Затоплені селища на Дніпрі — населені пункти, які повністю або частково зникли під водою водосховища після введення в експлуатацію Дніпрогесу в 1931—1932 роках.

Будівництво Дніпрогесу 15 березня 1927 року символічним встановленням червоного прапору на розбитій скелі під назвою «Любов» на березі Дніпра дніпробудівці оголосили про початок будівництва електростанціїГлавный строитель Шатуры и ДнепроГЭСа. Щоправда, урочисте закладання Дніпрогесу відбулося 8 листопада, у річницю Жовтневого переворотуЗакладка Днепростроя // Торгово-промышленная газета. — № 255, 07.11.1927.

До середини літа 1931 року звели всі бички греблі Дніпрогесу. Коли закрили гребінки греблі, почалося підняття рівня води ДніпраКовалевский А. А. Днепровская гидроэлектрическая станция. — Москва — Ленинград, «Государственное энергетическое издательство», 1932. — С. 75-76.

Перший гідроагрегат введено в експлуатацію 10 жовтня 1932 року.

1 травня 1933 року перші пароплави, вільно подолавши відстань від Дніпропетровська до Запоріжжя, пройшли відкритим шлюзом. Нарешті, 1934 року вода у водосховищі піднялася до проектного рівня. На місці затоплення утворилося Дніпровське водосховище максимальною глибиною 53 м і шириною — до 3,2 км.Свіренко Д. О. Дніпровське водосховище (гідробіологічне дослідження). Том 1 // Наукові записки Дніпропетровського Державного університету. Том VII. — Дніпропетровськ, 1938. — с. 113—115 +Зруйнована скеля «Любов», 1929Будівництво Дніпровської ГЕС, 1930

Надпоріжжя під час будівництва Дніпрогесу

1927 року у СРСР розпочалася широка пропаганда Дніпробуду, як туристичного об'єкту. Це спричинило справжній туристичний бум. Журналіст загальносоюзного журналу за 1929 рік повідомляв: «Не сотнями, а тисячами ведеться рахунок екскурсантам, що з усіх кінців радянської країни стікаються на Дніпробуд. Протягом травневих днів база обслужила 15 000 екскурсантів. За ті сім звичайних трудових червневих днів, які я прожив на Дніпробуді, тут побувало не менше 5 000 екскурсантів».

Водночас спостерігався сплеск цікавості до порогів, запорозької старовини, побуту прибережних лоцманських і рибальських поселень. З метою більш детального вивчення Надпорожжя науковці організували кілька експедиційМатеріали до вивчення виробничих об'єднань . — Вип. 1. Дніпровські лоцмани. Збірник Історико-Філологічного Відділу Української Академії Наук. — № 91. — К.. 1929. — 131 с.<ref>Білецька В. Рибальство в Дніпрових порогах. — К., 1931. (Передрук у кн.: Андрєєв В., Білівненко С., Бєлов О. та ін. Дніпровські лоцмани: нариси з історії та історіографії  — Херсон: Вид-во ВНЗ «ХДМІ», 2012. — С. 157—193).</ref> А 1928 року Д. Яворницький підготував фотоальбом «Дніпрові пороги».

Неабиякою популярністю у ті роки користувалися подорожі через пороги на «дубах» у супроводі досвідчених лоцманівБалицкий Павел. Путеводитель по Днепру и его притокам. — Киев: Издание Днепровского Госпароходства, 1928.

Романтизації історичного минулого радянська влада протиставила масштабну контрпропаганду. Пропагандисти називали Дніпровські пороги «гордістю щирих українських націоналістів». У своєму репортажі радянські письменники Дмитро Бузько та Ґео Шкурупій стверджували, що «облудлива» «романтика Запорозької Січі, романтика козацьких боїв та переходів» «вже змалку отруює наш мозок»Д. Бузько, Г. Шкурупій. Старим Дніпром в останній раз. // Нова ґенерація. – 1927. – № 1. – С. 30, 36..

Екскурсійну програму організовували так, щоби туристи відчули контраст між минулим і майбутнім. До минулого, яке має зникнути, відносилися «скелясті береги, похмуре громаддя порогів, пустельні степи».

Путівники тих часів попереджали:

Образ майбутнього — приборкані води Дніпра, які «силою падіння рухатимуть найпотужніші в світі турбіни», сам Дніпрогес і гіганти-заводиВолина Ю. Гости Днепростроя// Огонек, № 28 (328). — Москва, 21.07.1929 — С. 14-15..

Про злам епох, протистояння старого і нового розповідали агітфільми. 1929 року вийшла стрічка режисера А. Кордюма «Вітер з порогів» («Останній лоцман»). У картині лоцман Остап Ковбань зображений як негативний персонаж, який не хоче миритися зі змінами звичного укладу великої родини, затопленням порогів і батьківської хати, а тому наважується на диверсію. Щоправда сам режисер не зміг приховати свій біль і ностальгію за порогами і прибережними селами, які зникли під водами Дніпра. +Під час будівництва електростанції спостерігався масовий наплив туристівСело Вовніги перед затопленням

Затоплення населених пунктів Спорудження греблі призвело до підняття води і затоплення значних територій на обох берегах. У наслідок підйому води у верхньому б'єфі Дніпра було затоплено 16 тис. га землі на обох берегах. Смуга затоплення довжиною 155,75 км пролягла від Кічкасу до Верхньодніпровська й охопила десять районів Запорізької і Дніпропетровської округ. Під водою опинилося 56 населених пунктів, з яких 14 були затоплені повністю, а 42 — частково.

Питаннями, пов'язаними із відселенням людей, займався спеціально створений відділ відчужень. За відчужене майно переселенцям виплатили 6969 тис. карбованців компенсацій.

Перелік затоплених поселень у Запорізькій області:Затоплені села на правому березі: Августинівка, Володимирівка, Кічкас, Новоолександрівка, Аврамівка, Федорівка, Чернявське,на лівому березі: Андріївка, Павло-Кічкас, Михайлівка, Петро-Свистунове, інші, в яких затоплювалися по декілька дворівКоломенський Д. В. та Александров В. Г. Дніпрельстан. — Харків, «Державне видавництво України», 1930. — C. 13. у Дніпропетровській області:Затоплені села на правому березі: Військове, Вовніги, Волоське, Лоцманська Кам'янка, Микільське, Ново-Олександрівка, Чернявська, Ямбург;на лівому березі'': Василівка, Вороне, Марьївка, Михайлівка, Олексіївка, Чаплі, інші, в яких затоплювалися по декілька дворів.

Затоплення Дніпровських порогів

У другій половині літа 1931 року перша стадія затоплення чаші водосховища стала позначатися на Вільному порозі. Наприкінці 1931 року повністю затопило пороги Вільний і Лишній. У 1932 року були затоплені Будилівський, Вовнизький, Ненаситецький і наполовину Лоханський пороги. У 1933 року зникли Лоханський і Сурський, і наполовину був затоплений останній поріг — Кодацький.

Затоплення сіл у 1954—1961 У наступні роки уздовж Дніпра затопили ще кількадесят поселень. Так, під час будівництва Кременчуцької ГЕС у 1954—1961 роках під водами Дніпра опинилося 25 населених пунктів.

Див. також Київське водосховище Задесенці Затоплені селища на Дністрі

Примітки