Гірнича промисловість Латвії є відносно невеликою, але важливою складовою економіки Латвії, що базується переважно на видобутку нерудних корисних копалин. Її розвиток зумовлений особливостями геологічної будови країни та відсутністю значних запасів металевих руд і паливних ресурсів. Основною продукцією галузі є будівельна та хімічна сировина, що використовується насамперед на внутрішньому ринку.
Найбільше значення має видобуток доломіту та вапняку. Ці породи широко застосовуються в будівництві як щебінь і облицювальний матеріал, у виробництві цементу та вапна, а також у сільському господарстві для поліпшення кислотних ґрунтів. Кар’єри з видобутку доломіту й вапняку зосереджені переважно в центральній та південній частинах країни.
Важливою галуззю є також видобуток піску та гравію, які сформувалися в результаті льодовикових процесів четвертинного періоду. Вони використовуються у дорожньому будівництві, виробництві бетону та інших будівельних матеріалів. Це один із наймасовіших за обсягами напрямів гірничої промисловості Латвії.
Значну роль відіграє видобуток глин, зокрема цегельних і керамічних, що є основною сировиною для виробництва цегли, керамічних виробів та будівельних блоків. Родовище глин поширені майже по всій території країни.
Окреме місце займає видобуток торфу, який здійснюється на численних болотах. Латвія є одним із найбільших виробників і експортерів торфу в Балтійському регіоні. Торф використовується як паливо, у садівництві для виготовлення ґрунтових субстратів, а також у хімічній промисловості.
Менше значення має видобуток гіпсу та ангідриту, які застосовуються у виробництві будівельних матеріалів і в хімічній галузі. Їхні поклади зосереджені переважно в південній частині Латвії.
Гірнича промисловість Латвії характеризується переважанням кар’єрного способу видобутку, що пов’язано з неглибоким заляганням корисних копалин. Галузь має локальний екологічний вплив, тому значна увага приділяється рекультивації земель та дотриманню природоохоронних норм.
Загальна характеристика Гірнича промисловість країни обмежена видобутком торфу і будівельних матеріалів, включаючи глини, доломіт, гіпс, вапняк, скляні піски, будівельні піски і гравій. Частка гірничої промисловості у ВВП становить 0,2% (на 1998-99 рр.). В ній зайнято 4000 чол. Найважливіші галузі гірн. промисловості — видобуток торфу і нерудних будівельних матеріалів. На території Латвії розробляється 85 родовищ торфу (пл. понад 100 га). Торф добувається в основному фрезерним способом.
Нерудні будівельні матеріали розробляються відкритим способом. Для виробництва цементу видобувають вапняки (родовища Сатіні-Сесілє, Кумас) і цементну глину (родовища Броцени, Ліберти). Видобувають керамзитові глини (родовища Аузани, Ніцгале і Куправа). Доломіт для виробництва щебеню видобувають на родовищах Біржі, Айвієксте, Калнціємс, Дарзціємс та ін.). Крім того, доломіт використовують для виготовлення облицювальних матеріалів. Пісок і гравій видобувають на багатьох кар'єрах (близько 20 великих і 100 дрібних).
Використовуючи стальний млин переробляють металічний скрап та імпортовану залізну руду і щомісячно одержують 38-42 тис.т металовиробів (Liepajas Metalurgs) [Mining Annual Review 2002].
Широко використовуються артезіанські води (понад 8 тис. артезіанських свердловин). Мінеральні води видобувають на курортах Балдонє (відомий з XV ст.), Кемері (1839) та ін. Води сульфідні та сульфато-кальцієві (мінералізація 6-8 мг/л), бромисті (до 120 мг/л), хлоридно-натрієві. Витрати свердловин 200 (Балдонє) — 600 (Кемері) м³/добу.
Гірнича наука та освіта Дослідження в галузі геології та гірничої справи в Латвії ведуться в Інституті морської геології та геофізики (1967) та дослідження та підготовка кадрів — в Латвійському університеті (1919).
Див. також Корисні копалини Латвії Історія освоєння мінеральних ресурсів Латвії Геологія Латвії Економіка Латвії
Джерела
Гайко Г. І., Білецький В. С. Історія гірництва: Підручник. — Київ-Алчевськ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», видавництво «ЛАДО» ДонДТУ, 2013. — 542 с.