Детроніза́ція () — позбавлення монарха трону, скинення правителя з престолу. Може відбуватися внаслідок революції, державного перевороту, постанови Церкви чи Парламенту тощо. У середньовіччі європейські королі могли бути детронізовані за постанови Святого Престолу, який визначав їх «негідними королями» (), звільняв підданих від присяги їм та доручав долю королівства у руки іншого представника королівської династії. Детронізація супроводжується інтронізацією нового монарха й збереженням монархії, або повною ліквідацією монархічного ладу.
Приклади 1245 року папа Іннокентій IV детронізував португальського короля Саншу II, передавши опіку над королівством його братові Афонсу ІІІ. Ця постанова спричинила внутрішню війну у Португалії, яка закінчилася 1247 року перемогою Афонсу ІІІ. Останній прийняв королівський титул 1248 року після смерті брата Саншу ІІ у вигнанні. 1831 року, в ході Листопадового повстання, Польський сейм прийняв постанову про детронізацію Миколи І як польського короля.
Див. також Постанова про детронізацію Миколи I
Джерела Peters, Edward . The Shadow King: Rex Inutilis in Medieval Law and Literature, 751-1327. Yale University Press, 1970.
́