Терентій Хомич Шти́ков (13 березня 1907, Любки — 25 жовтня 1964, Москва) — радянський партійний і військовий діяч, політпрацівник, дипломат. Генерал-полковник (1944, 1956). Надзвичайний і Повноважний Посол СРСР у КНДР у 1948—1950 роках, фактичний правитель Північної Кореї у 1945—1950 роках, один з організаторів Корейської війни. Депутат Верховної Ради СРСР 1—2-го і 4—5-го скликань.

Життєпис Народився року на хуторі Любках Городоцького повіту Вітебської губернії (нині — Городоцький район Вітебської області Білорусі) у селянській родині наймички. Білорус. У 1918 році закінчив сільську школу в селі Луговські Городоцького повіту Вітебської губернії.

З квітня 1921 року по вересень 1923 року наймитував у торговця Абольського у селі Чуриловому Городоцького повіту Вітебської губернії; з вересня 1923 року по червень 1925 року — землероб у господарстві дядька на хуторі Любках Городоцького повіту Вітебської губернії; з червня 1925 року по вересень 1929 року — токар Ленінградського пролетарського паровозобудівного заводу. Член Всесоюзного ленінського комуністичного союзу молоді з 1925 року. У 1927 році закінчив Ленінградську професійно-технічну школу.

Член Всесоюзної комуністичної партії (більшовиків) з вересня 1929 року. Після вступу до парті по лютий 1931 року — культпропагандист, а у лютому—липні 1931 року — секретар комітету ВЛКСМ Ленінградського пролетарського паровозобудівного заводу. У 1931 році закінчив три курси вечірнього робітничого механічного технікуму в Ленінграді. З липня по листопад 1931 року обіймав посаду завідувача виробничого відділу; з листопада 1931 року по січень 1933 року завідував організаційним відділом Володарського районного комітету ВЛКСМ міста Ленінграда; з січня 1933 року по квітень 1936 року — секретар Октябрського районного комітету ВЛКСМ міста Ленінграда; з квітня 1936 року по лютий 1937 року — заступник секретаря партійного комітету Ленінградського суднобудівного заводу імені Андре Марті; у лютому—липні 1937 року — секретар партійного комітету Ленінградського державного заводу № 174 імені Климента Ворошилова; у липні—вересні 1937 року — голова виконавчого комітету Октябрської районної ради депутатів трудящих міста Ленінграда.

З вересня 1937 року по червень 1938 року — Перший секретар Виборзького районного комітету ВКП(б) міста Ленінграда; з 16 червня 1938 року по 17 січня 1945 року — Другий секретар Ленінградського обласного комітету ВКП(б); кандидат у члени Центрального комітету ВКП(б) з 21 березня 1939 року по 5 жовтня 1952 року, одночасно, з грудня 1939 року по червень 1940 року, під час радянсько-фінської війни — член Військової Ради 7-ї армії. У червні 1940 — липні 1941 року — член Військової Ради Ленінградського військового округу. У липні — жовтні 1941 року — член Військової Ради Північно-Західного фронту. У жовтні 1941 — квітні 1943 року — член Військової Ради Ленінградського фронту. У квітні 1943 — лютому 1944 року — член Військової Ради Волховського фронту. У лютому 1944 — березні 1945 року — член Військової Ради Карельського фронтуШтыков Терентий Фомич / Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898—1991. . Брав активну участь у підготовці і проведенні операцій щодо прориву блокади Ленінграда, Новгородсько-Лузької, Свірсько-Петрозаводської, Петсамо-Кіркенеської наступальних операційШтыков Терентий Фомич / Память народа. .

З березня по жовтень 1945 року — член Військової Ради Приморської групи військ Далекосхідного фронту, член Військової Ради 1-го Далекосхідного фронту. Брав участь у підготовці Маньчжурської операції. З жовтня 1945 року по січень 1947 року — член Військової Ради Приморського військового округу; з січня 1947 року по жовтень 1948 року — заступник командувача військ Приморського військового округу по політичній частині. У 1946—1947 роках — голова радянської делегації в Радянсько-американській комісії по Кореї. З 16 жовтня 1948 року по 14 грудня 1950 року — Надзвичайний і Повноважний Посол СРСР в КНДР. Звільнений від обов'язків «за прорахунки в роботі, які виявилися в період контрнаступу американських і південнокорейських військ у північних районах Кореї»; з грудня 1950 року по серпень 1951 року — співробітник Далекосхідного відділу Міністерства закордонних справ СРСР.

З вересня 1951 року по грудень 1953 року — заступник голови виконавчого комітету Калузького обласної ради депутатів трудящих; з грудня 1953 — січні 1954 року — інспектор ЦК КПРС у Москві; з 13 січня 1954 року по 27 січня 1956 року — Перший секретар Новгородського обласного комітету КПРС; з 22 січня 1956 року по квітень 1959 року — Перший секретар Приморського крайового комітету КПРС; член ЦК КПРС з 25 лютого 1956 року по 17 жовтня 1961 року.

З 31 травня 1959 року по 6 липня 1960 року — Надзвичайний і Повноважний Посол СРСР в Угорській Народній Республіці; з 6 вересня 1961 року по 11 грудня 1962 року — голова Комісії державного контролю Ради Міністрів РРФСР; з лютого 1963 року по жовтень 1964 року — заступник голови Комітету партійно-державного контролю Бюро Центрального комітету КПРС по РРФСР і Раді Міністрів РРФСР.

Помер у Москві 25 жовтня 1964 року. Похований у Санкт-Петербурзі на Богословському кладовищі.

Звання Бригадний комісар; генерал-майор (6 грудня 1942), генерал-лейтенант (24 серпня 1943), генерал-полковник (2 листопада 1944), генерал-лейтенант (3 лютого 1951), генерал-полковник (8 лютого 1956).

Нагороди Нагороджений: радянськими орденами: трьома Леніна (4 квітня 1939, 12 березня 1957, ?), орден Червоного Прапора (21 березня 1940), Суворова I ступеня (2 листопада 1944), трьома Кутузова I ступеня (21 березня 1944, 29 липня 1944, 8 вересня 1945); іноземними орденами: Державного Прапора I ступеня (КНДР), «Юнь-Гуй» (Китайська Республіка); радянськими медалями: «За оборону Радянського Заполяр'я», «За оборону Ленінграда», «Партизанові Вітчизняної війни» І ступеня, «За перемогу над Німеччиною» (1945), «За перемогу над Японією» (1945).

Виноски

Примітки

Література