Видинська єпархія БПЦ () — єпархія Болгарської православної церкви на території Видинській і Монтанської областей з кафедрою в місті Видин і архієрейськими намісництвами в Лом, Берковиця, Кула і Белоградчик.
Історія
Після Хрещення князя Бориса в 865 і встановлення Болгарської архієпископії була заснована кафедра в Бдині. Коли 1018 Візантія завоювала Болгарію і був ліквідований Болгарський Патріархат, Бдінська єпархія увійшла до складу автокефальної Охридської архієпископії. У богослужінні та освіті посилився візантійський вплив, Бдин був перейменований на грецький манер Видин.
У XI—XII століттях територія єпархії піддавалася частим нападам варварських племен. Але незважаючи на це, в єпархії в ту епоху було засновано кілька монастирів, в тому числі: Лопушанський, Чипровський, Раковицький, Ізворський і Клисурський.
1396 Болгарія потрапляє під турецьке рабство, і наступають важкі часи для церкви і населення в цілому. Було зруйновано багато церков і монастирів, майже не будувалися нові храми і, як наслідок, збереглося мало будівель того періоду.
Тільки в період Відродження спостерігається новий розвиток Видина і Видинської єпархії. Видинський митрополит Анфим став першим болгарським екзархом в 1870. Пізніше, незабаром після Визволення, в 1879 він був обраний головою Установчих зборів в місті Велико-Тирново. На цих зборах болгарським монархом був обраний Александр І Баттенберг. Трохи пізніше, в 1885, відбулося Об'єднання Болгарії. Незабаром після цього починається Сербсько-болгарська війна, в якій Видин стає ареною драматичних подій. На щастя, ця війна не закінчується так сумно для країни, як облога Тирново у 1393. Військовий комендант міста Видин капітан Атанас Узунов (1860—1887) та інших Відінські князі порадили Анфиму I їхати в місто Калафат з метою забезпечення його безпеки, на що митрополит відповів: «Така поведінка не є гідною мене, труп пастиря повинен лягти там, де ляже його народ і армія».
Єпископи Константин (1075) Касіян (липень 1381 — вересень 1392) Іоасаф Бдінський (1392—?) Стефан (1535) Неофіт (1561) Анфим (1584/1585 — 1590) Данило (? — березень 1606) Софроній (20 березня 1606—1620) Євтимій (червень 1620 —?) Гавриїл (1640) Софроній (7 травня 1640—1660) Філофей (березень 1660 —?) Лаврентій (липень 1668—1670) Даниїл (грудень 1670—1676) Тимофій (20 травня 1676—1685) Парфеній IV (березень 1685 —?) Арсеній (?) Симеон (1700/1701 — 1716) Никифор (1716—1729) Григорій (1729 —?) Калиник (1733—1754) Мелетій (5 грудня 1754—1763) Іосиф (травень 1763—1766) Анфим (березень 1766—1777) Єремія (грудень 1777—1790) Матвій (листопад 1790—1794) Григорій (листопад 1794—1801) Венедикт (червень 1801—1803) Каллиник (1803—1807) Діонісій (березень 1807—1814) Паісій (січень 1814—1826) Герман (серпень 1826 — травень 1831) Анфим (травень 1831—1840) Кирил (1840—1846) Венедикт (14 листопада 1846—1852) Паїсій (22 лютого 1852—1868) Анфим (Чаликов) (квітень — грудень 1868)
Болгарська православна церква Анфим (Чаликов) (грудень 1868 — 1 грудня 1888) Кирило (Стоїчков) (грудень 1888 — 21 травня 1914) Неофіт (Караабов) (26 жовтня 1914 — 26 лютого 1971) Філарет (Іґнатов) (23 травня 1971 — 4 червня 1987) Дометіан (Топузлієв) (26 липня 1987 — 18 вересня 2017) Даниїл (Николов) (4 лютого 2018 —30 червня 2024)
Джерела Γερμανός, μιτρ. Σάρδεων. Επισκοπικοί κατάλογοι των επαρχιών της βορείου Θράκης και εν γένει της Βουλγαρίας από της Αλώσεως και εξής. — Θρακικά, 8, 1937, стр. 131—134 Kabrda, J. Le système fiscal de l'Église orthodoxe dans l'Empire ottoman d'après les documents turcs. Brno, 1969, стр. 115—123
Посилання
Відінська єпархія на сайті Болгарської православної церкви