Марди () — іранська народність, що проживала на території стародавньої Мідії.
Історія Давньогрецький історик Геродот згадував мордів у переліку кочових племен, пов’язаних із Персією.Геродот. Історія. I. 125 Геродот також згадує марда на ім’я Гіреад, який, за його словами, першим піднявся на стіну Сард під час захоплення міста військами Кір II Великий.Геродот. Історія. I. 84
Припускається, що марди були підкорені Кір II Великий після завоювання ним Мідії на початку 540-х років до н. е.Історія Стародавнього Сходу. Від ранніх державних утворень до давніх імперій. М.: Сх. лит., 2004. С. 582 За повідомленням Страбон, наближений Олександр Македонський, Неарх, включав мордів до числа чотирьох племен, які, за його словами, вимагали данину від перських царів; при цьому марди межували з персами.Страбон. Географія. XI, 13, 6, 524
Частина мардів, зокрема загін лучників, брала участь у складі війська Дарій III у битві при Гавгамели. Незабаром після перемоги над Дарієм Армія Стародавньої Македонії досить легко підкорили мардів. Згідно Арріан, македонська армія пройшла значну частину їх країни, багато місцевих жителів були перебиті і взяті в полон, а ті, що залишилися, відправили послів і здалися. Олександр же призначив сатрапом мардів і Тапури тапурів Фрадат Автофрадата. Арріан. Похід Олександра. III. 24. 1-3 Незабаром після перемоги над Дарій III війська Олександр Македонський відносно легко підкорили мардів. За повідомленням Арріан, македонська армія пройшла значну частину їхньої території; частина місцевого населення була знищена або взята в полон, а інші вислали послів і здалися. Олександр призначив сатрапом мардів та тапурів Автофрадата.Страбон. Географія. XI, 6, 1, 507
Страбон, посилаючись на Ератосфен, відносив мордів до племен, що мешкали на узбережжі Гірканське море (сучасне Каспійське море). Н. Адонц зазначав, що марди (мідійці) мешкали в районі Загра, вели кочовий спосіб життя та здійснювали напади. Пізніше частина мардів переселилася до Вірменії, де займала місцевість, яку у вірмен називали Мардастан.Уся гірська система між князівствами Андзеватсик та Сунік, ймовірно, мала значною мірою, якщо не повністю, мідійський етнічний склад, оскільки до Во вона була курдською. За даними Роберт Х'юсен, гірський ланцюг між князівствами Андзевацик і Сюнік, включно з Мардастаном, був значною мірою, можливо повністю, заселений мідійцями. До Першої світової війни ці території також населяли курди. Оскільки мідійці вважаються предками частини сучасних курдів, давнє населення цих територій іноді розглядають як прото-курдське.Історія Стародавнього Сходу. Від ранніх державних утворень до давніх імперій. М.: Вост. лит., 2004. С. 780 За даними І. В. П’янкова, марди (амарди) були загальною назвою групи споріднених напівкочових племен. Одна група проживала в горах поблизу Ареї та Маргіани, інша — за нижньою течією Амудар’ї, від якої походить назва Амуль (пізніше Чарджоу). Ці племена згадуються античними авторами також як оксіани та оксидранки.
За легендою про дитинство Кір II Великий (559–529 рр. до н. е.), яку наводить Микола Дамаський, батьки Кіра належали до племені мордів. Племена мардів мали кочовий характер життя, однак вели напівкочовий спосіб життя, пересуваючись у відносно невеликому радіусі між долинами. Вони проживали в селах, розташованих на дні долин.
Примітки