювали 1755 осіб, то в жовтні 1917 року — вже 2436 осібИстория городов и сёл Украинской ССР. Донецкая область. Киев — 1976.

Революція 1917 року